Справа №2 «а»-8162/2010

КРАСНОАРМІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    17 грудня  2010 року                         м. Красноармійськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

    у складі:     головуючого – судді Заруцької Г.М.

            при секретарі Марченко Т.В.

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Красноармійську Донецької області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Красноармійському районі Донецької області про визнання дій протиправними та зобов’язання здійснити нарахування допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,

В С Т А Н О В И В :

    24 листопада 2010 року позивачка, ОСОБА_1, звернулася до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитина війни, у зв’язку з чим відповідач, виходячи з положень ст. 6 цього Закону повинен виплачувати допомогу як «дитині війни» в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Втім, у 2010 році така допомога відповідачем виплачувалася в розмірі 10%, з чим вона не погодилася і просила дії відповідача щодо невиплати допомоги як особі, яка має статус «дитина війни», у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, визнати протиправними та зобов’язати відповідача провести нарахування і виплату спірної допомоги за період з 01 серпня  2010 року по безстроково. Справу позивачка просить розглядати без її участі.

    Відповідач позову не визнав з підстав, викладених у поданих по суті позовних вимог запереченнях, які надійшли на адресу суду, вважаючи свої дії такими, що відповідають чинному законодавству, що регулює спірні правовідносини. Вимоги позивача вважав необґрунтованими та просив відмовити у їх задоволенні. Справу просив розглядати без його участі, про що надав заяву.

    Суд, вивчивши позовну заяву, встановивши обставини справи та дослідивши докази, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

    Судом встановлено, що позивачка у справі має правовий статус «дитина війни», що підтверджується копією пенсійного посвідчення на а.с.5.

    Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діє з 22 травня 2008 року, дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

    З довідки відповідача вбачається, що позивачці допомога, як особі, яка має статус «дитина війни», виплачувалася у розмірі 10%.

    Частиною 1 ст. 28  Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

    Статтею 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» у 2010 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 1 січня встановлений у розмірі 695 грн., з 1 квітня – 706 грн., з 1 липня – 709 грн., з 1 жовтня – 723 грн., з 1 грудня – 734 грн.

    У зв’язку з цим суд вважає, що дії відповідача з невиплати позивачці підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є протиправними у період з 01 серпня  2010 року по день розгляду справи, тобто по 17 грудня 2010 року, тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

    Таким чином суд вважає за необхідне зобов’язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачки за вказаний вище період з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати з урахуванням сум, виплачених у цей період .

    Необґрунтованими суд вважає вимоги позивачки за період з 18 грудня 2010 року по безстроково, оскільки вони є вимогами про захист права позивачки у майбутньому.

    Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на сонові законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

    Тому в цій частині вимоги позивачки задоволенню не підлягають.

    На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 22, 55, 95 Конституції України,  ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 8, 9, 10, 11, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -    

П О С Т А Н О В И В :

    Позовні вимоги ОСОБА_1 частково.

    Визнати протиправними дії Управління Пенсійного Фонду України в Красноармійському районі  Донецької області з не нарахування та невиплати підвищення пенсії ОСОБА_1 на 30% мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 01 серпня   2010 року по день розгляду справи, тобто по 17 грудня 2010 року.

    Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Красноармійському районі  Донецької області здійснити нарахування і виплату підвищення пенсії ОСОБА_1 на 30% мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 01 серпня 2010 року по день розгляду справи, тобто по 17 грудня 2010 року, з урахуванням сум, виплачених у цей період.

    В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

    Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

    Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

    Суддя