Справа № 2-6332/2010р.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2010р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого – судді - Ткаченко Н.В.
при секретарі – Омарбековій І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ПАТ КБ „ПриватБанк” до ТОВ «УФА «Верус», ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави,
В С Т А Н О В И В:
08.10.2009р. ПАТ КБ „Приватбанк” звернувся до суду з позовом до ТОВ «УФА «Верус», ОСОБА_1, про звернення стягнення на предмет застави.
В обґрунтування позовних вимог позивач в позовній заяві посилався на те, що 07.06.2006р. між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № MKLWAK02260122, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 7749 доларів США з терміном повернення до 07.06.2011р. та зі сплатою згідно графіку погашення щомісячно та відсотків за користування кредитом. На забезпечення виконання умов кредитного договору, 07.06.2006р. між сторонами був укладений договір застави рухомого майна, відповідно до якого відповідачем в заставу був переданий автомобіль ВАЗ, модель: 211010, 2006 р.в., тип ТЗ: легковий седан, № кузов/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1. Крім того, на забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором № MKLWAK02260122, з ТОВ «УФА «Верус» укладено договір поруки № 467 від 12.01.2009р. на виконання обов'язків за кредитним договором тільки у загальному розмірі 200грн. Зі свого боку позивач виконав, передбачені кредитним договором умови та передав відповідачу грошові кошти в розмірі 7749 дол. США на купівлю автомобіля, а також на сплату страхових платежів, проте, відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов’язання у зв’язку з чим, у нього виникла заборгованість перед банком. Станом на 10.06.2009р. відповідач ОСОБА_1, мав загальну заборгованість у розмірі 4891,92 доларів США, що у гривневому еквіваленті становить 37232,89 грн., яка складається із заборгованості за: кредитом у розмірі 4786,47 дол. США, по процентам за користування кредитом у розмірі 84,51 дол.США; по комісії за користуванням кредитом 19,37 дол. США; крім того, відповідачу була нарахована пеня за несвоєчасне виконання зобов’язань в розмірі 1,57 дол. США.
Представник позивача –Ткачова О.В. (яка діє на підставі доручення від 09.09.2009р.) в наданій суду 13.10.2010р. заяві просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а саме передати в заклад ПАТ КБ „ПриватБанк” шляхом вилучення у відповідача ОСОБА_1, належне йому на праві власності заставлене майно – автомобіль ВАЗ, модель: 211010, 2006 р.в., тип ТЗ: легковий седан, № кузов/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1 та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, звернути стягнення на предмет застави, а саме: автомобіль ВАЗ, модель: 211010, 2006 р.в., тип ТЗ: легковий седан, № кузов/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_1 шляхом надання ПАТ КБ „ПриватБанк” права укладати від його імені договір купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою – покупцем, знявши автомобіль з обліку в органах ДАІ України, а також надання ПАТ КБ „ПриватБанк” всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. З відповідачів ТОВ «УФА «Верус» та ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнути солідарно 200грн. Крім того, в заяві від 13.10.2010р. представник позивача просила вжити часткове скасування заходів забезпечення позову (на авто) та розглядати справу за її відсутності.
Представник відповідача - ТОВ «УФА«Верус» - Костогриз Д.О., (який діє на підставі довіреності від 15.12.2009р.) в судове засідання не з’явився, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином. Своєю заявою від 13.10.2010р. позовні вимоги в межах стягнення солідарно з ТОВ «УФА «Верус» та відповідача 200 грн., визнав в повному обсязі, просив розглядати справу за його відсутності.
Відповідач – ОСОБА_1 – ні в попереднє судове засідання 04.03.2010р., ні в судове засідання 13.10.2010р. не з’явився, про час та місце розгляду справи кожного разу повідомлявся шляхом направлення судової повістки за місцем реєстрації, в справі є поштові повідомлення про завчасне отримання відповідачем судової повістки як в попереднє так і в судове засідання, про причини неявки суд не сповістив.
Отже, на підставі ч. 4 ст. 74, ч.1 ст. 76, ч.2 ст. 77 ЦПК України, відповідач вважається належним чином повідомленим про день та час судового засідання і таким, що відсутній без поважних причин, що є підставою для вирішення справи за відсутністю відповідача на підставі наявних в справі доказів.
За таких обставин, на підставі ст. 169 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності сторін. З урахуванням того, що одним із відповідачів, а саме, ТОВ «УФА «Верус, по справі висловлена думка щодо визнання позовних вимог, суд вважає за можливе винести рішення на загальних підставах, встановлених ЦПК України.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. ст. 526, 530 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч.1 ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом та заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі коли зобов’язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків, належних йому.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» №1255-ІV від 18.11.2003р., позивач є обтяжувачем як кредитор за забезпеченим рухомим майном зобов'язанням.
Відповідно до ст. З Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» №1255-ІV від 18.11.2003р., обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних осіб і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо рухомого майна.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» №1255-ІV від 18.11.2003р. предметом обтяження може бути рухоме майно, не вилучене з цивільного обороту, на яке згідно із законодавством може бути звернене стягнення.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Відповідно до ст. 22, 23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» №1255-ІV від 18.11.2003р., обтяжувач має право в разі порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в повному обсязі або в частині, встановленій договором. Розмір забезпеченої обтяженням вимоги визначається на момент її задоволення і включає: відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги і зверненням стягнення на предмет обтяження; сплату процентів та неустойки; сплату основної суми боргу; відшкодування збитків, завданих порушенням боржником забезпеченого зобов'язання або умов обтяження; відшкодування витрат на утримання і збереження предмета обтяження.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» №1255-ІV від 18.11.2003р., звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом.
Відповідно до п.2 ст. 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» №1255-ІV від 18.11.2003р. передбачено можливість продажу обтяжувачем (кредитором) предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.
Судом встановлено, що 07.06.2006р. між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № MKLWAK02260122, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 7749,00 доларів США з терміном повернення до 07.06.2011р. та зі сплатою згідно графіку погашення щомісячно та відсотків за користування кредитом.
На забезпечення виконання умов кредитного договору, 07.06.2006р. між сторонами був укладений договір застави рухомого майна, відповідно до якого відповідачем в заставу був переданий автомобіль ВАЗ, модель: 211010, 2006 р.в., тип ТЗ: легковий седан, № кузов/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1.
Зі свого боку позивач виконав, передбачені кредитним договором умови та передав відповідачу грошові кошти в розмірі 7749 дол. США на купівлю автомобіля, а також на сплату страхових платежів, проте відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов’язання у зв’язку з чим, у нього виникла заборгованість перед банком.
Станом на 10.06.2009р. відповідач ОСОБА_1 мав загальну заборгованість у розмірі 4891,92 доларів США, що у гривневому еквіваленті становить 37232,89 грн., яка складається із заборгованості за: кредитом у розмірі 4786,47 дол. США, по процентам за користування кредитом у розмірі 84,51 дол. США; по комісії за користуванням кредитом 19,37 дол. США; крім того, відповідачу була нарахована пеня за несвоєчасне виконання зобов’язань в розмірі 1,57 дол. США.
Ця заборгованість станом на 13.10.2010р. не зменшилася, а навпаки зросла та складає 39551,16 грн., в тому числі, є прострочена заборгованність по сплаті тіла кредиту 13206,96 грн. та відсоткам 3492,32 грн., про що свідчить надана суду ПАТ КБ «Приватбанк» довідка від 13.10.2010р.
Проте, в розрахунках ціни позову (судових витрат) суд буде враховувати первісну ціну позову, оскільки банк позовні вимоги не уточнював.
З огляду на те, що відповідач ОСОБА_1, не виконав належним чином взятих на себе зобов’язань за кредитним договором, заперечень проти задоволення позовних вимог не надіслав, на день винесення рішення має значну заборгованість, в тому числі, і прострочену по виплаті кредиту та відсотків, суд вважає за можливе передати в заклад ПАТ КБ „ПриватБанк” шляхом вилучення у ОСОБА_1 належне йому на праві власності заставлене майно - автомобіль марки ВАЗ, модель: 211010, 2006 р.в., тип ТЗ: легковий седан, № кузов/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, а також в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № MKLWAK02260122 від 07.06.2006р. в розмірі 37232 грн.89коп. (що є еквівалентом 4891,92 дол. США) звернути стягнення на предмет застави, а саме автомобіль марки ВАЗ, модель: 211010, 2006 р.в., тип ТЗ: легковий седан, № кузов/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_1, шляхом надання ПАТ КБ „ПриватБанк” права укладати від імені ОСОБА_1 договір купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою – покупцем, знявши автомобіль з обліку в органах ДАІ України, а також надання ПАТ КБ „ПриватБанк” всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.
