Копія                                 Справа № 2-219/10 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

        30 листопада     2010р.                                        Липоводолинський районний суд Сумської області в складі: головуючого  судді Шульги О.М.

                            при секретарі  Мазур О.А.

        з участю  позивача ОСОБА_1 його представника  ОСОБА_2

 відповідача   ОСОБА_3 та його  представника ОСОБА_4

    розглянувши у   відкритому  судовому засіданні в смт. Липова Долина справу за позовом    ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист  честі і гідності  та відшкодування  моральної  шкоди в розмірі 1700 гривень..

В С Т А Н О В И В :

    Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом  до ОСОБА_3  про  захист честі і гідності  та відшкодування  моральної шкоди.

    Свій позов  він  обґрунтовує тим, що в чергову частину  Липоводолинського РВ ГУМВС  надійшла письмова заява  в якій  він просить  прийняти  міри до нього за те, що нібито  він образив  його нецензурною лайкою та вдарив  його по обличчю.

    Цього ж дня ОСОБА_3 звернувся до Липоводолинської ЦРЛ за медичною допомогою, де  черговим лікарем  ОСОБА_5 він був оглянутий і йому  був  поставлений діагноз: крововилив  в ліве око, ушиб верхньої губи, травматичний  парадонтит верхнього зубу  справа.

    Коли до нього  приїхали працівники міліції розбиратись  по факту звернення ОСОБА_3, то це для було для нього несподіванкою, оскільки  13 лютого 2010 року між  ним та ОСОБА_3 ніякої сварки, а тим  більше  бійки не було.

    В ході  перевірки проведеної працівниками міліції факт побиття  ОСОБА_3 не  підтвердився, судово-медичним  експертом тілесних ушкоджень у нього не виявлено і дільничним інспектором  міліції була винесена  постанова  про відмову  в  порушенні кримінальної справи.

    Крім  цього ОСОБА_3 розповсюджував серед сусідів та жителів   селища  Липова Долина неправдиву  інформацію стосовно того, що він  начебто побив ОСОБА_3, поламавши  йому   ребра   і ніс.

    В зв’язку  з цими  подіями  він став дуже переживати,  бо кожного  дня  зустрічаючи цю людину він  не знав  чого від нього  чекати. Не правомірними   діями  ОСОБА_3 йому завдана  моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях в зв’язку  з тим, що його звинувачували в тому чого  він не робив, чим принижували  його  честь  і гідність. Внаслідок цього він втратив  спокій, став  погано спати ночами, йому  здається, що  з нього глузують всі сусіди та працівники міліції.

    Завдану  йому моральну шкоду він оцінює в сумі 1700 гривень, яку і прохає суд  стягнути  з відповідача  на його користь.

    В судовому засіданні  позивач та його  представник ОСОБА_2 позов підтримали повністю, посилаючись  на обставини  викладені  в позовній заяві та попрохали  стягнути з відповідача на користь  позивача   понесені ним  судові витрати.

    Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 в судовому  засіданні позов не визнали повністю.  Відповідач  на підтвердження своїх заперечень пояснив, що між ним   та позивачем  ОСОБА_1 склалися  не добрі стосунки так як  він постійно ображає його  співмешканку ОСОБА_7 і  в зв’язку з цим він  неодноразово робив йому  з  цього приводу   зауваження. Вранці 13.02.2010 року о 08 годині 30 хвилин між ними  знову виникла  сварка в ході якої ОСОБА_1 наніс  йому побої в зв’язку з чим   він вимушений був звернутись  в органи міліції за захистом своїх прав  та в  Липоводолинську  райлікарню  за одержанням  медичної  допомоги, де черговим лікарем ОСОБА_5 у нього  було зафіксовано крововилив  в ліве око, ушиб верхньої губи та парадонтит  верхнього  зуба.

    Ніякої неправдивої інформації  серед сусідів  а тим більше  серед інших жителів  селища  він  не розповсюджував.

    З’ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення  сторін  та покази свідків, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що даний позов  задоволенню не підлягає з таких підстав.

    Судом встановлено, що 13 лютого 2010 року відповідач ОСОБА_3 дійсно звернувся з письмовою заявою до Липоводолинського РВ ГУМВС України  в Сумській області за фактом  обзивання його нецензурними словами  та побиття ОСОБА_1 (а.с. №2 відмовного  матеріалу № 107).

