Справа № 2а-2038/10
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2010 року суддя Малиновського районного суду м. Одеси Дрішлюка А.І., розглянувши в порядку скороченого провадження справу адміністративної юрисдикції за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси про зобов’язання здійснити перерахунок пенсії згідно Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , -
В С Т А Н О В И В:
До Малиновського районного суду м. Одеси звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси про зобов’язання здійснити перерахунок пенсії згідно Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» . Позивач обґрунтував свої вимоги тим, що він має статус громадянина, постраждалого від Чорнобильської катастрофи, інвалід ІІ групи. Відповідно до ч.4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції Закону від 05.10.2006 року, пенсія по інвалідності інвалідам ІІ групи не повинна бути нижче 8 пенсій за віком.
Ст.50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, зокрема інвалідам II групи призначається у розмірі - 75 відсотків мінімальної пенсії за віком. Оскільки пенсія ОСОБА_1 виплачувалася в меншому розмірі, ніж передбачено законодавством України, він звернувся до відповідача з заявою про перерахунок, але йому було відмовлено.
Представник відповідача заперечення проти позову не надав. Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
ОСОБА_1 належить до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1.
Згідно посвідчення серія НОМЕР_2 позивач є інвалідом ІІ групи.
17.11.2010 року позивач звернувся до УПФ України в Малиновському районі м.Одеси з заявою про перерахунок пенсії, але відповідач відмовив йому в перерахунку.
Відповідно до статті 49 Закону України "Про статус і. соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенси, особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Статтею 50 цього Закону передбачено, що додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, зокрема інвалідам II групи призначається у розмірі - 75 відсотків мінімальної пенсії за віком. Стосовно державних пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, то їх розміри в усіх випадках, не можуть бути нижчими, зокрема по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом (стаття 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").
Відповідно до частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Згідно зі ст. 8 Конституції України її положення мають найвищу юридичну силу. Відповідно до ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів держава не вправі допускати звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод, у тому числі і для ветеранів війни, відносно яких ч.3. ст. 2 Закону України № 3551-ХІІ, встановлено, що «нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними». При цьому слід виходити з правової позиції Конституційного суду України, який неодноразово розглядав питання щодо конституційності положень законів України про Державний бюджет України у частині обмеження пільг, компенсацій і гарантій, на які відповідно до чинного законодавства мають право окремі категорії громадян і відповідно до якої зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України. Статті 64 Конституції України вичерпно визначено такі випадки, а саме передбачено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень, та визначено ряд прав і свобод, які не можуть бути обмежені за жодних обставин. Внаслідок зупинення на певний час дії чинних законів України, якими встановлено пільги, компенсації чи інші форми соціальних гарантій, відбувається фактичне зниження життєвого рівня громадян, який не може бути нижчим від встановленого законом прожиткового мінімуму (частина третя статті 46 Конституції України), та порушується гарантоване у статті 48 Конституції України право кожного на достатній життєвий рівень. Отже, відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням.
Згідно зі ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. Оскільки відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з Прав Людини», суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, та протоколи до неї, і практику Європейського суду, як джерело права, то суд враховує, що відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції «Кожна фізична...особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства, і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права». Розглядаючи борги у сенсі поняття «власності», яке міститься у ст. 1 ч. 1 Першого Протоколу до Конвенції, і яке не обмежено лише власністю на фізичні речі, та не залежать від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатися як «майнові права», і, таким чином, як власність. Тому при розгляді справи «Кечко проти України» (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначити, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити призупинення чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинним (п.23 рішення суду). В зв’язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів – закону України, відповідно до якого встановлені надбавки з бюджету і який є діючим та Закону України «Про державний бюджет» на відповідний рік, де положення останнього закону, на думку Уряду України, превалює як lex spesialis. Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань (п. 26 рішення Кечко проти України). Крім того, відсутність коштів у бюджеті й відповідно неможливості їхнього виділення на проведення виплат передбачених законом не може виправдати бездіяльність держави, про що зазначив Європейський суд із прав людини (справа «Войтенко проти України») в рішенні від 29 червня 2004 року.
Таким чином, дії відповідача щодо перерахунку пенсії виходячи з іншого механізму, ніж передбаченого законом є противоправними.
Відповідно до ч.1,2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється 6 місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав чи інтересів.
Відповідно до ст.100 КАС України а дміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Відповідно поновлюючи строк на звернення до суду з адміністративними позовом суд виходе зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Оскільки неправомірні дії відповідача позбавили можливості позивачів реалізувати своє конституційне право та виходячи з сенсу вищевказаної статті суд вважає, що пропуск строку на звернення до суду був незначним, а тому клопотання про поновлення строку на звернення до суду підлягає задоволенню. При цьому суд керується принципами викладеними в ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, та вважає, що поновлення строку в даному конкретному випадку забезпечує позивача на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
З огляду на наведені обставини, суд вважає необхідним захистити права та інтереси позивача шляхом зобов’язання відповідача здійснити перерахунок доплат соціальної допомоги та стягнення відповідних грошових коштів за 2003-2008роки.
Керуючись ст.ст.150, 152 Конституції України, ст. ст. 50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст.ст. 8, 11, 12, 21, 71, 86, 128, 159-163 КАС України, суддя, -
ПОСТАНОВИВ :
Строк на звернення до суду задовольнити.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси про зобов’язання здійснити перерахунок пенсії згідно Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , - задовольнити.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду в Малиновському районі м. Одеси провести позивачу перерахунок пенсії по інвалідності відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України 2003 року по 2008 роки з розрахунку 8 прожиткових мінімумів для непрацездатних громадян з наступним перерахунком з врахуванням змін цього розміру за вказаний період часу.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
СУДДЯ А.І.ДРІШЛЮК