Справа   №   2-550/10     2010 рік  

Р І Ш Е Н Н Я  

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ  

«26» жовтня 2010 року                   м. Люботин  

Люботинський міський суд Харківської області у складі:  

        головуючого судді                                    Дем’яненко І.В.,  

      за участю секретаря                                Скворцової Л.М.,  

    представника позивача     ОСОБА_1,  

    розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Люботин Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2, в інтересах якої діє  ОСОБА_1, згідно угоди про надання юридичних послуг, до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Люботинської міської ради, відділу земельних ресурсів Люботинської міської ради, відділу держкомзему у м. Люботин, третьої особи – Другої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області про визнання права власності на Ѕ частину будинку з надвірними будівлями та земельні ділянки     в порядку спадкування за заповітом,  

В С Т А Н О В И В:  

      Позивачка ОСОБА_2, звернулася до Люботинського міського суду Харківської області з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Люботинської міської ради, відділу земельних ресурсів Люботинської міської ради, відділу держкомзему у м. Люботин, третьої особи – Другої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області про визнання права власності на Ѕ частину будинку з надвірними будівлями та земельні ділянки, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1,     в порядку спадкування за заповітом.  

В обґрунтування позову позивачка ОСОБА_2, зазначила, що ж   итловий будинок літ. «А-1», розташований на земельній ділянці в АДРЕСА_1,  належав в Ѕ частині ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданим Другою держнотконторою Харківського району Харківської області 17 жовтня 1978 року р.№ 2298.  

Інша Ѕ частина цього будинку належить відповідачу по справі ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Другою Львівською держнотконторою 01 лютого 1989 року № 81.  

Крім того,  ОСОБА_6 на праві приватної власності належали земельні ділянки, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, а саме, земельна ділянка площею 0.1 га, для обслуговування житлового будинку та земельна ділянка розміром 0.019 га, для ведення особистого селянського господарства.  

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6.  

За життя ОСОБА_6, склала заповіт, в якому зробила таке розпорядження, що   все належне їй майно, з чого б воно не складалося та де б таке не знаходилось і взагалі, все те, що їй буде належати на день її смерті, і на що за законом вона матиме право, вона заповідала в рівних частках кожному: своїм дітям – ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5.  

Позивачка зазначила, що відповідачі по справі ОСОБА_3 та  ОСОБА_5 відмовляються від своїх спадкових прав після смерті ОСОБА_6, на її користь   .  

В 1990 році  на земельній ділянці в АДРЕСА_1 було побудовано веранду літ. «а2» корисною площею 18,3 м2, тамбур літ. «а3» корисною площею 2,0 м2, та сарай літ. «Е», які є  у загальному користуванні співвласників будинку.  

В зв’язку з чим 20 січня 2010 року на заяву позивачки з проханням про надання дозволу на розміщення самочинно побудованих об’єктів на присадибній земельній ділянці АДРЕСА_1, було видано рішення виконкому Люботинської міської ради за № 29 в якому було надано дозвіл на розміщення самочинно побудованих об’єктів на присадибній земельній ділянці АДРЕСА_1, а саме веранди літ. «а2» корисною площею 18,3 м2, тамбуру літ. «а3» корисною площею 2,0 м2, та сараю літ. «Е».  

У встановленому законом порядку позивачка та відповідачі ОСОБА_3, та ОСОБА_5, не звернулися до нотаріальної контори для  оформлення спадкових прав після смерті своєї матері ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.  

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2, - ОСОБА_1, підтримав позовні вимоги   ОСОБА_2, просив позов задовольнити повністю та визнати за ОСОБА_2, право власності на Ѕ частину будинку разом з надвірними будівлями та земельними ділянками   площею 0.1 га, для обслуговування житлового будинку за кадастровим номером 6311200000:30:012:0004  та розміром 0.019 га, для ведення особистого селянського господарства, за кадастровим номером 6311200000:30:012:0003, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1,  після смерті матері позивачки   –   ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1.  

    Відповідачі по справі та представник третьої особи Другої державної нотаріальної контори  в судове засідання не з’явилися, надали до суду листи в, яких вказують, що не заперечують проти задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та прохають слухати справу без них та їхніх представників.  

  Суд заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази вважає, що позов підлягає задоволенню  повністю з таких підстав.  

Судом встановлено та підтверджується наявними у справі доказами та не заперечуються сторонами, що ж   итловий будинок літ. «А-1», розташований на земельній ділянці в АДРЕСА_1,  належав в Ѕ частині ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Держнотконторою Харківського району, Харківської області від 17.10.1978 року, та зареєстрованого в реєстрі за № 2298, що підтверджується довідкою Люботинського міського БТІ від 09.08.2010 року за № р-165, та свідоцтвом про право на спадщину за законом від 17.10.1978 року (а.с.7,8).  

Інша Ѕ частина цього будинку належить відповідачу по справі ОСОБА_4, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 2-ю Лвівською держнотконторою  від 01.02.1989 року та зареєстрованого в реєстрі за № 801, (а.с.7,9).  

Крім того,  ОСОБА_6 на праві приватної власності належали земельні ділянки, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, а саме, земельна ділянка площею 0.1 га, для обслуговування житлового будинку та земельна ділянка розміром 0.019 га, для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується державними актами на право приватної власності на землю за серією IV-XP  № 091591 та IV-XP  № 091590 (а.с. 10-11).  

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про смерть  серія НОМЕР_1 виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Люботинського міського управління юстиції у Харківській області від 23 червня 2006 року, актовий запис № 295 (а.с.  12).  

За життя ОСОБА_6, склала заповіт, в якому зробила таке розпорядження, що   все належне їй майно, з чого б воно не складалося та де б таке не знаходилось і взагалі, все те, що їй буде належати на день її смерті, і на що за законом вона матиме право, вона заповідала в рівних частках кожному: своїм дітям – ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5.  

На теперішній час цей заповіт не змінено та не скасовано, що підтверджується відміткою на заповіті завідуючої Харківського обласного нотаріального архіву (а.с. 13).  

В своїх заявах наданих до суду відповідачі по справі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 відмовляються від своїх спадкових прав після смерті ОСОБА_6, на користь позивачки по справі  ОСОБА_2, що не протирічить  ст.  1275 ЦК України в якій вказано, що я   кщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за заповітом, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну.  

Відповідно до повідомлення Другої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області від 15.10.2010 року за № 1912/01-14 після смерті ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка мешкала за адресою: АДРЕСА_1, з заявами про прийняття спадщини або про відмову від прийняття спадщини до нотаріальної контори ніхто не звертався.  

В 1990 році  на земельній ділянці в АДРЕСА_1 було побудовано веранду літ. «а2» корисною площею 18,3 м2, тамбур літ. «а3» корисною площею 2,0 м2, та сарай літ. «Е», які є  у загальному користуванні співвласників будинку.  

В зв’язку з чим 20 січня 2010 року на заяву позивачки було видано рішення виконкому Люботинської міської ради за № 29 в якому було надано дозвіл на розміщення самочинно побудованих об’єктів на присадибній земельній ділянці АДРЕСА_1, а саме веранди літ. «а2» корисною площею 18,3 м2, тамбуру літ. «а3» корисною площею 2,0 м2, та сараю літ. «Е» (а.с.14).  

В зв’язку з вищевикладеним з дійсним позовом позивачка змушена звернутися до суду.  

Отже відмова від спадщини за заповітом відповідачів по справі ОСОБА_3, та ОСОБА_5, на користь позивачки ОСОБА_2, що підтверджується їхніми заявами наданими до суду  не суперечить нормам матеріального права та надає суду підстави позов позивачки задовольнити в повному обсязі.  

  Таким чином   визнання відповідачами пред’явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, і суд на підставі аналізу зібраних по справі доказів, вважає за необхідне визнати за ОСОБА_2, право власності на Ѕ частину будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після   смерті   ОСОБА_6,   померлої ІНФОРМАЦІЯ_1   .  

    Судові витрати по справі відсутні, так як їх поніс позивач при зверненні з позовом до суду.  

Відповідно до ст. ст. 10, 11,60, 88, 130, 174, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України,   ст. ст. 1216, 1218, 1220, 1225, 1268-1275 ЦК України в редакції 2003 року,   суд,  

  В И Р І Ш И В:  

  Позов ОСОБА_2 – задовольнити.  

  Визнати за ОСОБА_2   право власності на Ѕ частину   будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 разом з відповідною частиною  надвірних будівель після смерті матері позивачки,   ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 в порядку спадкування за заповітом.  

Визнати за ОСОБА_2   право власності на земельні ділянки, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, а саме, земельна ділянка площею 0.1 га, для обслуговування житлового будинку за кадастровим номером 6311200000:30:012:0004  та розміром 0.019 га, для ведення особистого селянського господарства, за кадастровим номером 6311200000:30:012:0003, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1,  після смерті матері   –   ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, в порядку спадкування за заповітом.  

  Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Люботинський міський суд Харківської області   в десяти денний строк з дня проголошення рішення.   Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу  протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  Рішення суду набирає законної сили  після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.          

  Суддя                       І.В.Дем’яненко  

  Рішення набрало чинності. Оригінал рішення