РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді суддів
при секретарі
Кірюхіної М.А. Адаменко О.Г. Руснак А.П. Бініашвілі А.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про розірвання шлюбу, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 -- ОСОБА_7 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 13 серпня 2010року,-
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2010 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про розірвання шлюбу, мотивуючи свої вимоги тим, що з березня 2009 року сім'я існує формально, разом вони не проживають, оскільки втратили почуття любові та поваги один до одного. Він вимушений проживати в іншому місті, оскільки його мати хвора та потребує догляду. Відповідачка не дозволяє йому бачитись з сином, хоча він регулярно надає матеріальну допомогу на його утримання. Вони не підтримують сімейних та шлюбних відносин, спільного господарства не ведуть, в зв'язку з чим вважає, що зберігання шлюбу суперечить його інтересам.
Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 13 серпня 2010 року відмовлено у задоволенні вищевказаного позову ОСОБА_5 Також судом вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_5 - ОСОБА_7 ставить питання про скасування рішення суду, посилаючись на те, що рішення незаконне і необгрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вказує, що висновки суду не відповідають обставинам справи. Зокрема апелянт вказує, що доказом того, що позивач не проживає спільно з відповідачкою є квитанції про переказ грошових коштів на утримання дитини, які відправлені з м. Торез Донецької області. Судом також не прийнятий до уваги той факт, що відповідачка з червня 2010 року не допускає позивача до дитини, що також свідчить про її небажання зберегти сім'ю.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення
, перевіривши матеріали
справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обгрунтованою і підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч.І ст.ЗОЗ ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог та їх недоведеності. При цьому суд визнав встановленим, що позивачем не доведено, що сторони не проживають разом та не мають спільних прав і обов'язків один до одного.
Проте з такими висновками погодитися не можна, оскільки вони зроблені з порушенням норм матеріального права та вимог процесуального закону - ст. ст. 10, 11, 60, 212 ЦПК України, що призвело до неправильного вирішення спору.
Відповідно до положень ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до ст. 112 Сімейного кодексу України при розгляді справ про розірвання шлюбу суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 знаходяться у шлюбі, зареєстрованому 12 жовтня 2007 року відділом РАЦС Ялтинського МУЮ АР Крим, актовий запис № 648. Від шлюбу мають сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Позивач, мотивуючи позовні вимоги, послався на припинення спільного життя у березні 2009 року. Відповідачкою дане твердження позивача не спростовано. З відміток про місце проживання у паспорті позивача вбачається, що його знято з реєстрації місця проживання у м.Ялта 18 червня 2010 року, та зареєстровано у м. Торез Донецької області 23 червня 2010 року. З копій банківських квитанцій за період з травня 2009 року до серпня 2010 року вбачається, що ОСОБА_5 щомісяця здійснювались грошові перекази на ім'я ОСОБА_6, гроші вносилися у Торезькому відділенні Донецької обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль».
Таким чином, колегія суддів вважає доведеним факт припинення спільного життя подружжя.
Крім того, ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 10 листопада 2010 року сторонам було надано строк для примирення до 21 грудня 2010 року на підставі ч. 5 ст. 191 ЦПК України.
Після закінчення строку для примирення відповідачка не довела, що сім'ю можливо зберегти.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін, а тому шлюб між ними слід розірвати у відповідності до вимог частини 3 статті 105 Сімейного кодексу України.
Керуючись статтями 303, 307, 309,313, 316, 317,324, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 – ОСОБА_7 задовольнити.
Рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 13 серпня 2010 року скасувати та ухвалити нове.
Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про розірвання шлюбу задовольнити.
Шлюб, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , зареєстрований 12 жовтня 2007 року відділом РАЦС Ялтинського МУЮ АР Крим, актовий запис №648, розірвати.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави 17 грн. за видачу свідоцтва про розірвання шлюбу, ОСОБА_6 звільнити від сплати коштів за видачу свідоцтва про розірвання шлюбу.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.
Судді