№ 1-910/10  

В И Р О К  

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И  

 23 грудня 2010 року                                               Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді       Карабаня В.М.,

при секретарі                   Шашок І.М.,

за участю прокурора    

захисника

законного представника Панчишина М.Я.,

ОСОБА_4,

ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, не працюючого, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, -

  ВСТАНОВИВ:  

 26.09.2010 року, приблизно о  23 год. 30 хв., ОСОБА_6 , знаходячись поряд з будинком №49 по вул. Анрі Барбюса в м. Києві, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом, підійшов до автомобіля «Газ 2410», д.н.з. НОМЕР_1, що був припаркований на тротуарній доріжці біля вказаного будинку. Переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_6, відкривши дверці проник в салон автомобіля, де шляхом з’єднання проводів контактної групи замка запалення запустив двигун автомобіля. ОСОБА_6, незаконно заволодівши транспортним засобом, а саме  автомобілем «Газ 2410», д.н.з. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_7, залишив місце вчинення злочину.  

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_6, свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, підтвердив зазначені обставини справи та свої показання, надані під час досудового слідства, зазначивши, що давав їх добровільно, без примусу з боку працівників міліції. Цивільний позов визнав повністю. Щиро розкаявся у скоєному та просив суд не карати його суворо.

Враховуючи те, що підсудний ОСОБА_6, не оспорює фактичні обставини справи, і як встановлено судом, правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, заслухавши думку учасників судового розгляду та роз'яснивши їм положення ст. 299 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі, крім тих, що характеризують особу підсудного.

Оцінивши зібрані у справі докази, як з точки зору допустимості, так і з точки зору достовірності, суд приходить до висновку, що вина підсудного ОСОБА_6, у інкримінованому йому злочині доведена повністю, а його умисні дії органами досудового слідства були кваліфіковані правильно за ч. 1 ст. 289 КК України, як н езаконне заволодіння транспортним засобом.

Відповідно до ст. 66 КК України обставиною, що пом’якшує покарання підсудного, є його щире каяття у вчиненому.

Згідно ст. 67 КК України обставини, що обтяжують покарання підсудного, відсутні.

При обранні міри покарання підсудному, суд враховує наступні обставини справи, а саме ступінь тяжкості вчиненого підсудним злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, та особу підсудного ОСОБА_6, який не одружений, на обліку у лікаря-психіатра та у лікаря-нарколога не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання, раніше не судимий.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_6,  суд  враховує тяжкість вчиненого ним злочину, його особу та усі обставини справи, у тому числі, характер і ступінь тяжкості наслідків злочину, поведінку після вчинення злочину, ставлення підсудного до вчиненого, та відповідно до вимог ст. 65 КК України, щодо законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України  від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», згідно якого суди повинні призначати покарання менш суворе  – особам, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, тощо, та вважає, що ОСОБА_6, з метою перевиховання та виправлення підсудного, необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 289 КК України, у виді позбавлення волі зі звільненням від відбуття покарання з випробовуванням на підставі ст.104 КК України та з покладанням обов’язків передбачених ст.76 КК України.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 на суму 13 188 грн. 37 коп. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_6, підписку про невиїзд, до вступу вироку в законну силу слід залишити без змін.

Питання щодо речових доказів вирішити відповідно до ст. 81 КПК України.

Судові витрати за проведення експертизи  №499 від 18.10.2010 р.   в розмірі 557 грн. 28 коп. підлягають стягненню з підсудного ОСОБА_6                          Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, –

  З А С У Д И В :  

 Визнати ОСОБА_6, винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 104 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 76 КК України зобов’язати ОСОБА_6 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально–виконавчої інспекції; повідомляти ці органи про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_6  –  підписку про невиїзд з постійного місця проживання, залишити без зміни .

Речові докази по справі:  

- автомобіль «Газ 2410», д.н.з. НОМЕР_1, який переданий на зберігання ОСОБА_7 – залишити останньому, як власнику;

-  11 слідів пальців рук, вилучених при огляді місця події, які долучено до матеріалів справи – залишити зберігати при матеріалах кримінальної справи.

Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_6 – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 13 188 грн. 37 коп.  

Стягнути із засудженого ОСОБА_6  на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві УДК у Київській обл., р/р 31253272210699 код ЗКПО 25575285, МФО 821018 (послуги експерта, код послуги 10900) судові витрати по справі в розмірі 557 (п’ятсот п’ятдесят сім) грн. 28 коп.  

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту його проголошення.

  Суддя                   В. Карабань