РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2010 року  колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді Руснак А.П.

суддів Адаменко О.Г.

Кірюхіної М.А.  

при секретарі Бініашвілі Б.Ш.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі   цивільну справу    за  позовом  ОСОБА_5  до  ОСОБА_6, третя  особа: садове  товариство «Радуга»,      про  поділ   спільно   нажитого  майна та  стягнення грошової компенсації його вартості та  за  зустрічним  позовом  ОСОБА_6  до  ОСОБА_5  про   поділ   спільно   нажитого  майна  

 за  апеляційною скаргою ОСОБА_6   на  рішення  Київського  районного  суду м.Сімферополя АР Крим від 03 вересня  2010 року,-

ВСТАНОВИЛА:

 У  листопаді 2008 року   ОСОБА_5  звернулася  до  суду  з позовом,  який  неодноразово  уточнювала,    до  ОСОБА_6   про  поділ   спільно  нажитого   майна.

 Позовні  вимоги  мотивовані  тим, що 28 грудня 2004 року   вона  зареєструвала   шлюб  з  відповідачем,  в  якому   вони   прожили  до   вересня 2008 року.     Позивачка  вказує,  що   до  вересня  2008   року   вони  разом    проживали   і  працювали  в  Ізраїлі . Грошові  кошти   з  їх   спільного  рахунку  були переказані   на  рахунок   ОСОБА_6  в  банк   «Європейський»  за № НОМЕР_1    і  на   процентний  рахунок  №НОМЕР_2.Відповідач  ОСОБА_6 доступ   до   рахунку  заблокував, тим  самим  залишив  її  без  коштів   для  існування.     Сімейні   відносини  між  ними  припинені.  Також  позивачка  зазначає, що    під  час   спільного    життя  ними  була  придбана   земельна  ділянка №85  площею 450 кв.м.  у  садовому  товаристві   «Радуга».  На  даній  земельній   ділянці   знаходиться  двоповерховий   дачний   будиночок, який   також   ними    був  придбаний   при  покупці  земельної  ділянки.

Крім  того,   позивачка просила    суд   врахувати    при поділі майна інтереси  її  майбутніх  дітей, оскільки  вона  перебуває  на 13  тижні   вагітності,  а  також  взяти до  уваги  відсутність  матеріальної  допомоги   від  відповідача,  і  відійти  від  принципу рівності   сторін в загальному   майні  подружжя,  визнати за нею право власності на  2/3 частки садового будиночка та 2/3 частки грошових коштів,  які знаходяться на рахунках ОСОБА_6

            Остаточно  позовні вимоги ОСОБА_5    звелися до   стягнення з  ОСОБА_6  компенсації  2/3 часток  вартості  спільного майна подружжя -   садового будиночку,  вартістю  158576, 58 грн. та  грошових коштів  у сумі 11970, 86 доларів США на   валютному  банківському рахунку , відкритому  на його ім’я (94569, 75 грн. за курсом  НБУ) -,  що складає суму 170686, 96 грн.

            У грудні 2008 року  ОСОБА_6      заявив  зустрічний  позов до ОСОБА_5  про   поділ   спільно   нажитого  майна, посилаючись  на  те, що 28.12.2004 року   між  ним  та  ОСОБА_5   був  укладений   шлюб. Сімейні   відносини   між  ними   припинені  в  грудні 2008 року. Зазначив, що  на час   звернення  ОСОБА_5 до суду  діти  ще  не   народились,  отже   підстави  для  збільшення  її частки  відсутні. Крім  того,  вказує  на  те, що за  час  шлюбу  ними  було   придбане  майно, яке   на  дату   подачі  позову   складається  з наступного:   грошових   коштів  на  його   рахунку №НОМЕР_2 у  АКБ «Європейський», ноутбуку msi, часів  наручних  з  дарувальним  написом Кучми Л.Д. та  колонки  altec system.

27.09.2007 року  він   був  прийнятий  в  члени  СТ  «Радуга». Грошові   кошти  у  розмірі  20073  доларів  США  за  дачний  будиночок  передала  його  теща , ОСОБА_8, які  вона  зняла   25.09.2007 року  з  його  рахунку №НОМЕР_2 у  АКБ  «Європейський»  за   його дорученням. 05.11.2008  року   він   вийшов   з  членів   СТ «Радуга»,  ділянка  і  дачний  будиночок   ані  йому,    ані дружині   на  даний   час  не  належать.  У  зв’язку з  чим   просить   визнати  за  ним   право  власності   на  ноутбук msi, часи  наручні  з  дарувальним  написом  Кучми Л.Д. та колонки altec system,1/2   частку  грошових  коштів , що  знаходяться   на  рахунку  ОСОБА_5   №НОМЕР_3 і  на  процентному   рахунку  № НОМЕР_3 у  АКБ «Європейський».

Ухвалою Київського   районного  суду м.Сімферополя  АР  Крим  від 03 вересня 2010 року  позов ОСОБА_5  до  ОСОБА_6, СТ «Радуга» заводу ЖБВ м.  Сімферополя, третя  особа: ОСОБА_9,   про  скасування  протоколу  №6  від 17 листопада 2007 року , зобов’язання  до  вчинення   певних  дій , визнання  права  власності та  стягнення  суми  залишено  без  розгляду,  а провадження  по  цивільній   справі  за  позовом  ОСОБА_6 до  ОСОБА_5 про   поділ  сумісно   нажитого  майна  в  частині   вимог  про  визнання   права   власності   на  часи   наручні  із  дарувальним   написом  Кучми Л.Д.  закрито.

Зазначена ухвала в апеляційному порядку не оскаржена.

Оскаржуваним рішенням Київського  районного  суду м.Сімферополя АР Крим від 03 вересня  2010 року позов  ОСОБА_5  задоволено  частково.

Стягнуто  з  ОСОБА_6  на  користь  ОСОБА_5   в  рахунок  належного  їй  майна   в  спільній  частковій   власності   подружжя  93218,69 грн.,  у  відшкодування   судових   витрат  пов’язаних  із наданням   юридичної  допомоги  1800 грн. і  витрати   по  сплаті  судового  збору   у  розмірі 51  грн.   та  витрати  на  інформаційно-технічне  забезпечення   розгляду  справи   в  сумі 30 грн., а   всього 95099,69 грн.

В  решті  частині  позову  відмовлено.

Визнано  за  ОСОБА_6  право  власності  на Ѕ  частку  грошових  коштів, що  перебувають   на  рахунку   ОСОБА_5 №НОМЕР_3 та  на  відсотковому  рахунку  №НОМЕР_3  в  АКБ «Європейський»  в  сумі 26929,44 грн.

В  позові  ОСОБА_6 про  визнання  за  ним   права   власності на  ноутбук   та колонки    відмовлено.

Стягнуто  з ОСОБА_6 в  дохід  держави  судовий  збір   в  розмірі 881,18 грн. та витрати  на  інформаційно-технічне  забезпечення  розгляду  справи  в  сумі 90 грн.

В апеляційній скарзі   ОСОБА_6   просить  рішення  суду   змінити,  стягнути  з нього  на  користь  ОСОБА_5 лише  2169,91  грн., посилаючись  на  те, що  судове  рішення  є  незаконним,  висновки   суду   про наявність   садового   будиночка   в  спільній   сумісній  власності подружжя  є  необґрунтованими , розрахунки  спільних грошових  коштів на  рахунках в  банках є  неправильними    

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з’явилися у  судове  засідання,    перевіривши матеріали справи,  доводи апеляційної  скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга     підлягає   частковому задоволенню з наступних підстав.

           Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.  

            Відповідно до ч.3 ст. 303  ЦПК України  апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги,  якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права,  які є обов’язковою підставою для скасування рішення.

           Ухвалюючи рішення про   часткове  задоволення  первісного позову, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та їх доведеності. При цьому  визнав встановленим,  що     на час припинення шлюбних відносин між подружжям ОСОБА_5  на  банківському рахунку    ОСОБА_6   знаходилась грошова сума 11970, 86 доларів США,   також йому  належав садовий будиночок у  СГТ «Радуга»,  розташований на земельній ділянці №85,   який було придбано  під час шлюбу за  суму, еквівалентну 18500 доларів США,   та переданий ним  без згоди дружини іншій особі,  а тому  стягнув з  відповідача на користь позивачки  Ѕ частку вартості  садового будинку та  Ѕ частку   грошових коштів.  

Задовольняючи зустрічний позов про визнання права власності на  Ѕ частку грошових коштів,  суд виходив з того, що на момент припинення шлюбних відносин   на банківському рахунку ОСОБА_5   знаходились  грошові кошти у сумі 53858, 89 грн.,   набуті подружжям за час шлюбу,  право власності на Ѕ частку яких  має ОСОБА_6

Проте у повному обсязі  з такими висновками погодитися не можна, оскільки вони зроблені з порушенням норм матеріального  права та вимог  процесуального закону -  ст.  ст.10, 11, 60, 212 ЦПК України, що призвело до неправильного вирішення спору.

