Справа № 2-а-345/2010   р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

            20 грудня 2010  року         Жидачівський   районний  суд  Львівської  області у  складі:

        головуючого – судді  Салія В.В.

          при  секретарі            Рибаковій І.І.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні  адміністративну справу за позовом ОСОБА_1   до Управління Пенсійного фонду України у  Жидачівському районі про визнання протиправними дій відповідача щодо неповної виплати належного йому підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та зобов»язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за період з  липня 2007 року по грудень  2010 року,-  

в с т а н о в и в:

             10 грудня 2010 року позивачка  звернулася до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі про визнання протиправними дій відповідача щодо неповної виплати належного їй підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та зобов»язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за період з липня 2007 року по грудень  2010 року, мотивуючи свої вимоги тим, що відноситься до категорії „діти війни” та відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Розмір виплаченого їй підвищення до пенсії не відповідає розміру, встановленому цим законом, просить зобов'язати відповідача здійснити відповідні перерахунки та виплатити їй щомісячне підвищення до пенсії за період  з липня 2007 року по грудень  2010 року, а також поновити строк звернення до суду.

           Позивачка в судове засідання не з»явилася, а направила заяву згідно якої позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Просить справу слухати у її  відсутності.

          Представник відповідача  в судове засідання не з»явився, а направив в суд заяву, згідно якої позов не визнає, просить справу слухати у його  відсутності..

          Відповідно до ч.3 ст. 122 КАС України судовий розгляд проведено в порядку письмового провадження.

           У відповідності до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року №2195-ІУ(далі Закон№2195-ІУ), дитиною війни визнається особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Судом встановлено, що, позивачка є дитиною війни, тобто має право на пільги передбачені Законом №2195-ІУ "Про соціальний захист дітей війни".

            У відповідності до ст. ст. 6, 7 вказаного закону, дітям війни пенсії підвищуються на ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком. Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України.

              Законом України від 19 грудня 2006 року N 489-V  "Про  Державний  бюджет  України на 2007 рік",  зокрема пунктом 12 статті 71, було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону  України "Про  соціальний  захист  дітей  війни" та статтею 111 установлено,  що у 2007 році підвищення до пенсії або  щомісячного довічного  грошового  утримання  чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії,  відповідно до  статті  6  Закону України  "Про   соціальний   захист  дітей  війни" виплачується  особам,  які  є  інвалідами  (крім  тих,   на   яких поширюється  дія  Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків  від  розміру  надбавки,  встановленої  для учасників війни.    

             Однак Рішенням Конституційного Суду України  від  9  липня 2007  року  N6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення  пункту  12 статті 71   Закону   України  "Про  Державний  бюджет  України  на 2007 рік" щодо зупинення  дії  на  2007  рік  статті  6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".  

              Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.  

              Таким чином,  із  1  січня  по  9  липня 2007 року до спірних правовідносин застосуванню підлягали  приписи  статті  111  Закону України  від 19 грудня 2006 року    N 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" як такі, що прийняті пізніше в часі, у зв'язку з чим мали пріоритет порівняно зі спеціальною нормою - статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".  

              Після прийняття Конституційним Судом України  вказаного Рішення знову  почали  діяти  положення  статті  6 Закону  України  "Про соціальний захист дітей війни", тобто з часу прийняття цього Рішення відновлено право на  підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

               Законом України від 28 грудня 2007 року N 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону України "Про  соціальний захист дітей війни" та статтю 6 цього Закону викладено в такій редакції:  "Дітям війни (крім тих,  на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного  довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у  розмірі надбавки,  встановленої для учасників війни, які передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” у розмірі 10% прожиткового мінімумудля осіб які втратили працездатність як іншим учасникам війни. Зазначені зміни набрали чинності з  1 січня 2008 року.  

             У 2008 році підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, передбачене  ч.4 ст.14 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, проводилось позивачу (дитині війни) як іншим учасникам війни на 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до Постанови КМУ від 28.05.2008р. №530.  

              Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22  травня 2008  року   N  10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет  України)  зміни  щодо  розміру пенсії дітям війни визнано такими,  що не відповідають Конституції України (є неконституційними).  

             Таким чином,  із 1 січня по 21 травня 2008 року  застосуванню до  спірних  правовідносин  підлягали  приписи Закону України "Про Державний бюджет України на 2008  рік  та  про  внесення  змін  до деяких законодавчих актів України".  

              Ураховуючи положення  Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі,  положення статті  6  Закону України  "Про соціальний захист дітей війни", у редакції цього Закону від 18 листопада 2004 року N 2195-IV,  поновили свою дію з 22 травня 2008 року.

              Статтею 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України "Про соціальний захист дітей війни" залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.   Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,оскільки вищенаведені положення закону мають законну силу та не були призупинені. Відповідно до ст.54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» у 2009 році прожитковий мінімум на одну  особу та для тих хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення встановлено у розмірі, що діяли у грудні 2008 року. Розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами КМ України.      

             Статтею 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня -695 гривень, з 1 квітня-706 гривень, з 1 липня-709 гривень, з 1 жовтня-723 гривні, а з 1 грудня -734 гривні. Розміри державних соціальних гарантій на 2010 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.        

           Цими  Законами  будь-яких змін до Закону України до статті 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни», не внесено, та дія цієї статті не зупинена, а тому відповідач повинен проводити нарахування та виплату підвищення: до пенсії у розмірі 30% відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого ст.54 Закону України « Про державний бюджет України на 2009 рік» та з наступними змінами його розміру.      

          Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.  

         Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

          Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          Управління Пенсійного фонду України  у Жидачівському районі не надало належних та допустимих доказів, в розумінні ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, на підтвердження правомірності нарахування пенсії позивачу.

           Одночасно Управління ПФУ у Жидачівському районі вважає, що позивачкою подано позов з порушення строку звернення до суду, визначеного ст.ст. 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України.

           Згідно ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

          Визначений ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України шестимісячний строк це саме строк протягом якого позивач має право на звернення до суду за захистом своїх прав свобод та інтересів.  

           Як вбачається з матеріалів справи, позивачка дізналася про порушення свого права в грудні 2010 року, отримавши                10 грудня 2010 року листа Управління ПФУ у Жидачівському районі № 227/Г-4.  В цей же день вона звернулася до суду з позовом, отже нею не пропущено шестимісячний строк на звернення до адміністративного суду.

            Одночасно суд вважає, що визначений ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України строк, не є строком позовної давності. Дана стаття не визначає період за який може бути задоволено позовні вимоги. Крім того, до спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг чинним законодавством не визначено строку позовної давності.

          В позовних вимогах позивачка просить задоволити її вимоги включно по грудень 2010 року. Суд вважає, що підлягають задоволенню вимоги по 10 грудня 2010 року, тобто часу звернення з позовом до суду.

              Враховуючи, що відповідач у період з   з 09 липня 2007 року  по  31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року  по 10 грудня 2010 року неправомірно виплачував таку допомогу в розмірі, який визначався нечинною нормою, відтак, дії відповідача слід визнати незаконними та зобов”язати провести перерахунок призначеної позивачу   щомісячного підвищення до пенсії як „дитині війни”, виходячи з того, що така має визначатись у розмірі   30 % мінімальної пенсії за віком.

                   Керуючись ст.ст. 19, 22 Конституції України, ст.ст. 28, 40, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 9, 11, 69-71, 86, 94, 97, 100, 102, 128, 158-163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, –  

в и р і ш и в:

           Позовні вимоги   ОСОБА_1   задовольнити частково.

           Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду.

           Визнати протиправною відмову управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі щодо підвищення пенсії  ОСОБА_1 у період з 09 липня 2007 року  по  31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року  по 10 грудня 2010 року у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».      

           Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, отриманої у період з 09 липня 2007 року  по  31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року  по 10 грудня року  у розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком, право на яке надане ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого абз.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням виплачених сум.

          В інших вимогах відмовити.

         Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

         Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом  десяти  днів  з  дня  оголошення  рішення  до   Львівського апеляційного адміністративного суду    через   Жидачівський районний суд.  

Головуючий-суддя:     підпис

Суддя Жидачівського районного  суду                                Салій В.В.

                                                                       Примітка: оригінал постанови  знаходиться в матеріалах          

                                                                                                                            адміністративної справи  № 2-а-345/2010р.