Справа № 22  Ц – 8323 /2010 р.                 Суддя   1-ї інстанції:  Яворська Н. І.            

Категорія- 39                                                       Суддя-доповідач апеляційного суду: Галущенко О.І                                        

                                                                                            .

                          Р І Ш Е Н Н Я

                            Іменем України

2010 р., грудня  місяця,  22  дня    Судова  колегія  судової  палати  в цивільних  справах     Апеляційного  суду   Миколаївської  області   в складі:

    головуючого:           Галущенка О.І.      

    суддів:                     Шолох З.Л.            

                                                   Кутової Т.З.              

    при секретарі:       Богуславській О.М.

                   за участю:      

                   представника    

    відповідачки  -      ОСОБА_3

                    розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні   в  м. Миколаєві цивільну справу за

                                                 апеляційною  скаргою

                   ОСОБА_4 на рішення  Снігурівського районного суду Миколаївської області    від  14.09.2010 р.,  у справі за

                                                            позовом

             ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про захист честі, гідності  та відшкодування моральної шкоди і  за

                зустрічним позовом

,

                   ОСОБА_4 до   ОСОБА_5  про припинення незаконної діяльності, яка порушує її права,

                                                      встановила:

    05.08.2010 р. ОСОБА_5 звернувся з позовом до ОСОБА_4 про визнання недостовірною та  спростування інформації  і  відшкодування моральної шкоди,

      Позивач зазначав, що відповідачка розповсюдила відомості про здійснення ним незаконної підприємницької діяльності, а саме про те, що він займається ремонтом та фарбуванням автомобілів на власному подвір’ї без належної реєстрації такої діяльності та сплати податків..

     Зазначена інформація є недостовірною, вона принижує його честь, гідність і  завдала йому моральної шкоди.

    ЇЇ розповсюдження позивачка здійснила шляхом звернення з заявами до СЕС, пожежної охорони та інших контролюючих органів.

    Посилаючись на недостовірність такої інформації та приниження його честі гідності, позивач просив про спростування недостовірної інформації шляхом вибачення відповідачки  та відшкодування йому  завданої моральної шкоди у розмірі 1699 грн. і судових витрат.

    18.08.2010 р. ОСОБА_4 звернулася з зустрічним позовом до ОСОБА_5  вимагаючи заборони на території домоволодіння  господарської діяльності, пов’язаної з ремонтом і фарбуванням транспортних засобів.

    При цьому відповідачка посилалась на те, що така діяльність порушує її права на чисте та безпечне довкілля.

    Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області    від  14.09.2010 р.  постановлено про відмову у задоволенні вимог  ОСОБА_4 та задоволені частково позовні вимоги ОСОБА_5

    Так, зазначеним рішенням на його користь з ОСОБА_4 стягнуто 250 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та 85 грн. 50 коп. у відшкодування судових витрат позивача.

     В апеляційній скарзі  відповідачка ставить  питання  про  скасування рішення і  ухвалення   нового   про   задоволення позову її позову та відмову у задоволенні вимог ОСОБА_5, посилаючись  на неналежну оцінку доказів та  неправильне   застосування  судом норм матеріального права та судочинства.

                   Перевіряючи законність та обгрунтованість рішення в межах, визначених ст.. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить висновку про те, що апеляційна скарга  підлягає   задоволенню частково  з  таких  підстав.    

    Вирішуючи спір в частині захисту честі та гідності суд виходив з того, що відповідачка розповсюдила про відповідача відомості, які стосуються його приватного життя та принижують його честь гідність і завдали йому моральної шкоди.

    Що стосується позовних вимог ОСОБА_4 то суд вважав, що обставини здійснення незаконної господарської діяльності не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

    Але з такими висновками погодитись неможливо, оскільки до них суд прийшов без належного з’ясування дійсних обставин справи, які підлягають доказуванню та всупереч вимогам норм матеріального та процесуального права.

