Справа №2-4212-1/10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2010 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва
в складі: головуючого судді Кирилюк Г.М.
при секретарі Халпахчієвій Є.В.
з участю представників позивачки ОСОБА_1, ОСОБА_2
відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Комунальне підприємство «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» про визнання осіб такими, що втратили право н а користування жилим приміщення,-
в с т а н о в и в:
Позивачка ОСОБА_5 18.10.2010 р. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 , в якому просить визнати останніх такими, що втратили право на користування квартирою АДРЕСА_1 з підстав, передбачених ст.107 ЖК України.
Свої вимоги мотивує тим, що в 1976 р. її чоловік ОСОБА_6 отримав ордер на право заняття трикімнатної квартири за вищевказаною адресою на сім’ю в кількості чотирьох осіб: дружину, його доньку ОСОБА_3– відповідачку по справі, та їх спільного сина ОСОБА_1
В 1983 році ОСОБА_3 одружилася з ОСОБА_7 В 1985 році у них народився син, відповідач по справі ОСОБА_4, якого зареєстрували в квартирі АДРЕСА_1.
В травні 1994 року відповідачка забрала всі свої речі і разом з сином та чоловіком переїхали в с. Мироцьке Києво-Святошинського району Київської області, де поселилися в будинку свого чоловіка ОСОБА_7 і проживають по даний час.
В 1998 р. її чоловік звертався до суду з позовом про визнання відповідачки такою, що втратила право на користування спірної квартирою, проте на той час суд відмовив в задоволенні позову.
Оскільки відповідачі з 1994 р. не проживають у спірному житловому приміщенні, не несуть витрат по його утриманню, добровільно відмовились від права на користування ним, вибули в травні 1994 р. на інше постійне місце проживання , просить позов задовольнити.
В судовому засіданні представники позивачки позов підтримали та просять його задовольнити. Пояснили, що речей відповідачки в квартирі не має, остання вивезла свої речі, зокрема, холодильник, тумбочки, шафу, посуд, книжки, коли виїжджала на постійне проживання до свого чоловіка в 1994 р. З того часу останні не повертались проживати в спірну квартиру.
Відповідачка ОСОБА_3 проти позову заперечує.
Пояснила, що після реєстрації шлюбу з ОСОБА_7 в січні 1984 року,останній разом з нею став проживали в спірній квартирі. ІНФОРМАЦІЯ_1. у них народився син ОСОБА_4 У зв’язку з тим, що її батько з часом почав заперечувати проти проживання чоловіка у спірній квартирі, з яким виникали сварки та непорозуміння, останній в січні 1994 р. виїхав за місцем своєї реєстрації в с. Мироцьке Києво-Святошинського району Київської області. У вересні 1994 р. вона разом з сином, переїхали на тимчасове проживання до свого чоловіка, де проживають по даний час. При цьому вона домовилась з батьком, що буде сплачувати за кімнату в квартирі, оскільки там залишались її речі. З собою вона забрала лише холодильник. Інше необхідне майно після проведеного в будинку чоловіка ремонту, вони придбали нове: меблеву стінку, диван, меблі для спальні та кухні.
Пояснила, що повернутись проживати в квартиру їй перешкоджав батько, який заперечував проти проживання її чоловіка. В 1997 р. він намагався і її виписати з квартири. Оскільки вона тимчасово залишила спірну квартиру, мала намір до неї повернутися проживати, з метою збереження реєстрації в ній, ставила про це житлові органи до відома, періодично сплачувала квартирну плату по 40 грн. за себе та сина, вважає, що не втратила права на користування нею.
Разом з тим зазначила, що не намагалась вселитись в спірну квартиру, оскільки мала до неї доступ. Вони з сином періодично приходили в квартиру, провідували батька.
Відповідач ОСОБА_4 проти позову заперечує. Пояснив, що проживає разом з батьками в с. Мироцьке Києво-Святошинського району Київської області. Там в 2000 році він закінчив неповну середню школу, поступив в Немішаївський державний аграрний коледж , в якому навчався до 2004 року. В спірну квартиру проживати не повертався, оскільки спочатку хотів влаштуватись на роботу та заробити гроші на ремонт. До квартири він завжди мав доступ, приходив провідати свого дідуся.
Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, просить слухати справу в його відсутність.
Суд, заслухавши сторони, допитавши свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про необхідність задоволення позову з таких підстав.
Згідно ч.2 ст.107 ЖК України у разі вибуття наймача та членів його сім’ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в ніше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім’я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім’ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.
Судом встановлено, що 13.08.1976 р. ОСОБА_6 отримав ордер на жиле приміщення з сім’єю в складі чотирьох осіб на право зайняття жилого приміщення жилою площею 48,43 кв. м, яке складається з трьох кімнат за адресою: АДРЕСА_1 (ас.7).
