Справа № 4с-172/10

П О С Т А Н О В А          

                                                ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 24  грудня 2010 року                          Ленінський районний суд м. Вінниці

в складі:

головуючого судді: Осаулова А.А.

при секретарі:         Шевчук О.В.

прокурора:                Цвігуна Б.О.  

адвоката:              ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_2  на постанову прокурора Вінницької області Шморгуна О.С. про порушення кримінальної справи  від  15.11.2010 року за ознаками злочину, передбаченого  ч.2 ст. 366, ч.1 ст.222  КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою прокурора Вінницької області Шморгуна О.С.  від  15.11.10 року було порушено кримінальну справу  відносно ОСОБА_2  за ознаками злочину, передбаченого  ч.1 ст. 222, ч.2 ст.366 КК України.      

ОСОБА_2 не погодившись із данною постановою звернувся  зі скаргою до Ленінського районного суду м.Вінниці про скасування вказаної постанови про порушення кримінальної справи.

В судовому засіданні  ОСОБА_2 та його адвокат ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 скаргу підтримали та просили суд скасувати постанову про порушення кримінальної справи  відносно ОСОБА_2  за  ч.1 ст.222, ч.2 ст.366 КК України від 15.11.10, оскільки дана справа була порушена безпідставно, з порушенням  ч.2 ст.94, ч.1 ст.98 КПК України, а також  без проведення повної та всебічної дослідчої перевірки, у відсутній суб»єктивної  та об»єктивної  ознак складу будь-яких злочинів в діях ОСОБА_2, і вона не могла бути порушена, оскільки у ОСОБА_2 на час порушення є неповнолітня дитина.  

Прокурор Цвігун Б.О.  та слідчий в судовому засіданні заперечували проти задоволення скарги, оскільки оскаржувана постанова винесена  у відповідності з нормами чинного законодавства. Так, приводами для порушення вказаної кримінальної справи були повідомлення про злочин співробітників СБУ області, а законними підставами були достатні данні про злочин.  

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали перевірки, що були підставою для порушення кримінальної справи, прийшов до висновку, що скарга необґрунтована, а тому задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України при наявності приводів та підстав, зазначених у ст.94 КПК України прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов”язані винести постанову про порушення кримінальної справи, вказавши приводи і підстави до порушення кримінальної справи, статтю кримінального закону, за ознаками якої порушується справа, а також дальше її спрямування.  

Судом встановлено, що вказані вимоги було дотримано, оскільки   прокурором  області було порушено кримінальну  справу відносно ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого  ч.1 ст. 222, ч.2 ст.366   КК України,  оскільки на час порушення справи його  було встановлено, як особу, що   причетна до вчинення вказаного злочину.

Так, приводом та достатніми підставами до порушення кримінальної справи  були матеріали перевірки працівників СБУ області, пояснення та договори на отримання бюджетних коштів.

Зі змісту ч.2 ст.98 КПК України випливає, що якщо на момент порушення кримінальної справи встановлено особу, яка вчинила злочин, кримінальну справу повинно бути порушено щодо цієї особи. За обставинами даної справи, були відомі приводи та підстави для порушення справи, які обгрунтовано було визнано достатніми, та порушено кримінальну справу щодо ОСОБА_2

Згідно ст. 236-8 КПК України розглядаючи скаргу на постанову про порушення справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Матеріали кримінальної справи свідчать, що кримінальна справа порушена компетентною особою, з дотриманням порядку, передбаченого Кримінально-процесуальним Кодексом.

Суд вважає, що питання, які скаржник ОСОБА_2 та його адвокат ОСОБА_1 висловлюють у своїй скарзі та в судовому засіданні, підлягають з»ясуванню в ході досудового чи судового слідства, а вказівка про те, що ОСОБА_2 є суб»єктом Закону «України «Про амністію» підлягає перевірки в ході досудового слідства, оскільки ні в матеріалах перевірки, ні в матеріалах скарги відсутні та не були надані документи про підтвердження вказаного факту. Крім того, на даний час по справі пред»явлено остаточне обвинувачення та виконуються вимоги ст.218 КПК України.    

Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що при винесенні постанови про  порушення кримінальної справи від  15.11.2010 року відносно  ОСОБА_2  за ознаками злочину, передбаченого  ч.1 ст. 222, ч.2 ст.366 КК України, прокурором Вінницької області  було додержано вимоги статей 94, 97, 98 КПК України.

        З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку про доцільність залишення скарги  ОСОБА_2  - без задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст. 236-8 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

 Скаргу ОСОБА_2  на постанову прокурора Вінницької області Шморгуна О.С. про порушення кримінальної справи від 15.11.2010 року відносно  ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого  ч.1 ст. 222, ч.2 ст.366 КК України, -  залишити без задоволення.

На постанову судді протягом семи діб з дня її винесення може бути подана апеляція до Апеляційного суду Вінницької області.

    Суддя: