У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року грудня місяця „20” дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді: Горбань В.В.
Суддів: Курської А.Г.
Макарчук Л.В.
При секретарі:
Савенко М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, 3 особи – Сімферопольська міська рада, Інспекція ДАБК в АР Крим, ОСОБА_8, про відновлення межі між земельними ділянками, покладення зобов’язання на відповідача перенести стіни самовільно збудованого будинку на відстань 1 м від межі між домоволодіннями АДРЕСА_1, покладення зобов’язання на відповідача відновити огорожу на межі домоволодінь; зобов’язання відповідача демонтувати шланги стоків з сараю та облаштувати зливник із самовільно збудованого будинку за межі домоволодіння; за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди; за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод у здійсненні права власності та проведенні будівельних робіт, відшкодування моральної шкоди; за позовом виконавчого комітету Київської районної ради м. Сімферополя АР Крим до ОСОБА_7 про спонукання привести перебудову житлового будинку у відповідність з технічною документацією, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 03 вересня 2010 року,
ВСТАНОВИЛА:
28 вересня 2006 року ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_10 про усунення перешкод у здійснення права власності. Вимоги мотивовані тим, що в 2006 році відповідач почав самовільне будівництво за адресою: АДРЕСА_2. Незважаючи на те, що постановою Інспекції ДАБК № 40 від 08.06.2006 року ОСОБА_10 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 97 КУпАП, він не припинив здійснювати самовільне будівництво. ОСОБА_6 посилається на те, що вона є власником домоволодіння АДРЕСА_1. При проведенні будівельних робіт відповідач зніс огорожу, яка відділяла їх домоволодіння, самовільно переніс межі своєї земельної ділянки під добудову спочатку на 30 см, а потім ще на 70 см. на територію її земельної ділянки, вікна фактично зведеного двоповерхового будинку відповідача виходять на подвір’я позивачки, чим їй спричинюються незручності в користуванні власністю, крім того, другий поверх будинку затіняє її подвір’я. ОСОБА_5 посилається на те, що він є власником будинку АДРЕСА_2. Відповідач при проведенні будівництва здійснив самовільний земельний насип, що відділяє їх домоволодіння, провів злив води, який направлений на ділянку позивача, в результаті чого територія його домоволодіння, погріб, сарай, де зберігається консервація, постійно затоплюються водою під час опадів. На неодноразові звернення позивачів до ОСОБА_10 з питання припинення будівництва останній відповідає відмовою. Уточнивши позовні вимоги в процесі розгляду справи, просили зобов’язати ОСОБА_7 поновити межу між земельними ділянками, яка існувала до початку здійснення будівництва та яка зазначена в схематичному плані ділянки і будов домоволодіння АДРЕСА_1 від 22.10.1955 року; зобов’язати відповідача перенести стіни самовільно збудованого будинку на відстань не менш 1 м від межі між домоволодіннями АДРЕСА_1; зобов’язати відповідача відновити огорожу на межі домоволодінь за власний рахунок; зобов’язати відповідача демонтувати шланги стоків з сараю та облаштувати зливник з самовільно збудованого будинку за межі домоволодіння.
Справа № 22-ц-31638/2010 р Головуючий в 1 інстанції Харченко І.О.
Доповідач Горбань В.В.
Не погодившись з позовом, ОСОБА_10 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод у здійсненні права власності та проведенні будівельних робіт, стягнення моральної шкоди. Вимоги мотивовані тим, що 20.04.2006 року він почав здійснювати реконструкцію будинку АДРЕСА_2. До початку реконструкції він звертався до відповідачів з питання надання йому дозволу на проведення будівництва. ОСОБА_5 дав йому згоду у вигляді розписки, а ОСОБА_6 дозволила в усній формі. Отримавши згоду сусідів, він почав будівництво, а згодом отримав судову повістку і дізнався про наявність позову до нього. Зазначає, що вимоги ОСОБА_6 є необґрунтованими, оскільки він зніс огорожу, яка була на території його домоволодіння і не є власністю ОСОБА_6, що стосується незручностей ОСОБА_6 з приводу вікон другого поверху зведеного ним будинку, то він з цим не погоджується, оскільки вікна веранди ОСОБА_6 виходять на його подвір’я і це не спричиняє йому незручностей. Вимоги ОСОБА_5 також є необґрунтованими, оскільки ним здійснено земельний насип на території свого домоволодіння біля стіни свого будинку і це ніяким чином не може порушувати прав ОСОБА_5 Зливник води проходить на даху будинку та виходить на його город і не може бути причиною затоплення території домоволодіння ОСОБА_5 Доповнивши позовні вимоги в процесі розгляду справи, зазначив, що прибудова ОСОБА_6 до його будинку створює йому труднощі в експлуатації будинку. В результаті у нього погіршився стан здоров’я. Просив усунути перешкоди у проведенні будівельних робіт з реконструкції будинку, стягнути з відповідачів на його користь моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.