Згідно довідки ЄРРЦ Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» від 01.10.2010 р. №844, у вищевказаній квартирі зареєстровано позивачку ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (а.с. 12).
Згідно свідоцтва про смерть, ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, (а.с.13).
Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_3, разом зі своїм сином, відповідачем ОСОБА_4, в 1994 р. вибули на постійне місце проживання до свого чоловіка, ОСОБА_7
Вказана обставина підтверджується як власними поясненнями відповідачів, так і сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.
Згідно листа виконкому Мироцької сільської ради від 11.06.1997 р., ОСОБА_3 разом з своїм сином ОСОБА_4 з вересня 1994 р. і по червень 1997 р. тимчасово, без прописки, проживає на житловій площі свого чоловіка ОСОБА_7 у АДРЕСА_2. Син ОСОБА_4 навчається у неповній середній школі в с. Мироцьке (а.с.4).
Згідно листа виконкому Мироцької сільської ради від 07.10.2010 р. №190 та довідки від 16.12.2010 р. №270, ОСОБА_3 дійсно проживає без реєстрації зі своїм сином ОСОБА_4 на житловій площі свого чоловіка ОСОБА_7 у АДРЕСА_2 з вересня 1994 р. по даний час (а.с.11, 38).
Рішенням Ленінградського районного суду м. Києва від 10 квітня 1997 року ОСОБА_6, ОСОБА_5 в задоволенні позову до ОСОБА_3 про визнання такою, що втратила право на житлове приміщення відмовлено з тих підстав, що позивачі визнавали за дочкою право на спірне житло, мали намір його приватизувати та виділити їй частку.
Судом встановлено, що після вибуття на проживання в с. Мироцьке, відповідачі в квартиру проживати не повертались без поважних причин.
Посилання на те, що батько відповідачки – ОСОБА_6 перешкоджав відповідачці проживати в спірній квартирі є необґрунтованими.
Так, ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, проте відповідачі в спірну квартиру після його смерті так і не повернулись.
В письмових зверненнях відповідачки до житлово-експлуатаційної організації від 31.10.2001 р., 23.10.2002 р., 23.05.2003 р., 28.11.2003 р., 12.05.2004 р., 05.11.2004 р., 22.04.2005 р., 06.10.2006 р., 27.04.2007 р., 25.11.2009 р., 27.04.2010 р.03.11.2010 р., остання зазначала місце свого мешкання з сином в с. Мироцьке, просила її з квартири АДРЕСА_1 не виписувати у зв’язку з тимчасовим не проживанням за сімейними обставинами.
До посилань в частині тимчасового не проживання в спірній квартирі суд відноситься критично з урахуванням тривалості такого не проживання - протягом 16 років.
Вищевказані звернення відповідача, а також сплату ОСОБА_3 квартирної плати по 40 грн. на місяць, суд розцінює як намагання зберегти лише реєстрацію в спірній квартирі, з урахуванням досвіду попередніх звернень до суду про визнання її такою, що втратила право на проживання в ній.
Як пояснила свідок ОСОБА_8, вона є сусідкою сторін. Відповідачка з сином вже 15-16 років не проживають в спірній квартирі. При зустрічі ОСОБА_3 їй розказувала, що побудувала з чоловіком будинок та проживає в передмісті.
Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що тривалий час знає позивачку. Між позивачкою та відповідачкою завжди були нормальні відносини. Вона навіть не знала, що відповідачка не її рідна дочка. Коли у відповідачки народився син, позивачка з коляскою гуляла на вулиці. Позивачка разом з чоловіком допомагали дочці з її чоловіком будувати для них дім. Думали приїжджати до них в гості. Коли відповідачка виїжджала, забрала з собою холодильник, інші речі.
Покази свідків є послідовні, неупереджені та не суперечать іншим зібраним по справі доказам в їх сукупності, в тому числі актами про не проживання відповідачів в спірній квартирі від 28.07.2010 р. 27.08.2010 р., 30.09.2010 р. (а.с.8-10).
Акт, складений працівниками КП РЕО-7 від 12.12.2010 р. про неможливість потрапляння до спірної квартири з метою її обстеження правового значення не має, оскільки складений після звернення позивача до суду з даним позовом.
З урахуванням зібраних по справі доказів в їх сукупності суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність їх задоволення.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 64,65, 107 ЖК України, ст.ст. 4, 10, 57, 59, 60, 212, 213, 215, 218 ЦПК України, суд,-
В и р і ш и в:
Позов задовольнити.
Визнати ОСОБА_3, ОСОБА_4 такими, що втратили право на користування квартирою АДРЕСА_1.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: