Справа № 2-640/10

2010 рік

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

"06" грудня 2010 року                                 м. Люботин

Люботинський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді                                   Дем’яненко І.В.,

за участю секретаря                                Скворцової Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні при попередньому розгляді в залі суду м. Люботин Харківської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення права власності на житловий будинок, господарські будівлі та споруди в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Люботинського міського суду з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення права власності на житловий будинок, господарські будівлі та споруди в порядку спадкування за законом.

В обґрунтуванні своїх позовних вимог позивач зазначив, що житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрований, в цілому, за ОСОБА_5 – дідусем позивача на підставі договору на право забудови земельної ділянки, посвідченого нотаріальним відділом Харківського обласного суду 01.07.1936 року, реєстр. № 1177.

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим на підставі актового запису № 107, зробленого 25 березня 1975 року в книзі реєстрації актів про смерть відділом ЗАГС м. Люботин.

ІНФОРМАЦІЯ_5 померла його дружина ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим на підставі актового запису №268 , зробленого ІНФОРМАЦІЯ_5 в книзі реєстрації актів про смерть відділом ЗАГС м. Люботин.

Спадщину після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_6 прийняв ОСОБА_7 батько позивача, який постійно мешкав в будинку та був зареєстрований за цією адресою. Родинні відносини підтверджуються свідоцтвом про народження НОМЕР_1. Але свої спадкові права в нотаріальній конторі батько позивача не оформив.

ІНФОРМАЦІЯ_6 помер ОСОБА_7 Спадщину після смерті ОСОБА_7  прийняв позивач, оскільки постійно доглядав за будинком, ремонтував його, обробляв присадибну ділянку. Але в встановлений законом шестимісячний строк позивач не подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

До зазначеного житлового будинку, самочинно, була зроблена прибудова літ. «А1-1» житловою площею 15,10 кв.м. сіні літ. «а», корисною площею 6,60 кв.м та самочинно побудовані господарські будівлі: сарай літ. «Б», сарай літ. «В», сарай літ. «Г», сарай літ. «Д», сарай літ. «Е», убиральня літ.»Ж», льох літ. «З». Позивач звернувся з заявою про оформлення документів на самочинне будівництво в виконком Люботинської міської ради. Рішенням Люботинської міської ради LХХІ сесії V скликання від 26 серпня 2010 року надано дозвіл на збереження самочинно побудованої прибудови літ. «А1-1» » житловою площею 15,10 кв.м. сіней літ. «а», корисною площею 6,60 кв.м та самочинно побудованих господарських будівель: сараю літ. «Б», сараю літ. «В», сараю літ. «Г», сараю літ. «Д», сараю літ. «Е», убиральні літ.»Ж», льоху літ. «З». В пункті другому зазначеного рішення визначено, що право власності на самочинно побудовану прибудову літ. «А1-1» оформити в судовому порядку.

Мати позивача - ОСОБА_2, брат позивача -  ОСОБА_3 (відповідачі по справі) не заперечують проти оформлення на права власності на будинок на ім’я позивача. Брат позивача – ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_7. Його донька ОСОБА_4, відповідачка по справі, також не заперечує проти оформлення права власності на будинок на позивача ім’я.

У зв’язку з наведеним позивач просить позов задовольнити та в изнати за ним, ОСОБА_1,   право власності на житловий будинок, господарські будівлі та споруди, розташовані за адресою:  АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом.

Сторони про час і місце розгляду справи  були повідомлен і належ ним чином та своєчасно, в судове засідання не з’яви ли ся . Позивач – ОСОБА_1 направив до суду заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити та розглядати  справу без його  участі. Відповідачі – ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 направили до суду заяви, в яких зазначили, що не заперечують  проти задоволення позову та просять розглядати  справу без їх участі.

Таким чином, визнання відповідачами пред'явленого позову не суперечить закону, та не порушує права, свободи та інтереси інших осіб. Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання у відсутності сторін по справі, які були належним чином та своєчасно повідомлені про час і місце розгляду справи та висловили свою думку щодо вирішення спору.

Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 ЦПК України. Згідно з ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити у відсутності сторін по справі, які були належним чином та своєчасно повідомлені про час і місце розгляду справи та висловили свою думку щодо вирішення спору.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази по справі, вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню в повному обсязі виходячи з наступного.

Судом встановлені такі факти, що не оспорюються сторонами по справі, та підтверджуються наявними у справі доказами, та відповідні їм правовідносини.

Житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 зареєстрований, в цілому, за ОСОБА_5 – дідусем позивача на підставі договору на право забудови земельної ділянки, посвідченого нотаріальним відділом Харківського обласного суду 01 липня 1936 року, реєстр. № 1177 (а.с.19-20).

ІНФОРМАЦІЯ_4  ОСОБА_5 помер,  що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_2, виданим відділом ЗАГС м. Люботин на підставі актового запису про смерть № 107 від 25 березня 1975 року (а.с.15).

ІНФОРМАЦІЯ_5 померла його дружина ОСОБА_6, підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_3, виданим відділом ЗАГС м. Люботин на підставі актового запису про смерть № 268 від ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.16).

Спадкоємцем після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є їх син - ОСОБА_7 батько позивача. Факт родинних відносин підтверджуються свідоцтвом про народження НОМЕР_1, виданим повторно Харківським  районним бюро ЗАГСу від 20 квітня 1976 року (а.с.22). ОСОБА_7 спадщину прийняв фактично, оскільки постійно мешкав в будинку та був зареєстрований за вище вказаною адресою, до нотаріальної контори з заявою про відмову від прийняття спадщини не звертався. Але свої спадкові права в нотаріальній конторі батько позивача ОСОБА_7 за життя не оформив.

Зазначені обставини підтверджуються відповідями Харківського обласного державного нотаріального архіву від 06 грудня 2010 року № 01-21/3652 та № 01-21/3651, в яких зазначено, що  заяви про прийняття спадщини, про відмову від спадщини та про видачу свідоцтв про право на спадину від спадкоємців ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_8, та  ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_5, до нотаріальної контори не надходили, спадкові справи не заводилися, свідоцтва про право на спадщину не видавалися, заповіти не посвідчувалися(а.с.49-50).

Батько позивача ОСОБА_7 12 квітня 1954 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_7 (дівоче прізвище ОСОБА_7 що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу, виданим Люботинським міським бюро ЗАГСу 12 квітня 1954 року на підставі актового запису  № 159 від 12 квітня 1954 року зробленого в книзі реєстрації шлюбів (а.с.13).

Від сумісного проживання та в період шлюбу народилося троє дітей: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_4 виданим Люботинським міським бюро ЗАГСу 12 квітня  1954 року на підставі актового запису про народження  № 158 від 12 квітня  1954 року (а.с.7), ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_5 виданим Люботинським міським бюро ЗАГСу 4 квітня  1956 року на підставі актового запису про народження  № 119 від 4 квітня  1956 року (а.с.9) та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_6, виданим Люботинським міським бюро ЗАГСу 4 грудня  1964 року на підставі актового запису про народження  № 444 від 4 грудня  1964  року (а.с.18).

ІНФОРМАЦІЯ_6 помер батько позивача – ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_3, виданим відділом РАЦСу Люботинського міського управління юстиції Харківської області від 24 грудня 2002 року, на підставі актового запису № 561   від 24 грудня 2002 року (а.с.14).

Після його смерті спадкоємцями за законом  є його дружина, ОСОБА_2, його сини, ОСОБА_3 – позивач по справі, ОСОБА_1 та ОСОБА_8

ІНФОРМАЦІЯ_7 помер ОСОБА_8, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_7 виданим відділом РАЦСу Люботинського міського управління юстиції Харківської області від 11 жовтня 2003 року, на підставі актового запису № 479   від 11 жовтня 2003 року (а.с.17). Спадкоємцем після смерті ОСОБА_8 є його донька ОСОБА_4. Родинні відносини підтверджуються  свідоцтвом про народження НОМЕР_8, виданим Люботинською міською радою на підставі актового запису № 349 від 10 листопада 1984 року (а.с.11).

Спадщину після смерті ОСОБА_7  прийняв позивач – ОСОБА_3, оскільки фактично вступив в управління спадковим майном, з заявою про відмову від прийняття спадщини до нотаріальної контори не звертався. В встановлений законом шестимісячний строк позивач свої спадкові права не оформив.

Відповідачі по справі ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не заперечують проти оформлення спадщини після смерті ОСОБА_7 на ім`я позивача ОСОБА_3.

Як вбачається з відповідей Другої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області від 03 грудня 2010 року №2251/01-14 та № 2252/01-14 після смерті ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_6, та ОСОБА_8, померлого 10 жовтня 2003року, з заявою до нотаріальної контори в шестимісячний строк про прийняття або про відмову від прийняття спадщини ніхто не звертався, спадкові справи не заводились, свідоцтва про право на спадщину не видавались(а.с. 52-53).

