РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Адаменко О.Г.
суддів Кірюхіної М.А.
Руснак А.П.
при секретарі Бініашвілі Б.Ш.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Углівської загальноосвітньої школи 1-3 ступенів Бахчисарайської районної ради, відділу освіти Бахчисарайської районної державної адміністрації, Углівської сільської ради Бахчисарайського району АР Крим про стягнення зарплати за переробку робочого часу та святкових днів, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Бахчисарайського районного суду АР Крим від 30 серпня 2010 року ,-
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2010 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Углівської загальноосвітньої школи 1-3 ступенів Бахчисарайської районної ради, відділу освіти Бахчисарайської районної державної адміністрації, Углівської сільської ради Бахчисарайського району АР Крим про стягнення грошових коштів за переробку робочого часу та святкових днів.
Свої вимоги мотивує тим, що з 18 серпня 2001 року по 21 липня 2005 року він працював на посаді сторожа Углівської загальноосвітньої школи 1-3 ступенів Бахчисарайського району. У відповідності до посадової інструкції він повинен був охороняти школу з 19 до 7 годин через добу за графіком, затвердженим директором школи. Відповідно до п. 5.1 зазначеної інструкції сторож повинен працювати в режимі нормованого робочого дню, але в порушення зазначеної норми, ст. 50 КЗпП України змушений був працювати з переробкою робочого часу у кожне чергування, а також безоплатно у вихідні та святкові дні, через що виникла недоплата заробітної плати на суму 7508,20 грн.
Рішенням Бахчисарайського районного суду АР Крим від 30 серпня 2010 року в задоволенні вищевказаного позову ОСОБА_5 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 ставить питання про скасування рішення суду, посилаючись на те, що рішення незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вказує, що висновки суду не відповідають обставинам справи. Так, апелянт зазначає, що суд не прийняв до уваги надані ним докази, внаслідок чого дійшов помилкових висновків про відсутність в справі даних про його заробітну плату і відсутність доказів його роботи в поза нормою робочого часу. Суд. На думку апелянта, так само необгрунтовано не прийняв до уваги судову практику по даній категорії справ. зокрема по справі за позовом його дружини, позов якої задоволено, а також пояснення свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_7
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника відділу освіти Бахчисарайської районної державної адміністрації, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що хоча права позивача порушені, але за спливом строку зберігання документів неможливо нарахувати суму заборгованості.
З такими висновками суду в повному обсязі погодитися не можна.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_5 посилався на те, що в період з 31 серпня 2001 року до 21 липня 2005 року він відповідно до посадової інструкції здійснював охорону школи з 19 до 07 годи через добу за графіком, тобто працював 15 змін на місяць по 12 годин, що складає щомісяця 180 годин, при встановленій законом нормі 40 годин на тиждень, тобто 160 годин на місяць.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Таке ж положення міститься у ч.1 ст. 60 ЦПК України.
Як вбачається з п.2.7 посадової інструкції сторожа загальноосвітнього учбового закладу, затвердженої директором Углівської ЗШ від 17 січня 2003 року наказом №182, черговий сторож здійснює охорону школи з 19 до 7 години через добу за графіком. Пунктом 5.1 даної інструкції передбачено, що сторож працює в режимі нормованого робочого дня за графіком, розробленим виходячи з 40 - годинного робочого тижня та затвердженого керівником учбового закладу( а.с.4 – 5).
Проте, з даної інструкції не випливає, що позивач працював саме 15 змін на місяць, оскільки як зазначено вище, цією же інструкцією передбачено, що сторож працює за графіком, затвердженим керівником розробленим виходячи з 40 - годинного робочого тижня та затвердженого керівником учбового закладу.
Проте всупереч вимогам ст. 10, 11, 60 ЦПК України позивач даного графіку суду не надав та не звертався до суду з клопотанням про його витребування.
Крім того, посадова інструкція, на яку посилається позивач, затверджена 17 січня 2003 року, інструкція за 2001 – 2002 роки суду не надана.
Інших належних доказів на підтвердження своїх вимог позивач суду також не надав, а на запит суду табелі обліку робочого часу надані не були за спливом строку зберігання – три роки, оскільки позивач звернувся до суду у січні 2010 року, через 5 років після звільнення, що унеможливило витребування документів, строк зберігання яких сплив ще за два роки та більше до моменту звернення до суду.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку про недоведеність позивачем факту переробки нормованого часу за 2001 – 2005 року, тому вважає необхідним відмовити у задоволенні позову за його недоведеністю.
Колегія суддів вважає, що визнання представником відповідача факту переробки у суді першої інстанції ґрунтується на припущеннях, оскільки представник відділу освіти пояснила при апеляційному перегляді справи, що жодних документів, з яких можна було б зробити такі висновки, мають строк зберігання три роки, а у особових рахунках по зарплаті такі відомості відсутні.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про неврахування рішення по аналогічній справі, оскільки дане рішення стосується іншої особи та іншого періоду роботи, та не є преюдиціальним для даної справи.
Що стосується неврахування судом пояснень свідків, то такі докази відповідно до ст. 59 ЦПК України є недопустимими.
Відповідно до п. 2, 3 та п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими та невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставами для зміни рішення.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 325 327 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Бахчисарайського районного суду АР Крим від 30 серпня 2010 року змінити в частині підстав та мотивів відмови у задоволені позову.
В іншій частині це ж рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання рішення законної сили.
Судді