У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Кірюхіної М.А.
суддів Адаменко О.Г.
Руснак А.П.
при секретарі Бініашвілі Б.Ш.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Управління з питань міжнаціональних відносин та депортованих громадян до ОСОБА_5, Державної податкової інспекції м. Сімферополя про визнання договору недійсним, треті особи : приватний нотаріус Шофаренко О.О., виконавчий комітет Сімферопольської міської ради, за апеляційною скаргою Управління з питань міжнаціональних відносин та депортованих громадян на рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 04 серпня 2010 року ,-
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2009 року Управління з питань міжнаціональних відносин та депортованих громадян звернулося до суду ОСОБА_5, Державної податкової інспекції м. Сімферополя про визнання договору недійсним, мотивуючи вимоги тим, що ДПІ м.Сімферополя на момент укладення договору купівлі-продажу 1/6 частки АДРЕСА_1 не було власником зазначеного майна, а відтак укладений 07 вересня 2004 року між ДПІ і ОСОБА_5 договір є недійсним.
Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 04 серпня 2010 року відмовлено у задоволенні вищевказаного позову Управління з питань міжнаціональних відносин та депортованих громадян.
В апеляційній скарзі Управління з питань міжнаціональних відносин та депортованих громадян ставить питання про скасування рішення суду, посилаючись на те, що рішення незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вказує, що висновки суду не відповідають обставинам справи. Апелянт зазначає, що суд не врахував, що рішення третейського суду, яким визнано право власності на спірне майно, скасовано ухвалою третейського суду. Правових підстав для визнання права власності за ДПІ не було, оскільки не припинено право власності попереднього власника ОСОБА_7
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог та їх недоведеності. При цьому суд визнав встановленим, що позивачем не надано доказів, що продавець за договором - держава в особі Державної податкової інспекції м.Сімферополя не є власником проданої частки житлового будинку.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають матеріалам справи і вимогам закону.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Підстави виникнення цивільних прав передбачені ст. 11 ЦК України. Ними є, зокрема, договори та інші правочини, акти цивільного законодавства, акти органів державної влади, органів місцевого самоврядування.
З юридичного аналізу змісту наведених норм закону випливає, що захисту підлягає наявне у особи право, яке виникло з передбачених законом підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 28 лютого 1997 року за № 270 відділу з питань міжнаціональних відносин передана АДРЕСА_1 для тимчасового проживання депортованих громадян (а.с.9).
Рішенням Апеляційного суду АР Крим від 30 березня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_8 до виконкому Сімферопольської міської ради, Сімферопольської міської ради, Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим, Управління з питань міжнаціональних відносин та депортованих громадян, ОСОБА_9 про поділ домоволодіння, про визначення порядку користування земельною ділянкою, за зустрічним позовом Управління з питань міжнаціональних відносин та депортованих громадян до ОСОБА_8 про звільнення самовільно зайнятої кімнати, яке згідно зі ст. 61 ЦПК України має преюдиціальну силу, встановлено, що Управління з питань міжнаціональних відносин та депортованих громадян не є власником спірної частки жилого будинку, оскільки рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 28 лютого 1997 року, на яке посилається позивач як на підставу виникнення у нього цивільного права, за захистом якого він звернувся до суду, таким не є.
За відсутності права на спірне майне у позивача відсутнє й право на його захист.
Як вбачається з матеріалів справи, спірна 1/6 частка жилого будинку належала ОСОБА_7 на підставі земельного запису від 11 вересня 1930 року за № 29 ( а.с.43). Вказане нерухоме майно було конфісковане на підставі засідання трійки УДБ УНКВС Запорізької області від 28 – 29 вересня 1937 року, яким постановлено ОСОБА_7 розстріляти, а належне йому майно конфіскувати (а.с.61).
Рішенням Кримського третейського суду Консалтингової компанії «ДСН» від 19 квітня 2004 року право власності на зазначену 1/6 домоволодіння визнано за державою України в особі державної податкової інспекції в м.Сімферополі, а право власності ОСОБА_7 припинено. На підставі даного рішення проведена державна реєстрація права власності на даний нерухомого майна. Зазначене рішення третейського суду як на час укладення оспорюваного договору купівлі - продажу, так і час розгляду даної справи не скасовано.
За таких обставин колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання недійсним договору купівлі – продажу 1/6 частки домоволодіння за адресою : АДРЕСА_1, укладеного між Державою в особі ДПІ м.Сімферополя та ОСОБА_8 07 вересня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу Шофаренко О.О. за реєстром № 1951, зареєстрованого у Реєстрі прав власності на нерухоме майно 23 вересня 2004 року.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про відсутність на момент укладення договору права власності на спірне майно у ДПІ м.Сімферополя, оскільки право власності було зареєстровано у Сімферопольському МБРТІ 03 серпня 2004 року, запис № 420 у книзі №277, реєстраційний номер 6876232 на підставі вищенаведеного рішення третейського суду, яке дотепер не скасовано.
Інші доводи, на які посилається позивач у апеляційній скарзі, не є безумовними підставами для скасування рішення суду.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд повно, всебічно та об’єктивно з'ясував обставини справи, дав належну оцінку всім наявним в справі доказам згідно зі ст.212 ЦПК України і ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Згідно зі ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 304, 307, 308, 313 – 315, 317, 324, 325, 327 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління з питань міжнаціональних відносин та депортованих громадян - відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 04 серпня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Судді