Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«13» грудня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді: Ісаєва Г.А.
Суддів: Підлісної І.А.
Белинчук Т.Г.
При секретарі: Урденко Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Приватного сільськогосподарського підприємства «Чернишевське» про внесення змін до договору оренди землі,
за апеляційною скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства «Чернишевське» на рішення Роздольненського районного суду АР Крим від 21 вересня 2010 року, -
В с т а н о в и л а :
11 листопада 2009 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ПСП «Чернишевське», в подальшому позивачка змінила предмет позову та просила внести зміни до договору оренди землі.
Свої вимоги мотивує тим, що вона є власником земельної ділянки, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку. Земельна ділянка отримана у рахунок земельного паю. 25 вересня 2006 року між нею та ПСП «Чернишевське» укладено договір оренди землі. Згідно умов укладеного договору орендна плата встановлена в договорі у розмірі 900 грн. на рік. Згідно Указу Президента України від 02.02.2002 року розмір орендної плати при оренді землі, яка була отримана громадянами в рахунок земельного паю, не може бути менш ніж 3% від вартості землі на рік. Позивач зазначає, що зверталася до відповідача з письмовою пропозицією щодо внесення змін до договору оренди землі, що стосується збільшення розміру орендної плати, шляхом укладання додаткової угоди, однак відповідач відмовився отримувати поштове відправлення з пропозицією. Крім того, представник відповідача неодноразово погоджувався внести зміни до договору, однак цього не зробив. Вважає, що відповідач порушує її права, як власника земельної ділянки.
Рішенням Роздольненського районного суду АР Крим від 21 вересня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволені частково. Внесено зміни у п. 4.1 договору оренди землі № 136-к від 25 вересня 2006 року, який укладено між ОСОБА_5 та ПСП «Чернишевське», виклавши п. 4.1. договору у наступній редакції «Орендна плата вноситься Орендарем у натуральній, відробітковій або грошовій формі та становить 3% визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки у рік, за який вноситься орендна плата». У решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ПСП «Чернишевське» ставить питання про скасування рішення суду і просить ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити, посилаючись на те, що рішення незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що правові підстави для застосування ч.2 ст.652 ЦК України відсутні; при укладенні договору розмір орендної плати визначений за домовленістю сторін; до спірних правовідносин застосовується Закон України «Про оренду землі», відповідно до якого орендна плата переглядається за згодою сторін; договором передбачено порядок встановлення і зміни розміру орендної плати; положення Указу Президента від 02.02.2002 року щодо розміру орендної плати носять рекомендаційний характер.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з’явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (порушення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що за ст. 1 Указу Президента України від 02.02.2002 року № 92, з наступними змінами та доповненнями, визнано одним із пріоритетних завдань пореформеного розвитку аграрного сектора економіки забезпечення підвищення рівня соціального захисту сільського населення, зокрема, шляхом запровадження плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря. Збільшення орендної плати згідно зазначеного Указу Президента є істотною обставиною, яка відповідно до ч.2 ст.652 ЦК України є підставою для зміни договору оренди в частині розміру орендної плати за землю.
Однак погодитися з такими висновками не можна.
Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка є власником земельної ділянки площею 10,1851 га на підставі державного акту від 29.11.2005 року ( а.с. 8)
25 вересня 2006 року між сторонами було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до п. 4.1договору орендна плата складає 900грн. у рік ( а.с.6). П.4.4. передбачає, що розмір орендної плати переглядається один раз у п'ять років у разі: зміни умов господарювання, передбачених цим Договором; зміни розмірів земельного податку, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини Орендаря, що підтверджено документами; підвищення цін та тарифів; зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.
Тобто умови договору не зобов'язують сторони вносити зміни до договору, зокрема, збільшувати чи зменшувати розмір орендної плати, а лише зобов'язують за певних обставин переглянути умови договору.
Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю, розмір, форма і строки її внесення встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.
Відповідно до п.1 Указу президента України від 02.02.2002 року «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток ( паїв), у редакції Указу від 19 серпня 2008 року № 725 «Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» визнано одним із пріоритетних завдань пореформеного розвитку аграрного сектора економіки забезпечення підвищення рівня соціального захисту сільського населення, зокрема, шляхом запровадження плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря.
В тексті Указу Президента України в редакції від 19.08.2008 року № 725 відсутнє посилання про те, що його дія розповсюджується на договори, укладені до набрання ним чинності, а тому змінити розмір орендної плати можна лише за згодою сторін. Крім того, зазначений Указ Президента України має рекомендаційний характер у сенсі листа Держкомзему України від 20.10.2003 року.
На підставі наведеного слідує вважати, що суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин положення нормативного акта, дія якого на спірні правовідносини не поширюється.
Згідно до статті 3 ЦК України діє принцип свободи договору, за правилами статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо змін умов договору оренди спір вирішується в судовому порядку.
Враховуючи те, що право на збільшення орендної плати позивач пов'язує тільки з
прийняттям Указу Президента України від 19.08.2008 року № 725 «Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)», однак цей Указ не передбачає обов’язкового перегляду умови щодо розміру орендної плати, правові підстави для зміни умов договору в частині збільшення розміру орендної плати, відповідно до зазначеного Указу Президента України від 19.08.2008 року відсутні.
Аналізуючи обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що у суду першої інстанції не було також правових підстав застосовувати положення ч.2 статті 652 ЦПК України, оскільки при укладенні договору оренди сторони виходили не із розміру плати, зазначеної в Указі Президента України, а із суми, визначеної за згодою сторін.
Ураховуючи, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням застосування норм матеріального права, колегія суддів, вважає за необхідне, постановлене судове рішення скасувати та постановити нове рішення про відмову в позові.
На підставі статті 88 ЦПК України з позивача на користь відповідача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 грн. 25 коп. і витрати на інформаційне-технічне забезпечена розгляду справи у розмірі 37 грн.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 309, 316, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Чернишевське» задовольнити.
Рішення Роздольненського районного суду АР Крим від 21 вересня 2010 року скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові ОСОБА_5.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь Приватного сільськогосподарського підприємства «Чернишевське» судовий збір у розмірі 4 грн. 25 коп. і витрати на інформаційне-технічне забезпечена розгляду справи у розмірі 37 грн.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді:
Ісаєв Г.А. Підлісна І.А. Белинчук Т.Г.