УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                              

22 грудня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді Пономаренко А.В.,

суддів Дралла І.Г., Білоусової В.В.

                                                 при  секретарі Бугайовій В.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення боргу, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 – ОСОБА_7 на заочне  рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 18 березня 2009 року,

встановила:

ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення боргу.  

Позов мотивує тим, що 21.11.2007 року між ним та відповідачем укладено договір позики у простій письмовій формі на суму 31 000 доларів США, що еквівалентно 238 180 грн. з кінцевим строком повернення 21.07.2008 року з процентною ставкою 5 % на місяць. Факт отримання грошових коштів підтверджується розпискою. У встановлений строк  відповідач борг не повернув. У зв’язку з чим просить стягнути суму боргу.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 18 березня 2009 року позов ОСОБА_5 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_6 Сергійовичана користь ОСОБА_5 борг у сумі 238 700 грн., відсоток за користування сумою позики 95 480 грн. та судових витрат, пов’язаних зі сплатою судового збору 1700 грн. та інформаційно – технічного забезпечення судового розгляду справи 30 грн. Всього 335 911 грн. (триста тридцять п’ять тисяч дев’ятсот одинадцять гривень).    

Не погодившись із рішенням суду, представник ОСОБА_6 – ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам по справі, неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що   зобов’язання має місце, воно є порушеним та підлягає стягненню з відповідача на підставі рішення суду в силу ст. 525, 526,  554, 549, 1046, 1047 ЦК України.

З такими висновками погоджується колегія суддів.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

На підставі ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судовим розглядом встановлено, що позивач надав суду договір та розписку від 21.11.2007 року, з яких випливає що ОСОБА_6 взяв у борг в ОСОБА_5 31 000 доларів США із зобов’язанням повернути вказану суму до 21.07.2008 року.

За ч. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до вимог ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, на підтвердження вимог названого закону відповідач видав позивачеві розписку про позичені гроші. Така форма надана договору за бажанням сторін.  

За правилами ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Доводи апеляційної скарги щодо невідповідності суми займу за договором сумі отриманих грошей не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не відповідають фактичним обставинам справи.

Згідно ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

З такими вимогами відповідач не звертався. Крім того, ОСОБА_7, який діє в інтересах ОСОБА_6, під час розгляду справи підтвердив, що договори займу, які були додані до апеляційної скарги, були підписані його довірителем.

На підставі ч. 1, 2 ст. 60 ЦПК України кожна сторона  зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази  подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі .

Всупереч вимогам вказаної норми закону апелянт не надав доказів, які б могли спростувати висновки суду.

Доводи апеляційної скарги про неналежне повідомлення про день та час розгляду справи спростовуються матеріалами справи.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з’ясував обставини справи та дав належну оцінку всім доказам, наданим сторонами згідно зі ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, а в рішенні навів переконливі доводи на обґрунтування  своїх висновків.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна  скарга підлягає відхиленню, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено  з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 304, 307, 308, 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,                                                                                                                                                                                                                                                                        

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 – ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 18 березня 2009 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Судді