УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
28 жовтня 2010 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого Широкової Л.В.,
суддів Франовської К.С.,
Худякова А.М.,
при секретарі судового
засідання Ганько Ю.І.,
з участю
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ПАК КБ „Приватбанк” в особі філії „Житомирське регіональне управління ПАТ КБ „Приватбанк” на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 07 липня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про розірвання договору купівлі-продажу та визнання його недійсним, –
в с т а н о в и л а :
У червні 2008 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4. Зазначав, що 04.12.2006 року продав відповідачу квартиру №АДРЕСА_1 з умовою оплати протягом 3 банківських днів з отриманням позики у банку. Оскільки розрахунку відповідач до цього часу не провів, використовує права власника квартири, а він продовжує проживати у ній, позивач вважає договір купівлі-продажу фіктивним і недійсним, у зв’язку з чим просив визнати договір купівлі-продажу з відстроченням платежу від 04 грудня 2006 року по переходу права власності на квартиру №АДРЕСА_1 недійсним, припинити його зобов’язання по ньому та відновити становище, яке існувало до його укладення. Застосувати пов’язані з визнанням недійсним договору передбачені наслідки: визнати його право власності на вказану квартиру, встановити незаконність набуття права власності на квартиру ОСОБА_4
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 07 липня 2010 року позов задоволено. Договір купівлі-продажу квартири № АДРЕСА_1 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 04.14.2006 року, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6, розірваний. Визнано право власності на вказану квартиру за ОСОБА_3 Встановлено незаконним набуття права власності на спірну квартиру ОСОБА_4.
Ухвалою цього ж суду від 11 грудня 2008 року виправлена описка відносно номера будинку спірної квартири, а саме будинку №АДРЕСА_1.
Додатковим рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 05.02.2009 року визнано вказаний договір купівлі-продажу недійсним, припинено по ньому зобов’язання та відновлено становище сторін до його укладення.
Не погоджуючись з даним рішенням, ПАК КБ „Приватбанк” в особі філії „Житомирське регіональне управління ПАТ КБ „Приватбанк подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, посилаючись на те, що справу було розглянуто у їх відсутність, а квартира, яка була предметом договору купівлі-продажу, перебуває у них у іпотеці.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню рішення суду та додаткове рішення суду скасуванню з ухваленням нового з таких підстав.
Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з положень ст.651 ЦК України при розірванні договору та положень ст.ст.203,215 ЦК України, визнаючи договір недійсним.
Такі висновки суду є помилковими, приймаючи до уваги таке.
Відповідно до положень ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів осіб, що беруть участь у справі.
Вирішуючи спір, суд вийшов за межі позову ОСОБА_3 і постановив рішення про розірвання договору.
Ухвалюючи додаткове рішення, суд по суті не доповнив основне відповідно до вимог ст.220 ЦПК України, а по суті ухвалив нове рішення, за вимогами позивача, хоча мотивувальна частина рішення висновків суду з цього питання не містить.
Крім того, вирішуючи спір, суд неправильно витлумачив матеріальний закон і не врахував, що розірвання договору і визнання договору недійсним є різними за правовою природою та наслідками.
Наведене дає підстави суду вищої інстанції в порядку ст.309 ЦПК України скасувати ухвалене рішення і ухвалити нове.
Суд встановив, що 04.12.2006 року ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу передав у власність квартиру №АДРЕСА_1 відповідачу ОСОБА_4, а останній взяв на себе обов’язок сплатити йому кошти в сумі 90900 грн. на протязі трьох банківських днів у зв’язку з отриманням позики в банку.
Вимагаючи визнання договору недійсним з застосуванням елементів реституції, позивач вказував на те, що правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків (фіктивний правочин).
Статтею 234 ЦК України визначено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
Законодавець визначив, що фіктивний правочин є нікчемним, оскільки особи, що вчиняють його, не мають на увазі і не бажають настання правових наслідків, які могли б виникнути внаслідок здійснення правочину такого типу.
Разом з тим, фіктивність правочину передбачає, що сторони ніяких дій щодо здійснення правочину не вчиняють. Між тим, як встановив суд, набувач майна за умовами договору прийняв у власність і реалізував своє право власності, передавши квартиру у іпотеку банку з метою одержання позики (а.с.40-43).
За таких обставин відсутні правові підстави для визнання укладеного договору недійсним за ознакою фіктивності.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313,314,316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ПАК КБ „Приватбанк” в особі філії „Житомирське регіональне управління ПАТ КБ „Приватбанк” задовольнити частково.
Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 07 липня 2008 року та додаткове рішення цього ж суду від 05 березня 2009 року скасувати та постановити нове рішення, яким ОСОБА_3 в позові до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу квартири №АДРЕСА_1, Житомирської області недійсним та його розірвання відмовити за необгрунтованістю .
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий Судді
Справа №22 ц –4932/10 Головуючий у 1 інст: Замега О.В.
Категорія 20 Суддя – доповідач: Широкова Л.В.