Справа № 2-6327/10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2010 року місто Одеса Суворовський районний суд міста Одеса Суворовський у складі:
головуючого судді Мунтян О. О.
при секретарі Гарнаженко Н. С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань № 5 в приміщенні Суворовського районного суду м. Одеси цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5
«про розірвання договорів та стягнення завдатку», суд -
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2010 року позивач ОСОБА_2 звернувся до Суворовського районного суду м. Одеси із вищеназваним позовом до відповідача.
На обґрунтування своїх позовних вимог позивач ОСОБА_2 зазначає, що 18 липня 2010 року між ними та Агенцією нерухомості «Слободка» укладено Договір про надання інформаційно-посередницьких послуг, за умовами якого Агенція зобов’язалась супроводжувати укладення між ним та співвідповідачкою ОСОБА_6 об’єкту нерухомого майна, а саме АДРЕСА_1. При перегляді об’єкту продажу, як вказує позивач, ОСОБА_6 як власниця нерухомого майна, а саме АДРЕСА_1 зазначила, що спільно із квартирою до продажу входять і підвальні приміщення, площею 12, 7 і 7, 9 кв. м., а отже загальна площа квартири значно збільшується. На вказаних умовах, він погодився придбати дане нерухоме майно та 18 липня 2010 року передав на користь ОСОБА_6 суму завдатку у розмірі еквівалентному 1 000 доларів США та між ними підписано Договір про передачу авансу від 18.07.2010 року. 31 липня 2010 року між ним та співвідповідачкою ОСОБА_6 підписано другий Договір про передачу авансу та ним на користь ОСОБА_6 передано додатково суму у розмірі еквівалентному 1 000 доларів США. Згідно мов Договорів про передачу авансу, як вказує позивач, основний Договір купівлі – продажу нерухомого майна між ним та ОСОБА_6 повинен був бути укладеним в строк до 18 серпня 2010 року.
Однак, як зазначає позивач, згодом йому стало відомо, що Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 18 травня 2010 року ОСОБА_6 зобов’язано не перешкоджати власникам підвальних приміщень площею 12, 7 і 7, 9 кв. м. розташованих у АДРЕСА_2 та відносяться до квартири за № 8 у здійсненні ними прав власника, а отже дані приміщення не можуть бути предметом Договору купівлі – продажу. Враховуючи, що як вказує позивач, строки укладення основного Договору минули, він звернувся до співвідповідачки ОСОБА_6 із вимогою про повернення суми завдатку, та оскільки ОСОБА_6 повертати зазначену суму відмовилась, вважає за необхідне звернутись до суду із даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав просив суд їх задовольнити в повному обсязі та стягнути з відповідачки ОСОБА_6 на його користь суму завдатку у подвійному розмірі – 32 000 гривень 00 копійок та суму судових витрат.
Співвідповідачка ОСОБА_6 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила суд у задоволені позову відмовити з тих підстав, що Договір купівлі – продажу АДРЕСА_1 укладено не було у зв’язку із тим, що КП «ОМБТІ та РОН» вчасно не виготовлено Витяг з Єдиного державного реєстру прав власників на нерухоме майно. Крім того, як вказала співвідповідачкам сума грошових коштів у розмірі 2 000 доларів США, яку позивачем передано на її користь є сумою авансу, а не завдатку, тому позовні вимоги є необґрунтованими. Додатково пояснила, що перед укладанням Договору авансу від 18.07.2010 року вона дійсно вказала позивачеві, що АДРЕСА_1 також складається із підвальних приміщень площею 12, 7 і 7, 9 кв. м., оскільки вважала, що судове Рішення від 18.05.2010 року буде скасовано, грошові кошти у якості авансу отримані нею від ОСОБА_2 у доларах США у розмірі 2 000.
Співвідповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 до судового засідання не звились, про день, місце та час розгляду справи сповіщались належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Заслухавши пояснення сторін у справі, вивчивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
Стаття 509 ЦК України, передбачає, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.
Відповідно до положень ст. 11 ЦК України, підставами виникнення прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує в двадцять і більше разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян.
Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно до вимог ст. 525 та ст. 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом та зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно до положень ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Положеннями ч. 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення умов договору другою стороною та і інших випадках, встановлених Договором або Законом.
Так, судом було встановлено сторонами у справі не заперечувалось, що позивачем ОСОБА_2 на користь співвідповідачки у справі ОСОБА_3 на виконання умов Договору про передачу авансу від 18 липня 2010 року передано суму грошових коштів у розмірі 1 000 доларів США у рахунок укладення у майбутньому договору купівлі – продажу належної ОСОБА_3 АДРЕСА_1 (а.с. 7).
31 липня 2010 року у рахунок виконання умов Договору про передачу авансу від 31.07.2010 року позивачем на користь ОСОБА_3 додатково переданого суму у розмірі 1 000 доларів США (а.с. 8).
Згідно умов Договорів про передачу авансу від 18.07.2010 року та 31.07.2010 року Сторони по Договору домовились, що Договір купівлі – продажу належної ОСОБА_3 за АДРЕСА_1 повинен бути укладеним у строк до 18 серпня 2010 року (а.с. 7, 8).
Також, судом було встановлено, що станом на час отримання грошових коштів у розмірі еквівалентному 2 000 доларів США відповідачці ОСОБА_3 було достовірно відомо про те, що Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 18 травня 2010 року її зобов’язано не перешкоджати власникам підвальних приміщень площею 12, 7 і 7, 9 кв. м. розташованих у АДРЕСА_2 та відносяться до квартири за № 8 у здійснені права власності, а отже, дані приміщення не можуть бути предметом Договору купівлі – продажу, однак про зазначені обставини вона позивача не повідомила, оскільки не вважала за необхідне.
Судом також було встановлено, сторонами у справі не заперечувалось, що у визначений строк зобов’язання виконано не було.
За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2 у частині розірвання Договорів про передачу авансу від 18.07.2010 року та 31.07.2010 року та стягнення із співвідповідачки ОСОБА_3 суми грошових коштів у розмірі еквівалентному 2 000 доларів США.
Одночасно, виходячи зі змісту положень ст. 570 ЦК України суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог у частині стягнення із співвідповідачки ОСОБА_3 на корить позивача у справі ОСОБА_2 зазначеної суму у подвійному розмірі, оскільки дана грошова сума не може вважатись задатком та до встановлених судом правовідносин не може бути застосовано положення статі 571 ЦПК України.
При цьому, оскільки сторонами у праві не заперечувало, що грошові кошти у розмірі 2 000 передавались в іноземній валюті – доларах США, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2 у частині стягнення суму у розмірі еквівалентної 2 000 доларів США згідно до офіційного курсу гривні до іноземних валют встановленого НБУ станом на 21.12.2010 року (2 000 доларів США * 7, 96 = 15 920 гривень 00 копійок).
Судові витрати підлягають стягненню у порядку передбаченому положеннями ст. ст. 88-89 ЦПК України.
При цьому, сума витрат у розмірі 400 гривень 00 копійок, яку позивач просив суд стягнути із співвідповідачки на його користь у рахунок відшкодування витрат пов’язаних із наданням правової допомоги, стягненню не підлягає, оскільки з наданої до суду Квитанції за № 7325/9 не вбачається по який саме справі зазначені вище грошові кошти були сплачені ОСОБА_2.
Керуючись ст. ст. 16, 11, 202, 204, 208, 509, 524 -526, 530, 546, 570, 651 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 61, 88, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про розірвання договорів та стягнення завдатку про розірвання договорів та стягнення завдатку – задовольнити частково.
Договір Про передачу авансу від 18 липня 2010 року укладений між ОСОБА_3 з одного боку та ОСОБА_2, з іншого та Договір Про передачу авансу від 31 липня 2010 року укладений між ОСОБА_3 з одного боку та ОСОБА_2 з іншого – розірвати.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 суму авансу у розмірі 15 920 гривень 00 копійок (п'ятнадцять тисяч дев’ятсот двадцять гривень 00 коп.).
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судового збору у розмірі у розмірі 159 гривень 20 копійок, 60 гривень 00 копійок витрат за інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи, а всього суму судових витрат у розмірі 219 гривень 20 копійок.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 – відмовити.
Рішення може бути оскаржене до судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення через Суворовський районний суд м. Одеси, особи, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя: