Справа № 22 Ц- 8699/2010 р.                       Суддя 1 інстанції:Спінчевська Н..А.

Категорія-27                                         Суддя-доповідач апеляційної інстанції: Галущенко О.І.

                              У     Х     В    А    Л    А

22  грудня    2010 р.      Судова колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду   Миколаївської області    в складі:

    головуючого:           Галущенка О.І.                

           суддів:                     Кутової Т.З.

                                                   Шолох З.Л.    

                    при  секретарі:    Богуславській О.М.

                   за участю:

           відповідачки -        ОСОБА_3

       представника                                                        

          позивача -               Крайнік Т.В.

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу  за

                                                апеляційною скаргою

      ОСОБА_3  на рішення Ленінського районного  суду м. Миколаєва від 31. 08. 2010 р.,  у справі  за

                        позовом

      Акціонерного інноваційного комерційного банку «УкрСиббанк» ( далі – УкрСиббанк) до ОСОБА_5 та ОСОБА_3  про стягнення заборгованості за кредитним договором,

                    встановила:

    10. 11. 2009 р. УкрСиббанк  звернувся  з позовом   до ОСОБА_5 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором у солідарному порядку.

    Позивач зазначав, що 18.04.2008 р. з ОСОБА_5   було укладено договір споживчого кредиту, за умовами якого він отримав 56.740 дол. США. кредиту, зобов’язавшись  повернути отримані кошти   до 18.04.2023  р.

    За умовами цього договору він мав щомісячними платежами у розмірі 740 дол. США погашати заборгованість перед Банком, у тому  числі, здійснювати сплату частки кредиту,  проценти  за  його користування у розмірі 13,50 %  річних протягом перших 30 календарних днів.

    Після закінчення цього строку та кожного наступного місяця процентна ставка  підлягає перегляду.

    Внаслідок невиконання позичальником цих  зобов’язань  утворилась заборгованість, розмір якої,  станом на 21. 10. 2009 р.,  у гривневому еквіваленті складав 504877  грн. 70 коп.

    Посилаючись на наявність цієї заборгованості та відповідальність   поручителя  ОСОБА_3,  яка зобов’язалася за  договором поруки від 18.04.2008 р. забезпечити виконання кредитного договору,  позивач просив про задоволення позову та відшкодування збитків у солідарному порядку.      

              Рішенням Ленінського районного  суду м. Миколаєва від 31. 08. 2010 р. постановлено про  задоволення позовних вимог.

    Постановлено про стягнення з відповідачів у солідарному порядку на користь Банку 504877 грн. 70 коп. в рахунок заборгованості за тілом кредиту,  відсотків за користування кредитом та пені за прострочення виконання зобов’язань.

      Цим же рішенням постановлено про стягнення з відповідачів у рівних частках по 850 грн.  у відшкодування судового збору та по 60 грн. у відшкодування  витрат Банку на інформаційно-технічне забезпечення процесу.

    В апеляційній  скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення та ухвалення нового рішення по відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на необгрунтованність висновків суду та порушення норм процесуального  права.

    Перевіряючи законність та обгрунтованість рішення в межах оскарження, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не  підлягає  задоволенню виходячи з таких підстав.

    Грошові зобов’язання, відповідно до вимог ст. 526 ЦК України мають виконуватися  належним чином.

    В разі порушення зобов’язання наступають наслідки, визначені ст. 611 ЦК та умовами  договору.

    Зокрема, кредитор має вимагати відшкодування збитків та сплати пені або штрафу відповідно до умов договору.

    З матеріалів справи вбачається, що 18.04.2008 р. з ОСОБА_5   було укладено договір споживчого кредиту, за умовами якого він отримав 56.740 дол. США. кредиту, зобов’язавшись  повернути отримані кошти   до 18.04.2023  р.

    Позичальник мав щомісячними платежами у розмірі 740 дол. США погашати заборгованість перед Банком, у тому  числі, здійснювати сплату частки кредиту,  проценти  за  його користування у розмірі 13,50 %  річних протягом перших 30 календарних днів.

    Після закінчення цього строку та кожного наступного місяця процентна ставка  підлягає перегляду.

    Внаслідок невиконання позичальником цих  зобов’язань  утворилась заборгованість, розмір якої,  станом на 21. 10. 2009 р.,  у гривневому еквіваленті складав 504877  грн. 70 коп.

    Зазначене, відповідно до приписів ст. ст. 611, 612, 614, 625, 651, 1054  ЦК та вимог п. п. 4.9, 5.5, 8.1 кредитного договору є підставою для покладення на позичальника зобов’язання  щодо  дострокового повернення  кредиту зі сплатою нарахованих процентів, пені та інших винагород, передбачених договором.    

    Такий же обов’язок, відповідно до вимог ст.ст. 553-554 ЦК та п. 1.1 договору поруки, має нести і поручитель, яка зобов’язалася відповідати перед кредитором за порушення грошових зобов’язань боржником у солідарному порядку.

    Встановивши факт невиконання боржником умов договору щодо своєчасного повернення кредиту та процентів за користування ним, суд обгрунтовано, поклав на позичальника та поручителя обов’язок з відшкодування Банку завданих збитків у солідарному порядку, ухваливши рішення, яке відповідає умовам договору, вимогам закону та дійсним обставинам справи.

    Доводи апелянтки  про неповне з’ясування обставин справи та порушення норм матеріального і процесуального права, а також відсутність підстав для дострокового повернення наданого кредиту, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки надані позивачем докази достовірно підтверджують неналежне виконання умов кредитного договору, а судом вірно визначені правові  наслідки такого порушення та відповідальність солідарних боржників.

    Що стосується посилань на порушення норм судочинства і зокрема розгляду справи за відсутності відповідачів, то вони також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки процесуальне законодавство передбачає можливість розгляду справи за відсутності учасників процесу за умови їх належного сповіщення про час та місце судового засідання.

    Погоджуючись з висновками суду колегія суддів приймає до уваги також і той факт, що відповідачі не надали до суду апеляційної інстанції доказів, які б спростовували висновки місцевого суду та свідчили б про такі порушення норм судочинства, які б давали підстави вважати, що справа вирішена неправильно.    

    Встановлене не дає підстав для зміни чи скасування рішення.

    Керуючись   ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315   ЦПК України,  судова колегія

                    ухвалила :    

    Апеляційну скаргу ОСОБА_3  – відхилити, а рішення Ленінського районного  суду м. Миколаєва від 31. 08. 2010 р. – залишити без зміни.    

    Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення,  але з цього часу на протязі двадцяти днів  може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:                                                                                       О.І.  Галущенко            

Судді:                                                                                                          Т.З. Кутова            

                                                                                                                      З.Л. Шолох