У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    2010 року грудня місяця „20” дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді: Горбань В.В.

            Суддів: Курської А.Г.

Макарчук Л.В.

                      При  секретарі:                                 Савенко М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу  за  позовом

ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання недійсним пункту 6.2 кредитного договору та зобов’язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на заочне рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 16 вересня 2010 року,

ВСТАНОВИЛА:

    02 червня 2010 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання недійсним пункту 6.2 кредитного договору та зобов’язання вчинити певні дії. Вимоги мотивовані тим, що 20.06.2008 року між нею та відповідачем було укладено кредитний договір. За умовами кредитного договору їй було надано грошові кошти в розмірі 34166,67 доларів США на строк до 20.06.2015 року зі сплатою 16,99 % річних. Згодом їй стало відомо, що, нібито, у вересні 2008 року відповідач направляв на її адресу лист, в якому повідомляв про зміну процентної ставки за кредитним договором. Стверджує, що такого листа від Банку вона не отримувала. Умовами п. 6.2  кредитного договору передбачено, що банк має право змінити розмір процентів за користування кредитом в разі зміни ситуації на світових фінансових ринках або на фінансовому ринку України, облікової ставки НБУ, індексу інфляції /споживчих цін/, загальновизнаних внутрішньодержавних та/або міжнародних грошових та/або фондових індексів, змін  в діючому законодавстві тощо. Процентна ставка підвищується в разі підвищення вартості кредитних ресурсів. Про зміну розміру процентної ставки та внесення у зв’язку з цим змін в додаток до кредитного договору банк повідомляє позичальника за 7 днів до моменту настання таких змін шляхом направлення рекомендованого листа на адресу позичальника. Зазначає, що у неї виникли сумніви щодо правильності нарахування їй процентів за договором кредиту, тому у квітні 2010 року вона звернулася до Банку з листом, в якому просила надати їй детальний розпис заборгованості та процентів, з урахуванням раніше проведених нею  платежів, а також інформацію щодо розміру процентної ставки, за якою нараховується заборгованість та з якого періоду. Відповідач відповіді на заяву не дав, мотивуючи тим, що зазначена послуга є платною. Зазначає, що «Правилами надання банками України інформації про умови кредитування і сукупної вартості кредиту» передбачено, що банки зобов’язані в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з врахуванням процентної ставки, вартість всіх сукупних послуг, а також інших фінансових зобов’язань споживача. Відповідно до п. 3.5 зазначених Правил банки мають право змінювати процентну ставку за кредитом лише у разі настання  події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв’язку з волевиявленням однієї із сторін. У зв’язку з тим, що законодавством передбачена заборона в односторонньому порядку змінювати умови договору, якщо інше не передбачено договором або законом, позивачка не давала своєї згоди на підвищення процентної ставки, в день підписання кредитного договору їй не була надана детальна інформація про сукупну вартість кредиту, зокрема, скільки буде сплачено процентів за весь термін дії кредитного договору, з урахуванням підвищення процентної ставки, відповідачем не надано підтвердження настання події для підвищення процентної ставки просить  визнати недійсною умову кредитного договору, передбачену п.6.2 договору кредиту  та виключити її з редакції договору, зобов’язати відповідача припинити незаконні дії щодо нарахування підвищеного розміру процентів за договором кредиту, зобов’язати перерахувати заборгованість за процентами, стягнути з відповідача судові витрати.    

Заочним рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 16 вересня 2010 року позов ОСОБА_5 залишено без задоволення.

    Не погодившись із судовим рішенням, ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду з ухваленням нового рішення про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на неповне з’ясування обставин, які мають суттєве значення для вирішення спору, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із необґрунтованості позовних вимог та їх недоведеності. При цьому визнав встановленим, що умови кредитного договору, що уклали сторони не суперечать вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» та Цивільного кодексу України.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам та вимогам закону.

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що 20.06.2008 року між ВАТ «Альфа-Банк» і ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 490079070 про автокредитування на придбання автомобілю на загальну суму 34 166,67 доларів США, зі сплатою 16,99 процентів річних (а.с. 7-8, 11-14).

Відповідно до пункту 3 розділу 1 зазначеного договору позивач, як позичальник зобов’язується в порядку та на умовах, що визначені даним договором повертати кредит, виплачувати банку проценти за користування кредитом, сплачувати неустойку та інші передбачені договором платежі та виконувати інші обов’язки, передбачені договором.

При укладенні договору сторони погодилися, що протягом дії цього договору кредитор відповідно до умов пункту 6.2 договору має право змінити розмір процентів за користування кредитом у разі зміни кон’юктури ринку, облікової ставки НБУ, індексу інфляції  (споживчих цін), загальновизнаних внутрішньодержавних та/або міжнародних грошових та/або фінансових індексів, тощо. Сторони домовилися, що такі обставини вважаються подіями, що не залежать від волі сторін договору та мають безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Зміна розміру процентів за користування кредитом здійснюється за правилом, відповідно до якого процентна ставка підвищується в разі підвищення вартості кредитних ресурсів. Про зміну розміру процентної ставки та внесення у зв’язку із цим змін у додаток № 1 до цього договору банк повідомляє позичальника за 7 днів до моменту настання таких змін шляхом направлення рекомендованого листа на адресу позичальника. У зв’язку зі зміною процентної ставки в разі настання події, незалежної від волі сторін, позичальник цим надає свою згоду на внесення змін до додатку № 1 до цього договору та викладення додатку № 1 у новій редакції. Сторони погоджуються, що оновлений додаток № 1 набуває чинності з дати зміни розміру процентної ставки. Оновлений розрахунок сукупної вартості кредиту та графік платежів по кредиту, який скасовує попередній, стає невід’ємною частиною цього договору, позичальник отримує в банку самостійно.

Приписами статті 628 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діалогового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, виходячи з правил статей 627, 638 ЦК України  і встановивши, що на час укладення оспорюваного договору позивачка була згодна з положеннями п. 6.2 розділу 2 даного договору і не висловлювала будь-яких заперечень щодо незаконності зазначеного пункту договору, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання зазначеного пункту договору недійсним з моменту укладення договору.

Що стосується висновків суду про недоведеність вимог про неправомірність дій відповідача щодо підвищення в односторонньому порядку розміру процентної ставки з вересня 2008 року, то колегія суддів з ними погоджується, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи.

Таким чином, оскільки позивачка не довела факту підвищення відповідачем процентної ставки за кредитним договором, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відсутні правові підстави для  відновлення становища, яке існувало до 01.09.2008 року.

Відповідно до частини 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Всупереч вимогам статті 60 ЦПК України ОСОБА_5 не надала доказів, які  могли б спростувати висновки суду.

Так, доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду  фактичним обставинам справи колегія суддів до уваги взяти не може, оскільки судом першої інстанції фактичні обставини з’ясовані повно та всебічно і висновки суду відповідають встановленим фактам.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, тому не можуть бути визнані обґрунтованими.

Посилання в апеляційній скарзі  на те, що судом не було перевірено відповідність умов кредитного договору, викладених  у п. 6.2,  чинному законодавству України, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки це суперечить змісту рішення суду, з якого вбачається, що судом надана правова оцінка відповідності пункту 6.2 оспорюваного договору вимогам чинного законодавства на час його укладання.

Інші доводи апеляційної скарги висновків  суду першої інстанції не спростовують, а тому не приймаються до уваги апеляційного суду.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що при розгляді справи вимоги матеріального і процесуального права судом першої інстанції додержано, підстав для скасування рішення немає.  

            Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції  ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.    

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 304, пунктом 1 частини 1 статті 307, статтями 308, 313, 314, 315, 317 Цивільного процесуального кодексу України, судова колегія, -

    У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Заочне рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 16 вересня  2010 року  – залишити без змін .

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Судді:           Горбань В.В.                    Курська А.Г.              Макарчук Л.В.