Враховуючи, що ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_6, тобто в період дії Цивільного кодексу України 1963 року, суд вважає за доцільне керуватися нормами ЦК України в редакції 1963 року, так як відповідно до п.4 Перехідних положень ЦК України в редакції 2003 року, Цивільний кодекс України 2003 року застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Відносно цивільних правовідносин, які виникли до вступу в силу Цивільного кодексу України в редакції 2003 року, його положення застосовуються до тих прав і обов’язків, які виникли та продовжують існувати після вступу його в силу. В зв’язку з тим, що вказані правовідносини виникли та продовжували існувати до 01.01.2004 року, тобто до вступу в силу Цивільного кодексу України в редакції 2003 року, суд вважає за необхідне застосувати до правовідносин між сторонами по справі правові норми, передбачені Цивільним кодексом України в редакції 1963 року.

Відповідно до ст. 529 ЦК України (в редакції 1963 року) при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є діти, дружина, батьки померлого.

Згідно з ст. 549 ЦК України (в редакції 1963 року) спадкоємець, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він на протязі шести місяців з дня відкриття спадщини фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_7, тобто в період дії Цивільного кодексу України 1963 року, але суд вважає за доцільне керуватися нормами ЦК України в редакції  2003 року, так як відповідно до п.4 Перехідних положень ЦК України в редакції 2003 року, Цивільний кодекс України 2003 року застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, а також до відносин, продовжують існувати після вступу його в силу

Відповідно до ст. 1261 ЦК України (в редакції 2003 року) при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є діти, той з подружжя, який пережив спадкодавця, та його батьки.

Згідно з ст. 1268 ЦК України (в редакції 2003 року) спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шести місяців з дня відкриття спадщини він не заявив про відмову від спадщини.

До зазначеного житлового будинку, самочинно, була зроблена прибудова літ. «А1-1» житловою площею 15,10 кв.м. сіней літ. «а», корисною площею 6,60 кв.м та самочинно побудовані господарські будівлі: сарай літ. «Б», сарай літ. «В», сарай літ. «Г», сарай літ. «Д», сарай літ. «Е», убиральня літ.»Ж», льох літ. «З». Позивач звернувся з заявою про оформлення документів на самочинне будівництво до виконком Люботинської міської ради. Рішенням Люботинської міської ради LХХІ сесії V скликання від 26 серпня 2010 року надано дозвіл на збереження самочинно побудованої прибудови літ. «А1-1» » житловою площею 15,10 кв.м. сіней літ. «а», корисною площею 6,60 кв.м та самочинно побудованих господарських будівель: сараю літ. «Б», сараю літ. «В», сараю літ. «Г», сараю літ. «Д», сараю літ. «Е», убиральні літ.»Ж», льоху літ. «З». В пункті другому зазначеного рішення визначено, що право власності на самочинно побудовану прибудову літ. «А1-1» потрібно оформити в судовому порядку (а.с.5).

Згідно з ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнано за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була  їй відведена для цієї мети за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під вже побудоване нерухоме майно.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самовільно збудоване на ній, якщо це не порушує прав інших осіб.

Відповідно до ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

На підставі аналізу зібраних по справі доказів, суд вважає за необхідне визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок, господарські будівлі та споруди, розташовані за адресою:  АДРЕСА_3, в порядку спадкування за законом.

Позивач відповідно до п.18 ст. 4 Декрету КМУ «Про державне мито» від 21.01.1993 року (із змінами та доповненнями) звільнений від сплати державного мита. Судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи суд вважає за необхідне стягнути з позивача.

На підставі викладеного, керуючись  ст. ст. 11, 60, ч. 4 ст. 130,  174, 208, 209, 212, 213-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 529, 549 ЦК України (в редакції 1963 року),ст.ст. 1261, 1268 ЦК України (в редакції 2003 року), суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок, господарські будівлі та споруди, розташовані за адресою АДРЕСА_3, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5.

Стягнути з ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи за його позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення права власності на житловий будинок, господарські будівлі та споруди в порядку спадкування за законом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Люботинський міський суд Харківської області в десятиденний строк з дня проголошення рішення. Особи, яки брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

:

Суддя                                     І.В. Дем’яненко

Рішення набрало чинності. Оригінал рішення