     Так, відповідно до чинного законодавства кожна фізична особа має право на захист у судовому порядку своєї  честі, гідності та  ділової репутації.

    Зазначені права, згідно зі статтею 3 Конституції України,   визнаються найвищою соціальною цінністю.

    Захист цих прав від неправомірного  посягання шляхом поширення неправдивої, недостовірної інформації,   гарантовано ст.. ст. 297, 299, 275, 277, 280 ЦК України.

    Зокрема, ст. 277 ГК України запроваджені обмеження вираження свободи слова, які полягають в наявності у особи права вимагати спростування недостовірних та таких, що принижують честь та гідність,  відомостей.

    Такими ж гарантіями захисту наділено і право людини вільно поширювати інформацію про іншу особу,  за виключенням випадків обмеження цього права, визначених статтею п. 2 ч. 1 ст. 302 ЦК України та  п. 2 ст. 10 Конвенції.

    Зазначена норма Конвенції зокрема встановлює, що обмеження свободи слова  є легітимними, коли  це покликано необхідністю захисту репутації або прав інших осіб.      

    В цьому аспекті, подані до правоохоронних органів, заяви та скарги про перевірку правомірності дій певних фізичних осіб, які не стосується їх приватної поведінки, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 10.04.2003 р. та постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. № 1 «Про судову практику у справах по захист честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», не можуть вважатися поширенням недостовірної інформації, яка порочить честь, гідність чи ділову репутацію такої особи та  завдає шкоди її інтересам.

    З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 та її донька ОСОБА_6на потязі декількох років неодноразово зверталися зі скаргами до прокурора району, Президента України про здійснення ОСОБА_5 незаконної підприємницької діяльності, а саме, про те, що він займається ремонтом та фарбуванням автомобілів на власному подвір’ї без належної реєстрації такої діяльності та сплати податків.

    За своїм змістом зазначені звернення мали на меті припинення незаконної діяльності та поновлення їх права  на чисте довкілля.

    За результатами перевірки правомірності такої діяльності ОСОБА_5 притягався до адміністративно-правової відповідальності за здійснення господарської діяльності без державної реєстрації як суб’єкта  господарювання за ч.1 ст. 164 КУпАП як в 2007 так  і в  2010 р. про що свідчать постанови судді від 23.08.2007 р., від 01.07.2010 р., постанова прокурора Снігурівського району від 14.05.2010 р., ( а.с.27-29, 38), звернення голови Снігурівської міської ради, матеріали прокурорських перевірок ( матеріали наглядового провадження №1050-09)      

    Обґрунтовуючи свої висновки лише показами свідків, суд в порушення вимог ч. 2 ст. 212 ЦПК України  не звернув уваги на ці обставини, а наявним доказам, які їх підтверджують належної юридичної оцінки не дав.

    Встановлене свідчить про необгрунтованність судового рішення та порушення норм матеріального і процесуального права, що є підставою для його скасування у відповідності до приписів ч.1 ст.309 ЦПК України та ухвалення нового рішення.

    Ухвалюючи нове рішення колегія суддів виходить з таких установлених фактів та вимог закону.

    Відповідно до вимогст.ст.297, 280, 299, 275, 277,   кожна фізична особа має право на захист у судовому порядку своєї  честі, гідності,  ділової репутації та відшкодування моральної шкоди в разі порушення цих прав  шляхом поширення неправдивої, недостовірної інформації.    

    Такими ж гарантіями захисту наділено і право людини вільно поширювати інформацію про іншу особу,  за виключенням випадків обмеження цього права, визначених статтею п. 2 ч. 1 ст. 302 ЦК України та  п. 2 ст. 10 Конвенції.

    Зазначена норма Конвенції зокрема встановлює, що обмеження свободи слова  є легітимними, коли  це покликано необхідністю захисту репутації або прав інших осіб.      

    В той же час, подані до правоохоронних органів, заяви та скарги про перевірку правомірності дій певних фізичних осіб, які не стосується їх приватної поведінки, не можуть вважатися поширенням недостовірної інформації, яка порочить честь, гідність чи ділову репутацію такої особи та  завдає шкоди її інтересам.

    Поширена у скаргах ОСОБА_4 інформація про зайняття ОСОБА_5 незаконною діяльністю, яка порушує її права на чисте довкілля не може бути розцінена, як інформація, що стосується виключно приватного життя позивача та, що має місце неправомірне втручання в сферу приватного життя цієї  особи.

    З врахуванням встановленого  у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5  про захист честі та гідності, відшкодування моральної шкоди, слід відмовити.

    З матеріалів справи та матеріалів наглядового провадження прокурора Снігурівського району № 1050-09 вбачається що фарбування автомобілів та їх ремонт на власному подвір’ї ОСОБА_5 супроводжується шумом та поширенням у повітрі шкідливих речовин, які загрязняють довкілля та завдають шкоди правам відповідачки.

    Відповідно до вимог ст.ст. 9 -11 Закону України «Про охорону навколишнього середовища» від 25.06.1991 р. кожний громадянин України має право на безпечне для його життя та здоров’я навколишнє природне середовище та захист цього права в судовому порядку.

    Такі ж права, згідно з приписами ст.. 104 ЗК України, має власник земельної ділянки в разі здійснення сусіднім землевласником діяльності, яка може призвести до шкідливого впливу на здоров’я

    Згідно з вимогами ст.ст. 33, 35 50, 51 цього Закону діяльність, яка пов’язана з шкідливим впливом на навколишнє середовище підлягає державному екологічному контролю та нормуванню з точки зору шкідливих викидів..

    Саме тому  здійснення такої діяльності має дозвільний характер.

    З матеріалів справи вбачається, що дозволу відповідних контрольних органів на здійснення діяльності з ремонту та фарбування автомобіля позивач не отримував, у судовому засіданні він не надав доказів того, що здійснення такої діяльності не створює шкідливого впливу на навколишнє середовище  та не може порушувати екологічних прав відповідачки.

    Таким чином, позивач не спростував доводів відповідачки про те, що здійснення ним ремонту автомобілів на власному подвір’ї порушує її право на чисте довкілля .

    З врахуванням встановленого порушені праві ОСОБА_4 підлягають захисту шляхом встановлення заборони на здійснення ОСОБА_5 на території власного подвір’я ремонту і фарбування  автомобілів та їх кузовних деталей.

    Встановлюючи таку заборону, суд приймає до уваги, що вона не обмежує права власника подвір’я використовувати земельну ділянку з дотриманням правил добросусідства, передбачених ст.103 ЗК України.

     Що стосується вимог про заборону будь-якої господарської діяльності, то в їх задоволенні слід відмовити, оскільки кожна фізична особа має право на захист порушеного права, а не такого, стосовно якого немає доказів, що воно порушене чи є реальна загроза, що воно буде порушене.

     Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, судова колегія

                              вирішила:

    Апеляційну скаргу ОСОБА_4 – задовольнити частково.

     Рішення  Снігурівського районного суду Миколаївської області    від  14.09.2010 р. – скасувати. Постановити нове рішення.

     В задоволенні позову ОСОБА_5     до ОСОБА_4 про захист честі, гідності  та відшкодування моральної шкоди – відмовити.

    Позовні вимоги ОСОБА_4 – задовольнити частково.  Заборонити ОСОБА_5 здійснення на території власного подвір’я за адресою м. Снігурівка вул. Горького буд. №1  здійснення ремонту та фарбування автомобілів та їх кузовних деталей.

    Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення,  але з цього часу на протязі  двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ..

Головуючий:                                                           О.І. Галущенко                     Судді:                                                                                                           З.Л. Шолох

                                                                                                                     Т.З. Кутова