Справа №2-2151/2010                                                                                            

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

    08 грудня 2010 року  Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської                              області в складі:   головуючого – судді  Серебрякової Т.В.,

                               при секретарі судового засідання  Фінько О.П.,

                               за участю: позивачки ОСОБА_1,

                               відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вознесенськ  Миколаївської області цивільну справу за позовом   ОСОБА_1  до ОСОБА_2   про розірвання шлюбу , -  

ВСТАНОВИВ:

В листопаді  2010 р. ОСОБА_1  звернулася до суду з позовом  до  ОСОБА_2   про розірвання шлюбу.

В позовній заяві позивачка ОСОБА_1 зазначала, що з відповідачем                  ОСОБА_2 знаходиться в зареєстрованому  шлюбі з  10 січня 1999 р., від якого  мають  малолітню дитину –  сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Шлюбні відносини  між сторонами  припинені з січня  2009 р.,  через  те, що  останні   виявилися  різними людьми, зі своєрідними характерами та  з  різними поглядами  щодо  вирішення  життєвих проблем, в наслідок чого між ними  постійно виникали сварки та непорозуміння.

Посилаючись на те, що сім’я розпалася остаточно, примирення та подальше спільне проживання з  відповідачем  неможливе, позивачка   просила  позов задовольнити, а шлюб,  зареєстрований  10 січня 1999 р.  Білоусівською сільською Радою Вознесенського району  Миколаївської області   між нею   та  відповідачем   розірвати.  

      В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, зазначивши, що сім’я  розпалася остаточно та подальше її збереження  неможливе. Подружні відносини  припиненні  з січня  2009 р., через те, що  сторони виявилися  різними людьми та  в кожного свій погляд на життєві і сімейні відносини.  На  примирення  не згодна  та наполягала  на розірванні шлюбу.

Відповідач ОСОБА_2  в  судовому  засіданні позовні вимоги визнав,  проти задоволення позову не заперечував. При цьому зазначав, що сім’я розпалася остаточно  і збережена не може бути.  На  примирення не згодний.  

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені  наступні  факти  та відповідні їм правовідносини.

Так, як вбачається з матеріалів справи, позивачка  ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2,  та  відповідач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3,  знаходяться  в зареєстрованому шлюбі з 10 січня 1999 р., що підтверджується свідоцтвом  про одруження,  НОМЕР_1,  виданим 10 січня 1999  р. Білоусівською сільською Радою  Вознесенського  району   Миколаївської області (а.с.4).

Від даного шлюбу сторони мають малолітню дитину – сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,  що підтверджується копією свідоцтва про народження, НОМЕР_2, виданого Білоусівською сільською Радою  Вознесенського району Миколаївської області 14 червня  2002 р. (а.с.5).  

Відповідно до ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Дружина та чоловік  зобов’язані спільно піклуватися про  побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім’ї  на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги, що передбачено ст.55 СК України.

Кожен з подружжя також має право припинити шлюбні відносини.  Примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на особисту недоторканість  і може мати наслідки, встановлені законом (ст.56 СК України).    

Згідно ст.112 СК України суд, з’ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову, постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу  суперечило б інтересам одного з них,  інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

В судовому засіданні встановлено, що сторони з січня  2009 р.  припинили шлюбні відносини  та жоден  з них  не бажає зберегти сім’ю. Спорів  про поділ майна  між сторонами немає. Згода щодо місця проживання дитини  між сторонами досягнута.

На підставі  викладеного та  згідно зі ст.ст.104,110,112 СК України, суд приходить до висновку, що подальше  спільне  життя  подружжя і збереження  шлюбу  стали неможливі і суперечать інтересам  сторін. За таких обставин,  заявлений позов підлягає задоволенню, а шлюб, зареєстрований 10 січня 1999 р. між ОСОБА_2  та  ОСОБА_1   розірванню.    

Керуючись ст.ст.10,11,209,212,213,214,215  ЦПК України, суд,  –

ВИРІШИВ:

    Позов   ОСОБА_1  до ОСОБА_2   про розірвання шлюбу -   задовольнити.

Шлюб, зареєстрований 10 січня   1999 р. Білоусівською сільською Радою  Вознесенського району  Миколаївської області   (актовий запис №1) між ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженцем                      с. Білоусівка Вознесенського району Миколаївської області,   та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженкою                      с. Білоусівка Вознесенського району Миколаївської області,  – розірвати.  

Після  набрання  рішенням суду законної сили присвоюються прізвища:           позивачці  - ОСОБА_1, відповідачу – ОСОБА_2.  

Рішення  може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області  через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області  шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти  днів з  дня  його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                  Т.В.  Серебрякова