РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    24 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді Луніна С.В.

суддів Адаменко О.Г.

Кірюхіної М.А.

при секретарі Бініашвілі Б.Ш.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7,  треті особи  -  ОСОБА_8,  ОСОБА_9,  Комунальне підприємство Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації»,  Управління  Держкомзема в м.Ялта,   про визнання угод  недійсними та скасування правової реєстрації,            

за апеляційною  скаргою ОСОБА_6 та  ОСОБА_7   на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 02 вересня 2010  року,

                                                      ВСТАНОВИЛА:

    У липні 2010 року   ОСОБА_5  звернувся до суду з позовом  до  ОСОБА_6 та ОСОБА_7   про визнання недійсними  договорів купівлі -  продажу гаражу – боксу №12 у ГБК «Місхор»,  розташованого  в АДРЕСА_1    та договору купівлі -  продажу земельної ділянки площею 0, 0054 га, розташованого  за тією ж адресою  з підстав невиконання  покупцем ( відповідачкою по справі) умов договору, укладеного між ним та  ОСОБА_7  16 липня 2007 року,  та  скасування  державної реєстрації права власності відповідачки ОСОБА_7 на зазначене нерухоме майно, проведеної на підставі оспорюваних договорів.

     Оскаржуваним рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 02 вересня 2010 року  визнано  недійсними договір   купівлі -  продажу гаражу – боксу №12 у ГБК «Місхор»,  розташованого  в АДРЕСА_1,  укладений 16 липня 2007 року  між ОСОБА_5 та ОСОБА_7  та договір    купівлі -  продажу земельної ділянки площею 0, 0054 га,  кадастровий номер 0111947100:01:003:0128,  розташованої  в   АДРЕСА_1,   укладений 16 липня 2007 року  між ОСОБА_5 та ОСОБА_7   Державна реєстрація прав власності на гараж – бокс та земельну ділянку  - скасована.

В апеляційних скаргах  ОСОБА_6 та ОСОБА_7    ставлять питання про скасування рішення суду і просять ухвалити нове рішення про  відмову  в задоволенні    позову, посилаючись на те, що рішення незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказують, що судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи.  Апелянти  посилаються на те, що суд першої інстанції  дійшов помилкового висновку про можливість визнання договору недійсним  з підстав  неотримання продавцем  грошових коштів  за продане майно.  Також  суд не прийняв до уваги, що у змісті  оспорюваних договорів  зазначено, що довірена особа  позивача    підтвердив  повний розрахунок за даними договорами з боку покупця -  відповідача по справі.

 Заслухавши суддю-доповідача, пояснення   позивача та його представника,  відповідачки та  її адвоката,   перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є  обґрунтованою і   підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до  ч.1 ст. 303  ЦПК України  під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів  апеляційної скарги  та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення про   задоволення   позову,    суд першої інстанції  виходив з  обґрунтованості позовних вимог та їх  доведеності.   При цьому  суд визнав встановленим, що    між сторонами  укладено договори  купівлі -  продажу гаражу та земельної ділянки,  на якій він розташований,  проте,  за даними договорами не були виплачені  грошові суми, що є порушенням істотних умов договорів та є підставою відповідно до ст.  215 ЦК України  для визнання їх недійсними. Визнавши недійсними договори,  суд  задовольнив й   позовні вимоги про скасування державної реєстрації прав власності,  проведеної на підставі даних договорів.

 Проте з такими висновками погодитися не можна, оскільки вони зроблені з порушенням норм матеріального  права та вимог  процесуального закону -  ст.  ст.10, 11, 60, 212 ЦПК України, що призвело до неправильного вирішення спору.

Як вбачається з матеріалів справи,  16 липня  2007 року  між  ОСОБА_5,  від імені якого діяв ОСОБА_8, та ОСОБА_7  укладено договір купівлі -  продажу  гаражу – боксу №12 в ГБК «Місхор», що знаходиться  у АДРЕСА_1,  посвідчений  приватним нотаріусом Ялтинського  міського нотаріального округу Сотниковим В.П. за реєстром  № 438.    В цей же день між тими ж особами укладено договір купівлі -  продажу земельної ділянки  площею 0, 0054 га,  кадастровий номер 0111947100:01:003:0128,  розташованої  в   АДРЕСА_1,  посвідчений приватним нотаріусом Ялтинського  міського нотаріального округу Сотниковим В.П. за реєстром  № 439. Пунктом 5 договору  купівлі – продажу гаражу передбачено, що  продаж вчинено за 46891 грн., які за свідченням сторін  продавець отримав  від покупця повністю до підписання цього договору та не має до покупця претензій фінансового характеру.  У пункті 7 договору зазначено, що  представник продавця  ОСОБА_8 своїм підписом підтвердив проведення зі сторони покупця повного розрахунку за проданий об’єкт    та відсутність  до неї претензій  фінансового характеру. Договір купівлі -  продажу земельної ділянки містить такі ж самі  відомості стосовно повного розрахунку   та відсутність  претензій фінансового  характеру у п.7   та п.   8 (а.с.15 – 18).

Право власності  ОСОБА_7 на гараж  зареєстровано 07 квітня 2008 року,   а право власності на земельну ділянку – 05 серпня 2008 року (а.с.21, 24).

Відповідно до  ч.1 ст.215  ЦК України   підставою недійсності правочину є  недодержання  в  момент вчинення  правочину  стороною  (сторонами) вимог,  які встановлені частинами першою - третьою,  п'ятою та  шостою  статті  203  цього Кодексу,  відповідно до якої зміст  правочину  не може суперечити цьому Кодексу,  іншим актам  цивільного  законодавства,  а   також   моральним   засадам суспільства.  

Звертаючись до суду з позовом про визнання вищенаведених угод недійсними,  позивач обґрунтовував  вимоги тим, що  укладені  договори    не   відповідають  вимогам ст.  655 ЦК України,  оскільки відповідачка,  покупець за договорами не оплатила обумовлену договором ціну за куплене майно.

Проте,  колегія суддів не   вбачає у  змісті  укладених договорів таких умов,  які б суперечили  приписам наведеної норми закону,  а не проведення  розрахунку  за укладеним договором  не передбачено    законом у якості  підстави для  визнання угоди недійсною.

Крім того,  у змісті договору  зазначено,  що     представник      продавця за договорами,  діючи у межах  наданих  йому повноважень за  нотаріально посвідченою довіреністю  ОСОБА_5 на право  продажу гаражу та земельної ділянки  ОСОБА_7  за ціну та на умовах на свій розсуд,      підтвердив  факт  повного розрахунку  з боку покупця.  

З вимогами про визнання договорів  недійсними   з будь – яких інших   підстав,  передбачених  ст.ст. 215 – 235  ЦК України позивач  до суду не звертався  та таких мотивів    у позовній заяві не наводив.

Встановивши фактичні обставини справи та враховуючи  положення вищенаведених норм закону,  колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість  позовних вимог та відсутність    законних підстав   для визнання   договорів  недійсними.  Позовні вимоги в частині скасування державної реєстрації прав власності  відповідачки  на спірне   майно є похідними від вимог про визнання договорів недійсними,  а відтак відсутні підстави  для  задоволення позову і в цій частині.

Таким чином, о скільки  висновки суду  першої інстанції  не відповідають обставинам справи та  з порушенням  матеріального закону, колегія суддів вважає за необхідне в межах своїх повноважень на підставі   п. п.  3, 4 ч.1   ст. 309 ЦПК України рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про    відмову в задоволенні     позову.

    Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 305, 307, 309, 314, 316,  317, 324, 325, 327 5 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу  ОСОБА_6 та  ОСОБА_7 – задовольнити.  

Рішення  Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 02 вересня 2010  року  - скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7,  треті особи  -  ОСОБА_8,  ОСОБА_9,  Комінальне підприємство Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації»,  Управління  Держкомзема в м.Ялта,   про визнання угод   купівлі -  продажу  гаражу – боксу та земельної ділянки недійсними та скасування державної реєстрації права власності  на нерухоме майно – відмовити.  

 Рішення  апеляційного суду набирає законної сили з моменту його  проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом   двадцяти днів  з дня набрання законної сили  рішенням   апеляційного суду.

Судді