    Судом також встановлено, що в цей же день, 13.02.2010 року  відповідач  звернувся  за медичною допомогою до  Липоводолинської райлікарні, де внаслідок його обстеження  було виявлено крововилив в ліве око, забій верхньої губи та парадонтит  четвертого  верхнього зуба з права.  (а.с.№3 відмовного  матеріалу № 107).

    Як пояснив  позивач  в судовому засіданні  ці дії  відповідача   саме більше  його обурили так як ніякої  бійки між  ними не було,  а йому довелось давати пояснення працівникам міліції  та виправдовуватись і вреші-решт  було  відмовлено  відносно нього  в порушенні кримінальної справи.

    І дійсно  постановою старшого ДІМ Липоводолинського РВ ГУМВС  старшого лейтенанта міліції Василенка Ю.Л, від 15.02.2010 року  відмовлено в порушенні  кримінальної справи відносно ОСОБА_1, за ознаками складу злочину передбаченого  ст. 296 КК України  на підставі   ст. 6 п.2 КПК України. (а.с.6)

    Разом з тим, незважаючи на те, що в ході перевірки  заяви  відповідача  ОСОБА_3  про його  побиття  позивачем ОСОБА_1 даний факт  не  найшов  свого підтвердження і працівниками міліції  було відмовлено в порушенні кримінальної справи, вказана обставина не може  бути  сама по собі підставою для  задоволення  позову, оскільки в даному випадку має місце реалізація відповідачем  свого  конституційного права передбаченого  ст. 40 Конституції України, а не поширення  недостовірної  інформації.

    Сам позивач  в судовому засіданні  не навів доказів  поширення  відповідачем  недостовірної інформації з приводу зазначеного інциденту окрім  його  звернення до райвідділу  міліції та до рай лікарні.

    Допитана  в судовому засіданні  свідок ОСОБА_9 повідомила, що до неї  телефонували знайомі з приводу  бійки  її чоловіка з ОСОБА_3., але звідки  про це дізнались  вони не говорили.

    Допитані в судовому засіданні  свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 повідомили суд, що ніякої сварки та бійки  13.02.2010  року о 08 годині 30 хвилин між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не було так як   вони в той час перебували   поблизу того місця, де нібито  відбувалася   бійка  але нічого не бачили.

    Допитані в судовому засіданні  свідки ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_14 не підтвердили факт поширення  відповідачем ОСОБА_3 недостовірної інформації.

    Свідок ОСОБА_5 повідомила, що 13.02.2010 року, будучи черговим лікарем  по рай лікарні вона  проводила  обстеження  ОСОБА_3 який  звернувся в лікарню  за допомогою. В результаті обстеження  вона  в нього  виявила крововилив в ліве око, припухлість  верхньої губ та травматичний пародонтит   верхнього зуба  справа.

    Таким чином допитані  в судовому засіданні  свідки не підтвердили факт поширення  відповідачем  недостовірної інформації відносно  позивача.

    Виходячи  з обставин справи та  доказів досліджених в судовому засіданні  суд вважає, що позивач   дійшов  висновку  про  поширення   відносно нього  неправдивих відомостей  відповідачем здійсненого шляхом звернення його  до  райвідділу  міліції.

    В той же час  згідно ст. 40  Конституції України  усі мають  право  направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення  до органів  державної влади, органів місцевого  самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення  і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом  строк.

    Таким чином   відповідач ОСОБА_3 мав право звернутися   з зазначеною заявою до органів міліції і це не   являється поширенням  недостовірної інформації.

    Інших доказів   розповсюдження  відповідачем стосовно позивача інформації  суду не надано, а тому  позов  задоволенню не підлягає.

    Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212-215,218 ЦПК України,  ст.ст. 40,49 Конституції України, ст. 297,1167 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного суду України №1 від 27.02.2008 року ?ро  судову практику у справах  про захист  гідності  і честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи.

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні  позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист  честі і гідності  та відшкодування  моральної  шкоди в розмірі 1700 гривень.

       Рішення може бути оскаржене до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області через Липоводолинський районний суд Сумської області.  Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу  протягом  десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

    Суддя:      підпис

З оригіналом згідно

Суддя:             О.М.Шульга