КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 21.12.2010                                                                                           № 35/373

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Ропій  Л.М.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Снєгін О.М. – пред. за дов. № б/н від 21.07.10 р.,

 від відповідача -ОСОБА_2- пред. за угодою № б/н від 08.11.10 р.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3

 на рішення Господарського суду м.Києва від 06.09.2010

 у справі № 35/373 ( )

 за позовом                               Дочірнього підприємства "Маркет - Плазо"

 до                                                   Суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3

 про                                                   стягнення 42513,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

 У липні 2010 року Дочірнє підприємство "Маркет - Плазо" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 про стягнення 42 513,50 грн. заборгованості за Договором оренди № 01 від 01.12.2005 року та Договором оренди № 01 від 01.11.2006 року, з яких 18 331,24 грн. – основного боргу, 10 238,02 грн. – пені, 12 444,28 грн. – інфляційних збитків, 1 499,96 грн. – 3% річних та стягнення судових витрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.09.2010 р. позовні вимоги задоволені в повному обсязі, стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Дочірнього підприємства "Маркет-Плазо" 42513,50 грн. заборгованості за договором оренди № 01 від 01.12.2005р та Договором оренди № 01 від 01.11.2006р., з яких 18331,24 грн. - основного боргу, 10238,02 грн. – пені, 12444,28 грн. - інфляційних збитків, 1499,96 грн. – 3% річних; 425,14 грн. - державного мита, 236,00 грн. –витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2010 р. у справі 35/373 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, оскільки справу розглянуто за відсутності представника відповідача, який не був належним чином повідомлений про дату і час розгляду справи в суді першої інстанції.

Крім того, заявник апеляційної скарги відзначає, що при вирішенні даного спору місцевим господарським судом не було здійснено всебічного, повного і об’єктивного розгляду усіх обставин справи, оскільки у нього відсутня заборгованість за договорами оренди № 01 від 01.12.2005 р. та № 1 від 01.11.2006 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2010 р. апеляційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 09.11.2010 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду 09.11.2010 р. розгляд справи відкладався до 30.11.2010 р. у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 30.11.2010 р. та 14.12.2010 р. оголошувалась перерва.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2010 р. № 01-23/1/3 внесено зміни до складу суду та доручено здійснити розгляд апеляційної скарги у справі № 35/373 колегії суддів в наступному складі: головуючий суддя – Ропій Л.М., судді: Кондратова І.Д., Попікова О.В.

Представник відповідача в судовому засіданні 21.12.2010 р. заявив клопотання про застосування строків позовної давності до позовних вимог Дочірнього підприємства "Маркет-Плазо". Крім того зазначив, що підтримує апеляційну скаргу в повному обсязі, просив рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2010 р. у справі 35/373 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача просив суд апеляційної інстанції відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 06.09.2010 р. у справі № 35/373 як таке, що прийняте з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає вищезазначеним вимогам, а апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги господарського судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Судове рішення цим вимогам не відповідає.

Зокрема, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 129 Конституції України та статті 42 Господарського процесуального кодексу України, однією з засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Зміст даного принципу полягає, зокрема, у встановленні для сторін рівних можливостей для здійснення своїх процесуальних прав і виконання обов'язків.

В силу статті 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони користуються рівними процесуальними правами. До прав сторін, зокрема, належать право брати участь у судових засіданнях; подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

При вирішенні даного спору по суті, господарський суд першої інстанції не забезпечив відповідачу можливості реалізувати вказані процесуальні права, оскільки розглянув справу за відсутності його повноважного представника.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2010 року № 35/373 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 09.08.2010 року.

Згідно статті 87 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка була чинна на момент прийняття позовної заяви до розгляду) рішення та ухвали розсилаються сторонам, прокурору, який брав участь в судовому процесі, третім особам не пізніше п'яти днів після їх прийняття або вручаються їм під розписку, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Для ухвал про порушення провадження у справі передбачено особливості розсилання.

Так відповідно до п. 3.5.1 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75, ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду надсилається службою діловодства в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про вручення.

Повідомлення з відміткою про вручення ухвали адресатові залучаються до матеріалів справи. Факт неодержання ухвали адресатом засвідчується поштовим повідомленням встановленого зразка, яке разом з неотриманою ухвалою та конвертом оперативно передається службою діловодства судді для ознайомлення та залучення до матеріалів справи.

Відповідно до п. 3.6 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" викладено правову позицію, згідно з якою: до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій; - тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів відзначає, що процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справ.

Відповідно до матеріалів справи вбачається, що позивач в позовній заяві зазначив адресу відповідача – АДРЕСА_1. Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (а.с. 16, т. 1) відповідач зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1.

Колегією суддів встановлено, що докази про вручення відповідачу ухвали суду першої інстанції про порушення провадження у справі від 14.07.2010 року в матеріалах справи відсутні.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2010 р. розгляд справи відкладено на 01.09.2010 року. В матеріалах справи також відсутні докази про вручення даної ухвали відповідачу.

У судовому засіданні 01.09.2010 р. за відсутності представника відповідача було оголошено перерву до 06.09.2010 р.

Разом з тим, судова колегія враховує, що оголошення перерви в судовому засіданні у відсутність представників сторони та неповідомлення сторони про нову дату судового засідання є порушенням основних засад правосуддя, прав сторони, передбачених статтею 22 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів відзначає, що за умови відсутності в судовому засіданні представника сторони суд зобов'язаний в передбачений процесуальним законом спосіб повідомити цю сторону про час і місце наступного засідання суду, разом з тим, в матеріалах справи взагалі відсутні належні докази повідомлення відповідача про оголошення перерви в судовому засіданні до 06.09.2010 р.

Відповідно до частини 3 статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду враховує, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 № 475/97-ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадянських прав і обов'язків незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону. Відкритий характер судового розгляду є істотним елементом права на справедливий суд, а відкритість процесу, як правило, включає право особи бути заслуханою в суді.

Зазначені процесуальні гарантії забезпечення належного розгляду справи були порушені місцевим господарським судом внаслідок неповідомлення відповідача належним чином про дату і час розгляду справи в суді першої інстанції, що не відповідає вимогам закону.

Таким чином, в даному випадку суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідача не було повідомлено належним чином про час і місце засідання суду, про що свідчить відсутність у матеріалах справи зазначених доказів про вручення відповідачу ухвали суду першої інстанції про порушення провадження. До того ж, розгляд справи за відсутності відповідача призвів до прийняття судового рішення в порушення вимог статей 43, 43 Господарського процесуального кодексу України, оскільки судом не врахована позиція відповідача, не заслухано його доводів, не розглянуто доказів, які підтверджують його правову позицію.

Відповідно до п. 11 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 № 04-5/366 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" порушення норм процесуального права, зазначені у пунктах 1 - 6 частини третьої статті 104 Господарського процесуального кодексу України, є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, у тому числі і тоді, коли суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку.

У такому випадку апеляційний суд скасовує рішення місцевого господарського суду повністю і згідно з пунктом 2 статті 103 Господарського процесуального кодексу України приймає нове рішення.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції, відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України повторно розглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, правовідносини між Дочірнім підприємством "Маркет - Плазо" та Суб’єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_3 виникли на підставі договорів оренди № 01 від від 01.12.2005 р. та № 1 від 01.11.2006 р.

Зокрема, 01.12.2005 р. між Дочірнім підприємством "Маркет - Плазо", в особі Хмельницької філії, яка згідно Положення (а.с. 207-211, т. 2) є структурним підрозділом ДП "Маркет - Плазо", в особі директора Яценко В.Ф., який діяв на підставі довіреності (а.с. 221, т. 2) (надалі – орендодавець) та Суб’єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_3, від імені якої діяв представник за довіреністю від 17.12.2004 р. (а.с. 170, т. 2) ОСОБА_5 (надалі – орендар) був укладений договір оренди № 01, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування нежиле приміщення загальною площею 125 кв.м. на другому поверсі - 11 кв.м. за адресою: м. Хмельницький, вул. Тернопільська, 7 (юридична адреса Кам”янецька, 122).

01.12.2005 р. сторони підписали акт приймання-передачі (а.с. 38, т. 1) нежилого приміщення загальною площею 125 кв.м. на другому поверсі - 11 кв.м. за адресою: м. Хмельницький, вул. Тернопільська, 7 (юридична адреса Кам”янецька, 122).

Згідно з частиною першою статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Статтею 654 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

01.01.2006 р сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору оренди № 01 від 01.12.2005 р. (а.с. 39, т. 1), якою змінили пункт 1.1 договору та визначили, що орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування нежиле приміщення на першому поверсі –125 кв. м., на другому поверсі –46 кв.м. за адресою: м. Хмельницький, вул. Тернопільська, 7 (юридична адреса Кам”янецька, 122).

01.01.2006 р. сторони підписали акт приймання-передачі (а.с. 155, т. 2) нежилого приміщення на першому поверсі –125 кв. м., на другому поверсі –46 кв.м. за адресою: м. Хмельницький, вул. Тернопільська, 7 (юридична адреса Кам'янецька, 122).

01.03.2006 р сторони уклали додаткову угоду № 2 до договору оренди № 01 від 01.12.2005 р. (а.с. 40, т. 1), якою змінили пункт 1.1 договору та визначили, що орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування нежиле приміщення на першому поверсі –125 кв. м., на другому поверсі –55 кв.м. за адресою: м. Хмельницький, вул. Тернопільська, 7 (юридична адреса Кам'янецька, 122).

01.03.2006 р. сторони підписали акт приймання-передачі (а.с. 156, т. 2) нежилого приміщення на першому поверсі –125 кв. м., на другому поверсі –55 кв.м. за адресою: м. Хмельницький, вул. Тернопільська, 7 (юридична адреса Кам'янецька, 122).

16.03.2006 р сторони уклали додаткову угоду № 3 до договору оренди № 01 від 01.12.2005 р. (а.с. 41, т. 1), якою змінили пункт 1.1 договору та визначили, що орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування нежиле приміщення на першому поверсі –200 кв. м., на другому поверсі –55 кв.м. за адресою: м. Хмельницький, вул. Тернопільська, 7 (юридична адреса Кам'янецька, 122).

16.03.2006 р. сторони підписали акт приймання-передачі (а.с. 157, т. 2) нежилого приміщення на першому поверсі –200 кв. м., на другому поверсі –55 кв.м. за адресою: м. Хмельницький, вул. Тернопільська, 7 (юридична адреса Кам'янецька, 122).

01.05.2006 р сторони уклали додаткову угоду № 4 до договору оренди № 01 від 01.12.2005 р. (а.с. 42, т. 1), якою змінили пункт 1.1 договору та визначили, що орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування нежиле приміщення на першому поверсі –245 кв. м., на другому поверсі –55 кв.м. за адресою: м. Хмельницький, вул. Тернопільська, 7 (юридична адреса Кам'янецька, 122).

01.05.2006 р. сторони підписали акт приймання-передачі (а.с. 158, т. 2) нежилого приміщення на першому поверсі –245 кв. м., на другому поверсі –55 кв.м. за адресою: м. Хмельницький, вул. Тернопільська, 7 (юридична адреса Кам'янецька, 122).

01.07.2006 р сторони уклали додаткову угоду № 5 до договору оренди № 01 від 01.12.2005 р. (а.с. 43, т. 1), якою змінили пункт 1.1 договору та визначили, що орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування нежиле приміщення на першому поверсі –245 кв. м., на другому поверсі – 118 кв.м. за адресою: м. Хмельницький, вул. Тернопільська, 7 (юридична адреса Кам'янецька, 122).

01.07.2006 р. сторони підписали акт приймання-передачі (а.с. 159, т. 2) нежилого приміщення на першому поверсі –245 кв. м., на другому поверсі – 118 кв.м. за адресою: м. Хмельницький, вул. Тернопільська, 7 (юридична адреса Кам'янецька, 122).

У відповідності до пункту 1.3 договору оренди № 01 від 01.12.2005 р. сторони визначили, що строк оренди становить до 30.11.2006 р. Разом з тим, додатковою угодою № 6 від 30.11.2006 р. (а.с. 160, т. 2) до договору оренди № 01 від 01.12.2005 р. сторони погодили, що строк оренди становить до 31.08.2007р.

Додатковою угодою від 01.09.2007 р. (а.с. 161, т. 2) до договору оренди № 01 від 01.12.2005 р. сторони внесли зміни щодо строку дії договору та об’єкту оренди, зокрема, визначили, що договір вступає в силу з моменту підписання сторонами і діє до 31.08.2008 року включно, а відтак доводи відповідача про те, що договір оренди № 01 від 01.12.2005 р. припинив свою дію 30.11.2006 р. визнаються колегією суддів безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства. Крім того, сторони погодили внести зміни до пункту 1.1 договору в наступній редакції : "орендар передає, а суборендар приймає у тимчасове платне користування на строк визначений у даному договорів на умовах оренди без права викупу, частину нежилого приміщення загальною площею 448 кв.м, яке розташоване у будівлі за адресою : м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 122".

01.09.2007 р. сторони підписали акт приймання-передачі (а.с. 162, т. 2) нежилого приміщення загальною площею 448 кв.м, яке розташоване у будівлі за адресою : м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 122.

31.05.2008 р. сторони дійшли згоди щодо розірвання договору оренди № 01 від 01.12.2005 р. з 31.05.2008 р., уклавши угоду про розірвання договору (а.с. 133, т. 2), а також підписавши акт приймання – здачі орендарем орендодавцю нежилого приміщення загальною площею 448 кв.м, яке розташоване у будівлі за адресою : м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 122 (а.с. 132, т. 2). При цьому, колегією суддів встановлено, що акті від 31.05.2008 р. та угоді від 31.05.2008 р. сторони допустили описку, зазначивши про розірвання договору суборенди № б/н від 01.12.2006 р., замість договору оренди № 01 від 01.12.2005 р. Зазначені обставини представниками сторін визнаються та не оспорюються.

Колегією суддів встановлено, що договір № 01 від 01.12.2005 р. за своєю правовою природою відноситься до договорів найму, різновидом якого є оренда. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 759 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі статтею 283 Господарського кодексу, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до норм чинного законодавства одним із основних обов'язків орендаря є внесення своєчасно і у повному обсязі орендної плати.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди. За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (частина 1 статті 762 Цивільного кодексу України).

Згідно пунктів 3.1, 3.2 договору оренди № 01 від 01.12.2005 р. сторони погодили, що розмір орендної плати становить 27,00 грн. за 1 м2 з урахуванням комунальних послуг. Орендна плата сплачується орендарем щомісячно до 10 числа за поточний місяць.

Колегією суддів встановлено, що за весь період користування орендним майном за договором оренди № 01 від 01.12.2005 р. з 01.12.2005 р. по 31.05.2008р. відповідач  зобов'язаний був сплатити орендну плату в сумі 287974,16  грн. Позивачем до сплати нарахована орендна плата в сумі 253063,16 грн.  (в січні 2007 року орендодавцем орендна плата не нараховувалась, в лютому-серпні 2007 року орендодавцем орендна плата нараховувалась в меншому розмірі, ніж це передбачено умовами договору).

Колегією суддів встановлено, що на виконання умов договору оренди № 01 від 01.12.2005 р. з 01.12.2005 р. позивачем перераховані кошти в сумі 238564,16 грн., а отже враховуючи те, що матеріалами справи доведений факт передачі позивачем відповідачу в оренду нежитлового приміщення за договором оренди № 01 від 01.12.2005 р., а також враховуючи ту обставину, що відповідачем не доведено, а матеріали справи не містять доказів сплати останнім орендної плати в повному обсязі, колегія суддів приходить до висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі  14472,00 грн. (253063,16 грн. - 238564,16 грн.) обґрунтовані та підлягають задоволенню. При цьому, колегія суддів відзначає, що заява про застосування строків позовної давності щодо стягнення суми основного боргу за договором оренди № 01 від 01.12.2005 р. задоволенню не підлягає, оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції, фактично у відповідача виникла заборгованість з орендної плати за квітень 2008 р. (2412,00 грн.) та травень 2008 р. (12096,00 грн.), строк виконання зобов'язання щодо оплати орендної плати за квітень-травень 2008 р. настав 10.04.2008 р. та 10.05.2008 р., позивач до суду звернувся 07.07.2010 р., тобто в межах трьохрічного строку, а тому підстави для застосування строків позовної давності відсутні.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що 01.11.2006 року між Дочірнім підприємством "Маркет - Плазо" в особі директора Магаляса Сергія Володимировича (орендодавець) та Суб’єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_3 (орендар) був укладений договір оренди № 1, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування на строк до 23.08.2007 р., частину нежилого приміщення загальною площею 40 кв. м., яке розташоване на 1- му поверсі у будівлі за адресою: м. Кам’янець –Подільський, вул. Гагаріна, 42/1 (а.с. 20-28, т. 1).

01.11.2006 р. сторони підписали акт приймання-передачі (а.с. 29, т. 1) нежилого приміщення загальною площею 40 кв. м., яке розташоване на 1- му поверсі у будівлі за адресою: м. Кам’янець –Подільський, вул. Гагаріна, 42/1.

Додатковою угодою від 24.08.2007 р. (а.с. 30, т. 1) до договору оренди № 1 від 01.11.2006 р. сторони внесли зміни щодо строку дії договору та об’єкту оренди, зокрема, визначили, що договір вступає в силу з моменту підписання сторонами і діє до 31.08.2008 року включно. Крім того, сторони погодили внести зміни до пункту 1.1 договору в наступній редакції : "орендар передає, а суборендар приймає у тимчасове платне користування на строк визначений у даному договорів на умовах оренди без права викупу, частину нежилого приміщення загальною площею 50 кв.м, яке розташоване у будівлі за адресою : м. Кам’янець –Подільський, вул. Гагаріна, 42/1".

24.07.2007 р. сторони підписали акт приймання-передачі (а.с. 31, т. 1) нежилого приміщення загальною площею 50 кв. м., яке розташоване у будівлі за адресою : м. Кам’янець –Подільський, вул. Гагаріна, 42/1.

У відповідності до умов договору № 1 від 01.11.2006 р. (п. 3.1) сторони погодили, що орендар сплачує орендодавцю наступні платежі: орендна плата, податок на додану вартість, комунальні послуги. Початок нарахування орендної плати починається з моменту підписання акту прийому –передачі Приміщення в оренду.

Пунктом 3.8.1 договору № 1 від 01.11.2006 р. передбачено, що орендна ставка за 1 кв. м.  становить 29,15 грн., ПДВ –5,85 грн. (20 %). Орендна плата сплачується щомісячно до 5 –го числа поточного місяця.

Колегією суддів встановлено, що за весь період користування орендним майном за договором оренди № 1 від 01.11.2006 р. з 01.11.2006 р. по 31.05.2008р. відповідач зобов'язаний був сплатити орендну плату в сумі 29840,33  грн.

Колегією суддів встановлено, що відповідач свої зобов'язання виконав частково та сплатив 26746,52 грн., в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість зі сплати орендної плати за договором оренди № 1 від 01.11.2006 р. в сумі 3093,81 грн., яка підлягає стягненню на користь позивача у відповідності  до статей 525, 526, 762 Цивільного кодексу України.

Крім того, у відповідності до умов договору оренди № 1 від 01.11.2006 р. відповідач зобов’язувався сплачувати комунальні послуги.

Зокрема, щомісячні витрати на експлуатаційно-сервісні, комунальні, рекламні послуги виставляються позивачем відповідачу у відповідних рахунках, які останній зобов'язаний оплатити з 1 по 5 число наступного за поточним (розрахунковим) місяцем (п. 3.1.1 договору).

Колегією суддів встановлено, що крім суми боргу з орендної плати, позивачем заявлені вимоги про стягнення вартості комунальних послуг в сумі 765,43 грн. за квітень – травень 2008 р., що вбачається з розрахунків основного боргу, які надані позивачем суду першої та апеляційної інстанції (а.с. 164, т. 2; а.с. 74, т. 1).

Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем були виставлені рахунок № 9866 кКП від 01.05.2008 р. (а.с. 129, т. 2) на оплату комунальних послуг за квітень 2008 р. на суму 410,93 грн. (строк оплати 05.05.2008 р.), а також рахунок № 10083 кКП від 01.06.2008 р. (а.с. 131, т. 2) на оплату комунальних послуг за травень 2008 р. на суму 354,40 грн. (строк оплати 05.05.2008 р.).

Згідно пункту 3.2 договору сторони погодили, що всі належні по даному договору платежі відповідач перераховує на поточний рахунок позивача, вказаний у даному договорі, або інший рахунок, про який орендар повідомлений належним чином. Платежі оплачуються на підставі рахунків, які надає позивач у строки, що встановлені даним договором. У випадку, якщо орендодавець не виставить рахунок, орендар зобов’язаний з метою проведення своєчасних розрахунків здійснити платежі на підставі договору. Відсутність по будь-яким причинам у відповідача рахунку не звільняє останнього від оплати орендної плати у строки, що вказані у даному договорі.

Колегією суддів встановлено, що відповідач не визнає та оспорює факт отримання рахунків № 9866 кКП від 01.05.2008 р. (а.с. 129, т. 2) на оплату комунальних послуг за квітень 2008 р. на суму 410,93 грн. та № 10083 кКП від 01.06.2008 р. (а.с. 131, т. 2) на оплату комунальних послуг за травень 2008 р. на суму 354,40 грн. Позивачем відповідні докази пред’явлення та отримання відповідачем зазначених рахунків суду не надані. За змістом пунктів 3.1.1, 3.2 договору щомісячний розмір комунальних послуг договором не визначений та вартість даних послуг сплачується лише на підставі виставлених рахунків. При цьому, за змістом умов договору, відсутність рахунку не звільняє відповідача лише від оплати орендної плати, оскільки даний розмір чітко визначений умовами договору. Разом з тим, оскільки вартість комунальних послуг не є фіксованим платежем за місяць, розмір якого обумовлений умовами договору, колегія суддів дійшла висновку, що за відсутності доказів отримання відповідачем  рахунків № 9866 кКП від 01.05.2008 р. (а.с. 129, т. 2) на оплату комунальних послуг за квітень 2008 р. на суму 410,93 грн. та № 10083 кКП від 01.06.2008 р. (а.с. 131, т. 2), строк виконання зобов'язання в розумінні ст. 530 Цивільного кодексу України щодо сплати вартості комунальних послуг в сумі 765,43 грн. не настав, а тому суд апеляційної інстанції відмовляє в позові в цій частині.

З огляду на встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню частково в сумі  17565,81 грн. (3093,81 грн. – заборгованість за договором оренди № 1 від 01.11.2006 р., 14472,00 грн. - заборгованість за договором оренди № 01 від 01.12.2005 р.). В стягненні суми боргу 765,43 грн. (вартість комунальних послуг за квітень – травень 2008 р.). слід відмовити.

Позивачем, крім суми основного боргу заявлені вимоги про стягнення пені в сумі 7066,32 грн., яка нарахована за період з 30.11.2006 р. по 18.09.2008 р. за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором оренди № 01 від 01.12.2005 р., та пені в сумі 3171,70 грн. яка нарахована за період з 01.01.2007 р. по 28.02.2009 р. за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором оренди № 1 від 01.11.2006 р. Всього сума пені становить 10238,02 грн.

