Справа № 2-568/10

2010 рік

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

"14" жовтня 2010 року                                    м. Люботин

Люботинський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді                                   Дем’яненко І.В.,

за участю секретаря                                Скворцової Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні при попередньому розгляді в залі суду м. Люботин Харківської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Люботинської міської ради Харківської області про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами: в Ѕ частині в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка, в Ѕ частині,  як  частку в спільному майні подружжя в порядку забудови,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Люботинської міської ради Харківської області про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами: в Ѕ частині в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка, в Ѕ частині,  як  частку в спільному майні подружжя в порядку забудови, посилаючись на те, що зазначений будинок за адресою: АДРЕСА_1 в Люботинському БТІ не зареєстровано. З 06 серпня 1976 року позивачка була одружена з ОСОБА_4 Від шлюбу вони мають двох дітей – відповідачів по справі: донька – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, (дівоче прізвище ОСОБА_4) та син - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2. Чоловіку позивачки, ОСОБА_4, рішенням виконавчого комітету Харківського районної ради народних депутатів №1274 від 17 серпня 1978 року було виділено земельну ділянку площею 600 м2 за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва індивідуального житлового будинку. Разом із чоловіком позивачка розпочала будівництво на зазначеній земельній ділянці та побудували житловий будинок з господарськими будівлями, а саме: житловий будинок літ. «А-1», літню кухню літ. «Б» з сіньми літ. «б» та льохом літ. «бп», сарай літ. «В», убиральню літ. «Г», душ літ. «Д» та зливну яму літ. «Я». Після закінчення будівництва право власності  на  побудований  будинок  не було оформлено. ІНФОРМАЦІЯ_3 чоловік позивачки - ОСОБА_4 помер. В 2009 році позивачка взвернулася до виконкому Люботинської міської ради з заявою про оформлення документів на будинок. Рішенням виконавчого комітету Люботинської міської ради № 551 від 08 грудня 2009 року було вирішено оформити право власності на житловий будинок літ «А-1» загальною площею 95,90 кв. м. із них житловою площею 57,50 кв. м., розташований на земельній ділянці орієнтовною площею 600 м2, яка використовується для обслуговування зазначеного житлового будинку та господарських будівель і споруд в судовому порядку згідно чинного законодавства, без прийняття в експлуатацію, як будівлю, побудовану до ведення в дію ДБН А.3.1-3-94. У пункті третьому вказаного рішення зазначено, що до складу нерухомого майна для обслуговування житлового будинку входять господарські споруди: літня кухня літ. «Б» з сіньми літ. «б» та льохом літ. «бп», сарай літ. «В», убиральня літ. «Г», душ літ. «Д» та зливна яма літ. «Я». Відповідачі по справі - діти позивачки, не заперечують проти оформлення права власності на все домоволодіння на ім’я позивачки.

У зв`язку з наведеним позивачка просила позов задовольнити та визнати за нею, ОСОБА_1, право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 в Ѕ частині в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка, в Ѕ частині,  як  частку в спільному майні подружжя в порядку забудови.

Сторони про час і місце розгляду справи  були повідомлен і належ ним чином та своєчасно, в судове засідання не з’яви ли ся . Позивачка – ОСОБА_1 направила до суду заяву, в якій зазначила, що позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити та розглядати справу без її участі.  Відповідачі – ОСОБА_2, ОСОБА_5 та представник Люботинської міської ради   направили до суду заяви, в яких зазначили, що не заперечують проти задоволення позову та просять розглядати справу без їх  участі.

Таким чином, визнання відповідачами пред'явленого позову не суперечить закону, та не порушує права, свободи та інтереси інших осіб. Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання у відсутності сторін по справі, які були належним чином та своєчасно повідомлені про час і місце розгляду справи та висловили свою думку щодо вирішення спору.

Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 ЦПК України. Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази по справі, вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню повністю виходячи з наступного.

Судом встановлені такі факти, що не оспорюються сторонами по справі, та підтверджуються наявними у справі доказами, та відповідні їм правовідносини.

Згідно з ст. 376 Цивільного кодексу України жилий дім, будівля, споруда, інше не рухоме майно вважається самовільною будівлею, якщо вони побудовані або будуються на земельній ділянці, не відведеній для цієї мети, або без належного дозволу та належним чином затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Право власності на самочинно побудоване нерухоме майно може бути по рішенню суду визнано за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, не відведеній для цієї мети за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під вже побудоване нерухоме майно.

За вимогою користувача земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, самовільно побудоване на ній, якщо це не порушує прав інших осіб.

Відповідно до ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

ОСОБА_1Є та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб 06 серпня 1976 року, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу, виданим відділом РАЦСу Люботинського міського управління юстиції Харківської області 27 травня 2005 року на підставі актового запису  № 159 від 06 серпня 1976 року, зробленого в книзі реєстрації шлюбів (а.с.11).

В період шлюбу народилося двоє дітей - відповідачі по справі: донька – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (дівоче прізвище ОСОБА_4), що підтверджується  свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1, виданим Люботинським міським відділом РАГСу 10 червня  1994 року на підставі актового запису про народження  № 291 від 25 серпня 1977 року (а.с.5) та син - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 , виданим Люботинською міською радою на підставі актового запису про народження  № 109 від 25 березня 1983 року (а.с.5).

