УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року грудня місяця 20 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Бондарева Р.В.
суддів Синельщікової О.В.
Яковенко Л.Г.
при секретарі Іванові О.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа – Закрите акціонерне товариство Страхова компанія «ВУСО» про стягнення заборгованості за кредитним договором,
за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на заочне рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 26 травня 2010 року,
ВСТАНОВИЛА:
Оскаржуваним заочним рішенням Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 26 травня 2010 року позовні вимоги Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» задоволено частково.
З ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, стягнено солідарно на користь Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 137.146,25 грн.
З ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, стягнено солідарно на користь Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» державне мито в сумі 1371,46 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_5 ставить питання про скасування рішення суду і просить ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що рішення незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вважає, що судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи. Вказує, що вона у цій справі є неналежним відповідачем, оскільки належним відповідачем повинна бути Страхова компанія «ВУСО», яка не виконала свої зобов’язання за договором страхування, а саме: не здійснила розрахунок з позивачем по погашенню кредиту. Також, посилається на те, що відповідно до частини 1 статті 617 Цивільного кодексу України, вона не повинна відповідати за порушення зобов’язання, тому що заборгованість за кредитним договором виникла внаслідок невиконання договірних зобов’язань страхувальником. Крім того, вказує, що поза увагою суду залишилася та обставина, що позивач, дізнавшись про страховий випадок, як вигодонабувач не вчинив дій для стягнення страхового відшкодування з метою погашення боргу, а продовжував, в порушення вимог частини 4 статті 613 Цивільного кодексу України, нараховувати їй відсотки за користування кредитними коштами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк», суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 як солідарні боржники за кредитним договором не виконують своїх зобов’язань із своєчасного повернення та сплати відсотків, а тому на вимогу банку повинні повернути всю суму заборгованості зі сплатою пені.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким вирішенням спору, вважає, що судом першої інстанції повно і правильно встановлені всі дійсні обставини справи, яку вирішено згідно з законом.
При розгляді справи судом встановлено, що 07 травня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_5 був укладений договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11343264000, на підставі якого ОСОБА_5 надано кредит у сумі 17395,65 доларів США з оплатою по відсотковій ставці 13,50% річних (а.с.9-13) та був встановлений графік погашення кредиту (а.с.13-19).
Додатковою угодою від 24 лютого 2009 року були внесені зміни в графік погашення кредиту (а.с.20-21).
У забезпечення даного договору 07 травня 2008 року був укладений договір поруки № 11343264000-П, згідно якого поручителем визнаний ОСОБА_6.
Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
При розгляді справи судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_5 отримала надані їй у кредит 17395,65 доларів США, що еквівалентно 87848,03 грн., але зобов’язання за вищезазначеним договором виконує неналежним чином, оскільки протягом тривалого часу не здійснює щомісячні платежі та сплату відсотків.
Відповідно до частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Із матеріалів справи вбачається, що станом на 13 листопада 2009 року, заборгованість відповідачки ОСОБА_5 становила 17179,19 доларів США, яка складається з:
- заборгованості за кредитом у розмірі 15638,93 доларів США;
- заборгованості за відсотками 1540,26 доларів США.
Також, заборгованість відповідачки за пенею складає 992,58 грн.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем правильно зроблений розрахунок заборгованості в доларах США, однак розрахунок заборгованості необхідно провести з урахуванням курсу долара США на день ухвалення рішення суду.
Таким чином заборгованість відповідачки складає 17179,19 доларів США х 7,9255 + 992,58 грн. = 137.146,25 грн.
Відповідно до пункту 4.1 договору № 11343264000 від 07 травня 2008 року за порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов’язань, передбачених договором та/або кредитним договором, зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів та/ або комісії, банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити банку пеню у порядку, визначеному цим пунктом.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Із матеріалів справи вбачається, що позивачем нараховано суму пені за неповернення суми основного боргу та несплату процентів відповідно до пункту 4.1 договору.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За підпунктом 3.1.2 кредитного договору банк має право вимагати дострокового повернення всієї наданої суми кредиту згідно вимог договору та/або кредитного договору та сплати плати за кредит, змінивши при цьому термін повернення кредиту та плати за кредит в сторону зменшення, у тому числі у разі порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов’язань за договором та/або кредитним договором строком більше ніж на один місяць.
Частиною 1 статті 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
За частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.
Відповідно до частини 1 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку.
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про стягнення солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заборгованості за кредитним договором зі сплатою пені є правильним, відповідає обставинам справи і вимогам діючого законодавства.
Доводи апеляційної скарги про те, що належним відповідачем у цій справі повинна бути Страхова компанія «ВУСО», яка не виконала свої зобов’язання за договором страхування, а саме: не здійснила розрахунок з позивачем по погашенню кредиту, колегія суддів не приймає до уваги у зв’язку з наступним.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
За частиною 1 статті 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов’язанні є боржник і кредитор.
З матеріалів справи вбачається, що сторонами за кредитним договором є кредитор – Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» та боржник – ОСОБА_5, а за договором поруки – Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» та поручитель ОСОБА_6
Закрите акціонерне товариство Страхова компанія «ВУСО» не являється стороною у жодному з цих договорів.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що невиплата відповідачам страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту стосується правовідносин, які виникли між ОСОБА_5 та Страховою компанією «ВУСО», яка перед кредитором за невиконанням обов’язків боржника за кредитним договором не відповідає.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не мають правового значення для вирішення спору, а тому не приймаються до уваги апеляційного суду.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що при розгляді справи вимоги матеріального і процесуального права судом першої інстанції додержано, підстав для скасування рішення немає.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Заочне рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 26 травня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді:
Яковенко Л.Г. Синельщікова О.В. Бондарев Р.В.