Крім того, на забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором № MKLWAK02260122 з ТОВ «УФА «Верус» укладено договір поруки № 467 від 12.01.2009р. на виконання обов'язків за кредитним договором тільки у загальному розмірі 200грн.
Відповідно до ст. ст. 553, 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником його обов’язку, а у випадку порушення такого обов’язку боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Але, приймаючи до уваги ті обставини, що договір поруки № 467 від 12.01.2009р., яким передбачено стягнення суми 200 грн. солідарно з ОСОБА_1 та ТОВ «УФА «Верус», не є трьохстороннім договором, суд вважає, що в задоволені частини позовних вимог, яка стосується стягнення з ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус» та ОСОБА_1 солідарно 200грн. на користь ПАТ КБ „ПриватБанк” слід відмовити.
Також, відповідно до ч. 6 ст. 154 ЦПК України, суд вважає за можливе частково скасувати заходи забезпечення позовних вимог, прийняті ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 08.10.2009р. в частині накладення заборони на вчинення дій, спрямованих на відчуження в будь-який спосіб рухомого майна, а саме легкового автомобіля марки ВАЗ, модель: 211010, 2006 р.в., тип ТЗ: легковий седан, № кузов/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_1, оскільки існування заборони відчуження автотранспортного засобу унеможливить в подальшому виконання цього рішення суду.
Обговорюючи питання розподілу судових витрат, з огляду на те, що для позивача ухвалою судді питання розподілу судових витрат, з огляду на те, що для позивача ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 08.10.2009р. була відстрочена сплата цих витрат, а даним рішенням позовні вимоги задоволено частково, на підставі ст. 88 ЦПК України, суд вважає за можливе стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 372 грн. 33 коп. (1% від ціни позову в гривневому еквіваленті) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120грн., відмовивши у стягненні судових витрат з ТОВ „УФА „Верус”, оскільки даним рішенням в задоволені позовних вимог до цього відповідача відмовлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 530, 589, 590, ч. 2 ст. 1050 ЦК України, ст. 2, З, 5, 20, 22, 23, 24, п.2 ст. 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» №1255-ІV від 18.11.2003р., ст. ст . 8, 10, 11, 60, 74, 76, 77, 88, ч. 4 ст. 169, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ПАТ КБ „ПриватБанк” до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави – задовольнити частково.
Передати в заклад ПАТ КБ „ ПриватБанк” шляхом вилучення у ОСОБА_1 належне йому на праві власності заставлене майно – автомобіль ВАЗ, модель: 211010, 2006 р.в., тип ТЗ: легковий седан, № кузов/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1.
В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № MKLWAK02260122 від 07.06.2006р. в розмірі в розмірі 37232 грн. 89коп. (що є еквівалентом 4891,92 дол. США) звернути стягнення на предмет застави , а саме автомобіль ВАЗ, модель: 211010, 2006 р.в., тип ТЗ: легковий седан, № кузов/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_1, шляхом надання ПАТ КБ „ПриватБанк” права укладати від імені ОСОБА_1 договір купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою – покупцем, знявши автомобіль з обліку в органах ДАІ України, а також надання ПАТ КБ „ПриватБанк” всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі - 372грн. 33коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.
Заходи забезпечення позову, прийняті ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 08.10.2009р. в частині накладення заборони на вчинення дій, спрямованих на відчуження в будь-який спосіб рухомого майна, а саме легкового автомобіля марки ВАЗ, модель: 211010, 2006 р.в., тип ТЗ: легковий седан, № кузов/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_1 – скасувати, в іншій частині ухвалу від 08.10.2009р. - залишити без змін.
В задоволені іншої частини позовних вимог ПАТ КБ „Приватбанк” – відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти.
Суддя Н.В.Ткаченко