Справа 11 - 588/07 Головуючий у 1 інстанції - Шарунович В.В.
ст.121 ч.2 КК України Доповідач - Польовий М.І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 листопада 2007 року
Судова палата в кримінальних справах Апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Польового М.І.
суддів Олексюка Я.М., Бешти Г.Б.
при секретарі Лінік Т.В.
з участю прокурора Єндрущака В.В.
захисника ОСОБА_4
засудженого ОСОБА_2
потерпілої ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку кримінальну справу за апеляцією потерпілої ОСОБА_1на вирок Ковельського міськрайонного суду від 10 серпня 2007 року, яким ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1народження, уродженець і житель АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з середньою освітою, непрацюючий, неодружений, несудимий, -
засуджений за ч. 2 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2звільнено від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом трьох років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст. 76 КК України ОСОБА_2 зобов'язано не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи та періодично з'являтись в ці органи для реєстрації.
Запобіжний захід ОСОБА_2 залишений попередній - підписка про невиїзд.
Стягнуто з ОСОБА_2 в користь: ОСОБА_1 - 71550,43 грн.; Ковельського МТМО - 893 грн. 40 коп.; держави - 260, 97 грн.
Речовий доказ по справі - рушницю марки ТОЗ-63 №154118 та гільзи передано на збереження Ковельському МРВ УМВС у Волинській області.
Згідно вироку суду ОСОБА_2 засуджений за те, що 8 квітня 2007 року, біля 7-ої год., в м.Ковелі по вул.Брестській, напроти магазину «Наш край», перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та будучи під впливом вираженого психічного стресу, що був викликаний неправомірними діями ОСОБА_3, який націлюючи в його сторону мисливську рушницю зробив два спуски курків, що суттєво вплинуло на його свідомість та діяльність, умисно наніс останньому руками та ногами декілька ударів в область голови, заподіявши потерпілому ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми з лівобічною субдуральною гематомою і забоєм та набряком головного мозку, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя і спричинили смерть потерпілого.
В апеляції потерпіла ОСОБА_1, не оспорюючи доведеності винності та правильності кваліфікації дій, просить вирок суду в частині призначеного засудженому покарання скасувати із-за його м'якості. Призначити ОСОБА_2 покарання за ст.121 ч.2 КК України без застосування ст.69 КК України в виді позбавлення волі та повністю задовольнити її цивільний позов. Посилається на те, що судом не враховано, що ОСОБА_2 після конфлікту наздогнав ОСОБА_3 і умисні нещадні удари наносив вже тоді, коли рушниці в руках у того не було. При такій ситуації засуджений не міг перебувати у стані вираженого психологічного стресу, а знаходився під впливом надмірно спожитого алкоголю. У суда не було підстав для застосування ст.69 КК України, а ОСОБА_2 повинен відбувати покарання в місцях позбавлення волі. Судом також необгрунтовано зменшено заявлений нею цивільний позов.
Заслухавши доповідача, який виклав суть справи та доводи апеляції, потерпілу, яка апеляцію підтримала, засудженого та його захисника, які апеляцію заперечили, міркування прокурора про скасування вироку в частині призначеного засудженому покарання, колегія суддів вважає, що апеляція потерпілої підлягає до часткового задоволення.
Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину за вказаних у вироку обставинах в апеляції не заперечується і відповідає фактичним обставинам справи.
Дії засудженого за ч.2 ст.121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, кваліфіковано правильно.
У відповідності до ст.65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. При цьому воно має бути необхідне й достатнє для виправлення особи та попередження нового злочину.
Визнавши ОСОБА_2 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, що не оспорюється апелянтом та самим підсудним, суд першої інстанції при призначенні покарання порушив вимоги вищевказаного закону. Обрав таке покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі ОСОБА_2 і є явно несправедливим внаслідок своєї м'якості.
Зокрема, не враховано, що ОСОБА_2 не працював, злочин вчинив в стані алкогольного сп'яніння, що в результаті його дій настала смерть потерпілого.
За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку, що покарання ОСОБА_2 з застосуванням ст.ст.75, 76 КК України призначено без достатніх підстав, не мотивоване, є надто м'яким.
Щодо застосування судом по відношенню до ОСОБА_2 ст.69 КК України, то цей висновок у вироку вмотивований і його правильність сумнівів не викликає.
При цьому судом враховано, що по місцю проживання ОСОБА_2 характеризується позитивно, розкаявся у вчиненому, на момент вчинення злочину перебував під впливом психологічного стресу, частково відшкодував спричинені збитки і ці обставини в сукупності давали суду підстави для призначення покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.2 ст.121 КК України.
Даних про те, що під час вчинення злочину ОСОБА_2 перебував в стані необхідної оборони або сильного душевного хвилювання в справі не встановлено.
Колегія суддів вважає, що реальне відбування ОСОБА_2 покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та запобігання вчинення нових злочинів.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 вирішено у відповідності до вимог діючого законодавства.
Визначена судом моральна шкода в розмірі 70000 грн. відповідає тяжкості понесених потерпілою моральних переживань, пов'язаних із смертю близької людини.
Обгрунтовано суд також стягнув з ОСОБА_2 в користь потерпілої матеріальну шкоду в сумі 1550 грн. 43 коп., оскільки саме ця сума збитків підтверджена представленими суду доказами.
В той же час, зазначивши у мотивувальній частині вироку, які суми стягуються на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд в резолютивній частині вироку не конкретизував цього, а зазначив загальну суму, яка підлягає стягненню із винного в користь потерпілої.
Крім того, мисливську рушницю марки ТОЗ-63 №154118, власник якої не встановлений, суд безпідставно передав на зберігання Ковельському МРВ УМВС у Волинській області, коли її слід було передати в дозвільну систему УМВС України у Волинській області.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 378 КПК України, колегія судової палати, -
З А С У Д И Л А :
Апеляцію потерпілої ОСОБА_1задовольнити частково.
Вирок Ковельського міськрайонного суду від 10 серпня 2007 року щодо ОСОБА_2у частині призначення засудженому покарання і застосування статей 75, 76 КК України скасувати.
Призначити ОСОБА_2покарання за ч. 2 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України в виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років з поміщенням до кримінально-виконавчої установи.
Взяти ОСОБА_2під варту в залі суду.
Строк відбуття покарання ОСОБА_2рахувати з 13 листопада 2007 року.
Стягнути з ОСОБА_2в користь ОСОБА_1матеріальну шкоду в сумі 1550 (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят грн.) 43 коп. та моральну шкоду в сумі 70000 (сімдесят тисяч) грн.
Мисливську рушницю марки ТОЗ-63 № 154118 та дві гільзи, що знаходяться на зберіганні в Ковельському МРВ УМВС України у Волинській області (а.с. 28), передати в дозвільну систему УМВС України у Волинській області.
У решті вирок залишити без змін.
Вирок може бути оскаржений до Верховного Суду України протягом одного місяця з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги чи подання через апеляційний суд Волинської області, а засудженим в той же строк з моменту вручення копії вироку.
Головуючий /-/ Польовий М.І.
Судді /-/ /-/ Олексюк Я.М. , Бешта Г.Б.
Згідно з оригіналом:
Суддя апеляційного суду Волинської області М.І. Польовий