           Як вбачається з матеріалів справи,    ОСОБА_5 та ОСОБА_6 знаходились у шлюбі з 28 грудня 2004 року до 19 листопада 2010 року.

      Відповідно до ст.  60 Сімейного кодексу України  майно,  набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та   чоловікові  на  праві  спільної  сумісної  власності незалежно від  того,  що один з них не мав з поважної причини (навчання,  ведення
домашнього   господарства,   догляд   за   дітьми,  хвороба  тощо)  самостійного заробітку (доходу).   Вважається,  що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей
індивідуального  користування,  є об'єктом права спільної сумісної
власності подружжя.

            За час шлюбу подружжям  були набуті грошові кошти,  які знаходились на  банківських рахунках  подружжя  в АКБ «Європейський».

            Так,  на ім’я ОСОБА_6  відкрито рахунок № НОМЕР_1, на якому станом на  29 вересня 2008 року  знаходилась  сума 11970, 86 доларів США,  що в еквіваленті   на даний момент  становило суму 58198, 73 грн.,  з розрахунку 486, 11 грн. за 100 доларів США(а.с.33).

            На ім’я ОСОБА_5   відкрито рахунок  № НОМЕР_3,   на якому станом на  29 вересня 2008 року знаходилось 53858, 89 грн.( 156).

            Зазначені  суми,    які були набуті ними в період шлюбу,     зняті кожним з подружжя, що  підтверджено  банківськими  виписками  та не оспорюється   сторонами по справі.

            Зважаючи на вищенаведене,  колегія суддів вважає, що  дані грошові кошти  відповідно до положень  ст.  60 СК України є об'єктом права спільної сумісної
власності подружжя,  тому відповідно до   ст.  63 СК України   кожний з подружжя має  рівне право  на грошові кошти, які знаходяться на рахунку  іншого.  

            Таким чином,  ОСОБА_6 має право на Ѕ частку грошових коштів, що знаходились на рахунку  ОСОБА_5,  а ОСОБА_5 має право на Ѕ частку грошових коштів, що знаходились на рахунку   ОСОБА_6

            Висновки суду  у цій частині   в цілому є правильними,   але при   обчисленні   суми, що підлягає стягненню з ОСОБА_6,  суд першої інстанції припустився помилки.  Так,  з  банківських виписок вбачається,  що   його рахунку  знята сума, еквівалентна 58198, 73 грн.,  тому стягненню підлягає Ѕ частка даної суми, що складає 29455, 17 грн.

            Що стосується рішення суду  в частині  стягнення компенсації вартості Ѕ  частки садового будиночку,  то колегія суддів дійшла наступного висновку.

           Стягуючи з ОСОБА_6  на користь ОСОБА_5  компенсацію  Ѕ частки  вартості  садового будинку  суд виходив з того,  що   дане   майно  було набуте ним в період шлюбу,  розпорядився він ним  без згоди  дружини,  гроші використав у своїх цілях.

Між тим,    позивачкою не наведено жодних доказів того, що  у відповідача виникло право власності на даний садовий будинок.  Сам по собі факт прийняття його в члени  садового товариства не є   доказом  набуття ним права власності    на земельну ділянку або  на  садовий будинок, який на ньому розташований.

Для того, щоб у подружжя виникло право спільної сумісної власності, як і загалом право власності будь-якого суб'єкта, необхідні конкретні юридичні підстави.  Відповідно до ст.  328 ЦК України  право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема,  із правочинів.    У  будь-якому разі право спільної власності у подружжя не може виникнути раніше, ніж право власності у того з подружжя, який виступає набувачем майна. Проте,     належних доказів на підтвердження        придбання відповідачем спірного садового будинку  та оформлення ним  права власності на нього,  позивачка суду не надала.

             Крім того,  колегія суддів приймає до уваги наступне.

             Відповідно до ст. 65 Сімейного кодексу України дружина,  чоловік розпоряджаються майном,  що  є  об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При  укладенні договорів одним із подружжя вважається,  що він діє за згодою другого з подружжя.  Дружина,  чоловік має право на  звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як
такого,  що укладений другим із подружжя без її,  його згоди, якщо
цей договір виходить за межі дрібного побутового.

             Таким чином,  у разі  якщо  позивачка  вважає, що  позивач розпорядився спірним садовим будиночком без її згоди,   вона  має право  захистити свої права у спосіб,  передбачений законом.

            Що стосується доводів апеляційної скарги    ОСОБА_6  про залік позовних вимог,  та стягнення з нього на користь позивачки  суми з врахуванням  26929,44 грн.,   право на які за ним визнано,  то колегія їх відхиляє  з огляду на наступне.

             Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як  за  зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в
межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін  та  інших
осіб, які беруть участь у справі.

             Позивачка за первісним позовом ОСОБА_5  просила про стягнення  з  відповідача    ОСОБА_6 грошових коштів,  які знаходились на   його рахунку,    а  позивач за зустрічним позовом  ОСОБА_10 просив лише визнати за ним право на Ѕ частку грошових коштів,  які знаходяться на рахунку   ОСОБА_5  

             Відповідно до  принципу диспозитивності,  колегія суддів   не може вийти за межі позовних вимог ОСОБА_6 та за відсутності  його позову про стягнення грошових коштів з ОСОБА_5,  вирішувати   питання  про це.

     Колегія суддів також дійшла висновку,   що судом   першої інстанції   неправильно вирішено питання про  розподіл  судових витрат по справі,   оскільки рішення у цій   частині суперечить  вимогам процесуального закону.  

 Розподіл судових витрат слід  провести відповідно до ст.  88 ЦПК України,  стягнувши з відповідача на користь позивачки понесені нею витрати на сплату судового збору -  51 грн.,  інформаційне – технічне забезпечення розгляду справи – 30 грн.      стягнути з відповідачки за  зустрічним позовом на користь позивачки понесені нею витрати на сплату судового збору -  51 грн.,  інформаційне – технічне забезпечення розгляду справи – 30 грн.       Крім того, у дохід держави  з ОСОБА_6  слід  стягнути  судовий збір у розмірі 243, 55 грн.  та   витрати на інформаційне – технічне забезпечення розгляду справи – 90 грн.,  а з ОСОБА_5 слід  стягнути   в дохід держави судовий збір у розмірі 218, 29 грн.  та   витрати на інформаційне – технічне забезпечення розгляду справи – 90 грн.

            Відповідно до  ст.  84 ЦПК України  та  постанови Кабінету Мінстрів України «Про граничні розміри компенсації витрат,  пов’язаних з  розглядом  цивільних та   адміністративних справ,  і порядок їх компенсації за рахунок держави»  від 27 квітня 2006 року за № 590,   на користь ОСОБА_6 підлягає стягненню сума понесених нею витрат на правову допомогу в сумі  792, 40 грн.,  виходячи з часу роботи  адвоката у шести  судових засіданнях відповідно до журналів судових засідань,   всього  2 години 25 хвилин.

Таким чином,  відповідно до  п.п.  3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України   рішення суду в частині    задоволення   первісного позову    та про розподіл судових витрат  слід   скасувати за    невідповідністю висновків суду обставинам справи     та неправильним застосування норм матеріального   права,  ухваливши у цій частині нове рішення.  

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 304,  307, 308,  309, 313-315, 317, 324, 325   Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу  ОСОБА_6    задовольнити частково.

Рішення   Київського  районного  суду м.Сімферополя АР Крим від 03 вересня  2010 року  в частині  задоволення позову ОСОБА_5   до ОСОБА_6  про  поділ  майна і стягнення   грошової  компенсації   його вартості,  та  про розподіл судових витрат -  скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5  суму       29455, 17 грн.,  витрати на оплату правової допомоги 792, 40 грн.,  судового збору 51 грн.,  інформаційне – технічне забезпечення розгляду справи – 30 грн.,  а всього 30328, 57 грн.

Стягнути з ОСОБА_6 в дохід держави судовий зір - 243, 55 грн.,  витрати на інформаційне – технічне забезпечення розгляду справи -  90 грн.

Стягнути з ОСОБА_5 судовий збір в дохід держави – 218, 29 грн., витрати на інформаційне – технічне забезпечення розгляду справи -  90 грн.

В іншій частині це ж рішення залишити без змін.  

Рішення  апеляційного суду набирає законної сили з моменту його  проголошення і  може бути оскаржене безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів  з дня набрання рішенням  апеляційного суду законної сили.

Судді