В 1978 році чоловіку позивачки, ОСОБА_4, була надана в безстрокове користування земельна ділянка площею 600 м2 за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва індивідуального житлового будинку, про що зазначено в рішенні виконавчого комітету Харківської районної ради народних депутатів № 1274 від 17 серпня 1978 року (а.с.21)

На зазначеній земельній ділянці позивачка з чоловіком побудували будинок літ. «А-1» з господарськими будівлями та спорудами. Зазначений факт підтверджується технічним паспортом на індивідуальний житловий будинок з надвірними спорудами, який було виготовлено Люботинським бюро технічної інвентаризації 26 жовтня 2010 року (а.с.16-20).

ІНФОРМАЦІЯ_3 чоловік позивачки - ОСОБА_4 помер, що вбачається зі свідоцтва про смерть НОМЕР_3 виданого 21 травня 2010 року відділом РАЦСу Люботинського міського управління юстиції Харківської області на підставі актового запису про смерть № 232 від 18 травня 2005 року (а.с.12).

Спадщину після смерті чоловіка, ОСОБА_4,  яка складається з Ѕ частини  житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1, прийняла позивачка, ОСОБА_1, оскільки постійно мешкала за вказаною  адресою, тобто фактично вступила в управління спадковим майном. Із заявами про відмову від прийняття спадщини до державної  нотаріальної контори у встановлений законом шестимісячний термін не заверталася. Друга половина житлового будинку з надвірними спорудами повинна належати позивачці, як забудовнику, та як частка в спільному майні подружжя.

Відповідно до довідки Люботинського БТІ 916 від 03 серпня 2010 року житловий будинок з надвірними спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 в бюро не реєстровано (а.с.4).

Рішенням виконавчого комітету Люботинської міської ради № 551 від 08 грудня 2009 року було вирішено оформити право власності на житловий будинок літ «А-1» загальною площею 95,90 кв. м. із них житловою площею 57,50 кв. м., розташований на земельній ділянці орієнтовною площею 600 м2, яка використовується для обслуговування зазначеного житлового будинку та господарських будівель і споруд в судовому порядку згідно чинного законодавства, без прийняття в експлуатацію, як будівлю, побудовану до ведення в дію ДБН А.3.1-3-94. У пункті третьому вказаного рішення зазначено, що до складу нерухомого майна для обслуговування житлового будинку входять господарські споруди: літня кухня літ. «Б» з сіньми літ. «б» та льохом літ. «бп», сарай літ. «В», убиральня літ. «Г», душ літ. «Д» та зливна яма літ. «Я» (а.с.22).

Аналізуючи вказані вище докази, суд вважає встановленим той факт, що зазначений житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, будувався ОСОБА_1 разом з чоловіком ОСОБА_4

Таким чином, суд вважає за необхідне визнати за ОСОБА_1 право спільної часткової власності на Ѕ частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1, як за забудовницею спірного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами,та як на частку в спільному майні подружжя.

Враховуючи, що  ОСОБА_4 помер  ІНФОРМАЦІЯ_3, суд вважає за доцільне керуватися нормами ЦК України в редакції  2003 року, так як відповідно до п.4 Перехідних положень ЦК України в редакції 2003 року, Цивільний кодекс України 2003 року застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Відносно цивільних правовідносин, які виникли до вступу в силу Цивільного кодексу України в редакції 2003 року, його положення застосовуються до тих прав і обов’язків, які виникли та продовжують існувати після вступу його в силу. В зв’язку з тим, що вказані правовідносини продовжують існувати після 01.01.2004 року, тобто після набрання Цивільним кодексом України в редакції 2003 року чинності, суд вважає за необхідне застосувати до правовідносин між сторонами по справі правові норми, передбачені Цивільним кодексом України в редакції 2003 року.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України (в редакції 2003 року) при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є діти, той з подружжя, який пережив спадкодавця, та його батьки. Відповідно до ст. 1268 ЦК України (в редакції 2003 року) спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шести місяців з дня відкриття спадщини він не заявив про відмову від спадщини.

За повідомленням Другої державної нотаріальної контори № 1209 від 13 жовтня 2010 року із заявами про прийняття спадщини чи про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 ніхто не звертався, свідоцтво про право на спадщину не видавалось, заповіти або спадкові договори від імені ОСОБА_4 не посвідчувалися (а.с.31 ).

Таким чином, суд вважає за необхідне визнати за ОСОБА_4 право спільної часткової власності в Ѕ частині на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_3  в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка.

Судові витрати відсутні, так як позивачка ОСОБА_4 при поданні позову до суду державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи сплатила у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись  ст. ст. 10, 11, 60, 169,  208 , 209, 212,  213-215, 218 ЦПК України, ст. ст.70 ч.1 и 71 ч.1 Сімейного  кодексу України, ст.ст. 331, 376, 1261, 1268 ЦК України (в редакції 2003 року),  ст.1 п. а Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993 року № 7-93, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, право спільної часткової власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 в Ѕ частині в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка, в Ѕ частині,  як  частку в спільному майні подружжя в порядку забудови.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Люботинський міський суд Харківської області в десятиденний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення  суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

:

Суддя                                         І.В. Дем’яненко