Ухвалою Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 20 березня 2007 року до участі у справі в якості третьої особи залучено Сімферопольську міську раду.
17 квітня 2007 року ОСОБА_9 звернулась з позовом до ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні власністю та відшкодування моральної шкоди. Вимоги мотивовані тим, що вона і її чоловік ОСОБА_5 є власниками домоволодіння АДРЕСА_2. Зазначає, що вона та її чоловік є особами похилого віку, відповідач незаконно отримав від них згоду на будівництво і почав зводити двоповерховий будинок. В результаті самовільного будівництва будинок ОСОБА_5 знецінюється, оскільки затоплюється водою, в будинку з’являється вогкість. Такі дії відповідача спричиняють моральні страждання позивачці, вона хвилюється за власність, нервує, вимушена звертатися до інстанцій, скаржитися на дії відповідача, що негативно відобразилося на стані її здоров’я, на звичайному укладі життя. Просить стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.
Ухвалою Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 08 травня 2007 року замінено ім’я та по-батькові відповідача та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_10 на ОСОБА_7.
06 серпня 2007 року виконавчий комітет Київської районної ради м. Сімферополя АР Крим звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про спонукання привести перебудову житлового будинку у відповідність з технічною документацією. Вимоги мотивовані тим, що відповідач без відповідного дозволу на будівництво здійснив реконструкцію житлового будинку по АДРЕСА_2. Уточнивши позовні вимоги в процесі розгляду справи, просить зобов’язати відповідача здійснити перебудову житлового будинку у відповідність з технічною документацією на будинок за власні кошти.
Ухвалою Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 09 липня 2008 року об’єднано в одне провадження цивільну справу за позовом виконавчого комітету Київської районної ради м. Сімферополя до ОСОБА_7 про спонукання провести перебудову житлового будинку та цивільну справу за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про усунення перешкод у здійсненні права власності.
Ухвалою Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 17 лютого 2010 року до участі у справі в якості третіх осіб залучено Інспекцію ДАБК в АР Крим та ОСОБА_8
Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 03 вересня 2010 року позов ОСОБА_5, ОСОБА_6 задоволено частково.
Зобов’язано ОСОБА_7 за власний рахунок у тримісячний строк з дня набрання чинності рішення суду відновити межу між земельними ділянками домоволодіння по АДРЕСА_1; відновити огорожу на тому ж місці між домоволодінням по АДРЕСА_1; прибрати з території домоволодінь за зазначеними адресами власне майно, демонтувати шланги стоків з сараю та облаштувати зливник з самовільно збудованого будинку за межі домоволодіння по вул. Донській, 16 у м. Сімферополі. В задоволенні решти вимог відмовлено.
Позов ОСОБА_9 до ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди в сумі 10 000 грн. залишено без задоволення.
Позов ОСОБА_7 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод у здійсненні права власності та проведенні будівельних робіт, відшкодування моральної шкоди в сумі 10 000 грн. залишено без задоволення.
Позов виконавчого комітету Київської районної ради м. Сімферополя АР Крим до ОСОБА_7 про спонукання привести перебудову житлового будинку АДРЕСА_2 у відповідність з технічною документацією на будинок за власні кошти задоволено. Зобов’язано ОСОБА_7 за власний рахунок у тримісячний строк з дня набрання чинності рішення суду привести житловий будинок АДРЕСА_2 у відповідність до технічної документації будинку. В разі невиконання судового рішення у встановлений судом строк обов’язок по його виконанню покладено на Київський ВДВС Сімферопольського МУЮ з відшкодуванням витрат, пов’язаних з виконанням рішення суду за рахунок ОСОБА_7.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить рішення суду в частині зобов’язання відновити межі між земельними ділянками домоволодінь АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1, поновити огорожу між ділянками, прибирання з території власного майна скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на те, що рішення незаконне і необгрунтоване, постановлено по неповне з’ясованим обставинам, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи.
У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_6 і 3-тя особа – ОСОБА_8 просять в оскаржуваній частині рішення суду залишити без змін, вважають його законним, а апеляційну скаргу відхилити як необґрунтовану.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, вислухавши пояснення ОСОБА_9, ОСОБА_6 і 3-ої особи – ОСОБА_8, представників відповідача ОСОБА_7, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_5 і ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості позовних вимог та їх доведеності. При цьому визнав встановленим факт порушення прав позивачки ОСОБА_6 як землекористувача суміжної земельної ділянки.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.
При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 18.10.1966 року є власником Ѕ частини домоволодіння АДРЕСА_2 (а.с. 9-10 т. 1), а відповідач ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу від 17.09.2003 року є власником іншої Ѕ частини домоволодіння АДРЕСА_2 (а.с. 34-35 т.1). Дане домоволодіння розташовано на земельній ділянці площею 595 кв.м, яка знаходиться у спільному користуванні сторін.
Позивачка ОСОБА_6 є власником 1/3 частини домоволодіння АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину (а.с. 8 т. 1), власником інших 2/3 частини зазначеного домоволодіння на підставі договору купівлі-продажу від 10.09.2007 року є третя особа – ОСОБА_8 (а.с. 34-35 т. 3). Домоволодіння розташовано на земельній ділянці площею 350 кв.м., яка знаходить у спільному користуванні сторін.
Домоволодіння АДРЕСА_1 і АДРЕСА_1, розташовані на земельних ділянках, які мають суміжну межу.
Як убачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_7 без належного дозволу здійснив самовільну реконструкцію належної йому частини домоволодіння, фактично без проекту, відповідного дозволу і узгоджень та без додержання норм ДБН ним здійснено нове будівництво двоповерхового будинку.
Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи № 173 від 29 січня 2008 року встановлено, що на території домоволодіння АДРЕСА_2, на земельній ділянці, що знаходиться в користуванні ОСОБА_7 є будівля, яка незавершена будівництвом і є самочинним будівництвом. Дана будівля збудована з порушенням вимог п. 3.25 ДБН 360-92 Містобудівництво. Планування і забудова міських сільських поселень, оскільки відстань від суміжної межі менш 1 метра (від 0,00 до 0,63 м). На суміжній межі з боку домоволодіння АДРЕСА_2 проведений захват земельної ділянки сусіднього домоволодіння АДРЕСА_1 площею 4 кв.м, що підтверджується схематичним планом домоволодінь АДРЕСА_1 і АДРЕСА_1 (додаток № 1 до висновку експерта). При цьому експертом також зазначено, що відповідно до даних технічних паспортів на домоволодіння АДРЕСА_1 і АДРЕСА_1, які були предметом дослідження при проведенні експертизи, суміжна межа між домоволодіннями виявляла собою пряму лінію (а.с. 131-140).
Відповідно до п. 2 ст. 95 ЗК України порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку встановленому законом.
Стаття 152 ЗК України передбачає право землекористувача вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю.
З огляду на наведене та встановивши, що відповідач при здійсненні самочинного будівництва незаконно порушив суміжну межу та захопив частину земельної ділянки сусіднього домоволодіння № 18 площею 4 кв.м, яка знаходилася у користуванні позивачки ОСОБА_6, та зніс огорожу, яка існувала на межі між зазначеними домоволодінням, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо обґрунтованості та доведеності позовних вимог та ухвалив рішення про задоволення позову.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України відповідач ОСОБА_7 не надав доказів, які могли б спростувати висновки викладені в рішенні суду першої інстанції.
Довід скарги про те, що при будівництві будинку ОСОБА_7 були додержані межі належної йому земельної ділянки і збудований ним будинок не виходить за межі його земельної ділянки, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки він спростовується висновком експерта № 173 від 29 січня 2008 року, який був предметом дослідження і оцінки суду першої інстанції на підставі ст. 212 ЦПК України.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що на межі суміжних домоволодінь не існувало огорожі, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки воно спростовується матеріалами справи, зокрема письмовими поясненнями ОСОБА_12 та ОСОБА_13, зі змісту яких вбачається, що огорожа між домоволодіннями АДРЕСА_1 і АДРЕСА_1 була збудована попереднім власником будинку № 18 ОСОБА_14 у 1969 році (а.с. 220, 221 т. 1), які слід розцінювати як письмові докази (ст. 64 ЦПК України).
Інші доводи апеляційної скарги не містять достатніх безумовних підстав для скасування рішення суду.
Судом правильно встановлені факти, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та докази, якими вони підтверджуються, правовідносини та норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини і ухвалено рішення по справі на підставі доказів, наданих сторонами в порядку правил ст.ст. 11, 60, 212 ЦПК України.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що при розгляді справи вимоги матеріального і процесуального права судом першої інстанції додержано, підстав для скасування рішення немає.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки рішення суду в іншій частині не оскаржується, колегія суддів, керуючись принципом диспозитивності, не робить висновків щодо неоскарженої частини.
Виходячи з наведеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 03 вересня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення
Ухвалу може бути оскаржено у касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді: Горбань В.В. Курська А.Г. Макарчук Л.В.