Відповідачем заявлена заява про застосування строків позовної давності.

Частини третя та четверта статті 267 Цивільного кодексу України встановлюють, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Разом з тим, колегія суддів відзначає, що виходячи зі змісту положень частин 4, 5 статті 267 Цивільного кодексу України, суд застосовує інститут позовної давності лише у разі, якщо ним буде встановлено порушення права позивача. Відсутність обставин, які підтверджують факт порушення права позивача, унеможливлює застосування судом інституту позовної давності у порядку частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України.

Колегією суддів встановлено, що в даному випадку позовні вимоги щодо стягнення пені є необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а позивачем не доведено наявність у нього права вимагати від позивача сплати пені.

Зокрема, за змістом статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою якою, за правилами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. При цьому, в силу статті 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, у тому числі - пені, повинен вчиняться у письмовій формі.

Між тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що умови укладених між сторонами договорів оренди не містять домовленості сторін щодо встановлення та розміру пені за порушення грошового зобов'язання відповідачем щодо сплати орендної плати та комунальних витрат, а відтак Оскільки сторони при укладанні договорів не дійшли згоди про забезпечення виконання зобов'язання у вигляді пені, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у сумі 10238,02 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, колегія суддів відзначає, що до даних вимог застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки, встановлений статтею 257 Цивільного кодексу України, а тому у стягненні інфляційних в сумі 261,35 грн. та 3 % річних в сумі 123,98 грн., які нараховані за період з 30.11.2006 р. по 06.07.2007 р. за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором оренди № 01 від 01.12.2005 р., та інфляційних в сумі 268,42 грн. та 3 % річних в сумі 70,64 грн., які нараховані за період з 01.01.2007 р. по 06.07.2007 р. за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором оренди № 1 від 01.11.2006 р. суд апеляційної інстанції відмовляє, в зв’язку зі спливом строку позовної даності, про що заявлено відповідачем у поданій ним заяві.  При цьому, колегія суддів відзначає, що подана відповідачем в судовому засіданні 21.12.2010 р. приймається судом апеляційної інстанції, оскільки відповідач не був повідомлений належним чином про час і місце засідання суду першої інстанції, чим був позбавлений права та можливості подати всі заперечення проти позовних вимог в суді першої інстанції.

Разом з тим, враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується прострочення виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача щодо стягнення 3 % річних в сумі 886,55 грн. та інфляційних в сумі 6715,14 грн., які нараховані за період з 06.07.2007 р. по 18.09.2008 р. за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором оренди № 01 від 01.12.2005 р., а також інфляційних в сумі 5199,37 грн. та 3 % річних в сумі 418,79 грн., які нараховані за період з 06.07.2007 р. по 06.07.2007 р. за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором оренди № 1 від 28.02.2009 р. визнаються колегією суддів обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що обставини, на які посилається скаржник, є підставою для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2010 року у справі N 35/373 та прийняття нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати покладаються на сторони у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 2 ч. 1 ст. 103, ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 задовольнити частково.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2010 року у справі № 35/373 скасувати повністю та прийняти нове рішення.

3.          Позов Дочірнього підприємства "Маркет-Плазо" задовольнити частково.

4.          Стягнути з Суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Дочірнього підприємства "Маркет-Плазо" (04071, м. Київ, вул. Ярославська, 57, код 32251573) 17565,81 грн. – основного боргу, 1305,34 грн. – 3 % річних, 11914,51 грн. – інфляційні, 307,86 грн. –державного мита, 170,90 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.          В іншій частині в позові  відмовити.

6.          Стягнути з Дочірнього підприємства "Маркет-Плазо" (04071, м. Київ, вул. Ярославська, 57, код 32251573) на користь Суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 58,63 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

7.          Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання зазначеної постанови суду.

8.          Матеріали справи № 35/373 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді