У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2010 року  колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді Руснак А.П. ,

суддів Адаменко О.Г.

Кірюхіної М.А.  

при секретарі Бініашвілі Б.Ш.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі   цивільну справу    за  позовом  ОСОБА_5, ОСОБА_6  до  Публічного  акціонерного  товариства  акціонерний   банк «Укргазбанк»  про  зміну   умов    договору        за  апеляційною скаргою представника  позивачів – ОСОБА_7  на  рішення Київського районного  суду м.Сімферополя АР Крим від 05 жовтня 2010 року,-

ВСТАНОВИЛА:

 У   червні  2010 року ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися  до  суду  з позовом   до  Публічного  акціонерного  товариства  акціонерний   банк «Укргазбанк»  про  зміну   умов   договору.        

Позовні  вимоги  мотивовані  тим, що 04.06.2007  року  між  ОСОБА_5  та   ВАТ  АБ «Укргазбанк» був  укладений   кредитний  договір  № 223307-16/USD, за  умовами  якого   банк  надав  ОСОБА_5  кредит  в   сумі 160 000 доларів  США  на  строк   з 04.06.2001 року  по 03.06.2037 року зі   сплатою  процентів  за  користування  кредитом    в  розмірі  13,5%  річних  для  придбання   квартири АДРЕСА_1. Договором  передбачено, що  у  разі   виникнення   простроченої  заборгованості  за  простроченим   кредитом   проценти  сплачуються   виходячи  зі  ставки 14,5%  річних. В  порядку  забезпечення  виконання  зобов’язань  за вищевказаним   кредитним  договором 04.06.2007 року  між ОСОБА_8  і  відповідачем   був  укладений  договір  поруки. На  даний   час  у  провадженні   Центрального   районного суду м.Сімферополя знаходиться цивільна  справа  про  стягнення  з позивачів   солідарно  суми   кредиту, процентів   та неустойки  за  порушення   строків  погашення  кредиту. У  зв’язку   з  погіршенням  економічної  ситуації  в  країні   та  у  світі   в  цілому  значно  погіршилось  фінансове   положення    позивачів,  що  ускладнило   виконання   зобов’язань  за  договором. Збільшення   курсу   долару  США   призвело  до того, що  у  гривневому  еквіваленті   сума  кредиту   та  процентів   збільшилась   більш   ніж   у  півтора  рази. Крім  того, під  час  надання   кредиту   банк  дійшов  висновку   про  кредитоспроможність   позивача,  враховуючи,  що  його   мати  ОСОБА_6,  яка   виступила    поручителем, є  відомим   підприємцем,  але  на  даний   час  її діяльність   є  збитковою. На думку   позивачів, світова  фінансова   криза  є  об’єктивною, незалежною   від  волі   позичальника   обставиною,  яка  захоплює всі   галузі  економіки, тобто  є не переробною, такою, що  знаходиться  поза  контролем   і  не  дозволяє  уникнути  її  наслідків, її  масштаби  виходять   за  межі  звичайного   фінансового  ризику, тому  є  надзвичайними,  яких  нерозумно  було   очікувати   під  час   укладення договору.  Позивачі, посилаючись   на те, що  відбулися  істотні   зміни  обставин, якими  сторони  кредитного  договору   керувались   при   його  укладенні,  просять   на  підставі  ст.652 ЦК  України  змінити    укладений   між  ОСОБА_5  та  ПАТ АБ  «Укргазбанк»  кредитний   договір    від 04.06.2007 року    шляхом   заміни  у  пунктах 1.1,3.3 договору  цифри  та  слова «03 червня 2037» на  цифри  та  слова «03  червня 2039» та  доповнити  договори  підпунктом 1.2  наступного  змісту «Банк  надає   позичальнику   кредитні  канікули   на  два  роки  з  подальшою сплатою  кредиту  та  процентів  по  ньому  відповідно  до графіку  погашення». Судові  витрати  по  справі    просять   покласти  на   відповідача.

Оскаржуваним рішенням Київського районного  суду м.Сімферополя АР Крим від 05 жовтня 2010 року у задоволені  позову ОСОБА_5, ОСОБА_6  відмовлено.

В апеляційній скарзі  представник  позивачів – ОСОБА_7  просить  рішення  суду  скасувати   та  ухвалити  нове,  яким   задовольнити  позов ОСОБА_5, ОСОБА_6,   посилаючись  на  те , що вказане  судове   рішення  ухвалено   без   врахування   всіх    обставин    справи  та  з  порушенням  норм  матеріального  права.  Вказує  на  те, що   суд  взагалі  не   надав   оцінку    документам,  які   були  додані  позивачами   до позовної  заяви  на  підтвердження  доводів  позову,  не  врахував, що    кредитоздатність  ОСОБА_5 була  прямо   пов’язана  з бізнесом   сім’ї , тому   між  фінансовою  кризою  та  об’єктивною  спроможністю  боржника   виконувати   зобов’язання  за  договором  є  причинний   зв’язок. На  даний   час    діяльність  ОСОБА_6   є  збитковою,   що  підтверджується  матеріалами   справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ________дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія  суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню  з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.  

Ухвалюючи  рішення   про   відмову   у  задоволенні   позову,  суд  першої  інстанції  виходив  з  того, що  законних  підстав   для  зміни  кредитного  договору  № 2233-07-16/USD від 04.06.2007 року ,  укладеного   між  ПАТ  АБ «Укргазбанк» та  ОСОБА_5 не  має,  оскільки  позивачами   не  доведено  будь-яких  обставин,  що  у  відповідності  до  вимог   статті 652  ЦК  України   є  істотною  зміною  обставин,  що  тягне  порушення    балансу   інтересів   сторін, якого   було  досягнуто   при  укладені   спірного  договору.

 З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають матеріалам справи і вимогам закону.

            Відповідно   до  статті 1054 ЦК  України   за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Положеннями  статтей  525,526,530,629  Цивільного  кодексу   України  передбачено, що    зобов’язання   повинне виконуватись належним   чином   відповідно  до  умов договору  та  вимог закону ,інших актів    цивільного  законодавства  у  встановлений   договором  строк.

Одностороння  відмова    від  виконання   зобов’язань  не  допускається .  Договір  є  обов’язковим   для  виконання   сторонами.

           Згідно  статті 652  ЦК   України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

            Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.  Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;  зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;  виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;  із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

         Отже, для розірвання (зімни)   договору  у  разі  істотної   зімни   обставин   необхідна  наявність  усіх перелічених  умов  одночасно.

         Розірвання (зміна ) договору   у  зв’язку   з  істотними   змінами   обставин  є  самостійним   випадком    припинення  (зміни )  договірних  зобов’язань , метою   якого  є   необхідність  відновлення   балансу   інтересів   сторін   договору, істотно   порушеного   внаслідок   непередбачуваної  зміни   зовнішніх   обставин, що   не залежать   від  волі   сторін.

         За  наявності   істотної   зміни   обставин,  що  істотно   порушила   баланс   інтересів   сторін, сторони   спочатку   здійснюють    спроби   щодо  зміни   або   розірвання  договору   за  взаємною  згодою,   як  зазначено   в ч. 1 ст. 651  ЦК  України

          Судом  правильно  встановлено, що 04.06.2007 року   між   ВАТ  АБ «Укргазбанк», правонаступником  якого  є  ПАТ  АБ «Укргазбанк», та  ОСОБА_5   був  укладений  кредитний договір договору  № 2233-07-16/USD , за  умовами  якого  банк   надав   позичальнику   кредит   в  сумі 160 000 доларів   США  на  строк  з 04.06.2007 року  по 03.06.2037   року  зі  сплатою   процентів   за  користування   кредитом   в  розмірі  13,5 %  річних   для  придбання    квартири АДРЕСА_1,  а  позичальник  в  свою  чергу  зобов’язався  повернути   кредит  та  сплатити  проценти  за  його  користування   у  строки,  передбачені  даним  договором.

           У  забезпечення   виконання  зобов’язань  за  договором  кредиту   між  банком   та  ОСОБА_6 був  укладений  договір   поруки.

            З  вимогою   про  розірвання   або  зміну    кредитного   договору  № 2233-07-16/USD  від 04.06.2007 року  ОСОБА_5  до   ПАТ  АБ «Укргазбанк» не звертався,  вимагаючи  розірвання  договору    на  підставі  ст.. 652  ЦК  України   він  у  відповідності  до  вимог  ч. 1 ст. 60 ЦПК  України  не довів наявності  всіх  чотирьох   умов  необхідних  для  розірвання    кредитного  договору   у  зв’язку   з  істотною   зміною  обставини, якими   сторони   керувалися    під  час   укладення   договору.

          Посилання   позивачів   на  значне    зменшення   доходу ОСОБА_6 від  підприємницької   діяльності   як   на  істотну   зміну  обставин, якими  сторони керувались  під  час    укладення    договору,  суд  першої  інстанції  законно  не  приймає  до уваги    з  огляду  на  вимоги  статті 42 Господарського   кодексу  України, в  зв’язку  з  чим  отримання   доходу   від  цієї   діяльності   в  меншому    розмірі   не  може   бути   визнано  надзвичайною   обставиною  для  зміну   умов   договору,  з  чим  погоджується  і  колегія  суддів.

        Твердження   апелянта  про  те, що   позивачі  отримують доходи    у  національній   валюті   України , тому  збільшення   курсу  долара   США  призвело  до  того, що   у  гривневому   еквіваленті   сума  кредиту   та  процентів   по  ньому    збільшилась    для них  більш   ніж  у    півтора   рази   не  має  правого  значення  з  огляду  на  наступне.

        Згідно   статті 36  Закону   України  2Про  національний   Банк   України»  офіційний   курс  гривні   до  іноземних   валют   встановлюється   Національним  Банком   України.

        Валютні    курси,  як  зазначено  в  ч. 1  ст. 8  Декрету  Кабінетів   Міністрів  України  «Про   систему   валютного   регулювання   та  валютного  контролю», установлюються  Національним   Банком   України  за  погодженням   Кабінетом  Міністрів   України.

          Разом  з  тим,  відповідно  до  Положення   про  встановлення  офіційного  курсу   гривні   до  іноземних  валют   та  курсу   банківських  металів, затвердженого   Постановою  Правління    Національного  Банку   України  від 12 листопада  2003 року №496, офіційний курс   гривні   до  іноземних    валют, зокрема  до  долара   США, установлюється   щоденно. Для  розрахунку   курсу  гривні   до  іноземних    валют   використовується   інформація   про   користування  іноземних  валют  за  станом  на  останню  дату.

        Отже, незмінність   курсу  гривні   до  іноземних  валют законодавством   не  закріплена.

        Таким  чином ,  укладаючи    спірний  договір   про  надання   кредиту   в  іноземній   валюті, сторони  брали   на  себе   певні   ризики   на  випадок   зміни   валютного   курсу   та  в  момент   укладення   договору   не  мали  будь-яких  законних    підстав,  вважати ,  що  зміна    встановленого  валютного   курсу  не  настане.

             За  таких   обставин колегія суддів  приходить  до висновку про відсутність  підстав для скасування оскаржуваного   рішення   суду.  

            Викладені в апеляційній скарзі доводи по суті не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і не можуть бути прийняті до уваги, тому що зроблені судом висновки відповідають фактичним обставинам, матеріалам справи та вимогам закону в зв’язку з чим оскаржуване рішення не може бути скасовано чи змінено по суті.

           Додаткових доказів, які б спростовували правильність висновків суду першої інстанції апелянтом суду апеляційної інстанції не надано.

            Наданим  сторонами  доказам  судом  першої  інстанції  була  надана  оцінка  у  відповідності  до  вимог  ст.. 212 ЦПК  України.

            Зважаючи на вищенаведене,  колегія  суддів дійшла висновку, що суд повно з'ясував обставини справи,  дав належну оцінку всім наявним в справі доказам згідно зі ст.212 ЦПК України і ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного, керуючись статтями 303, 308, 313, 315, 317, 324, 325  Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, –

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу   представника  позивачів – ОСОБА_7 відхилити.

  Рішення Київського районного  суду м.Сімферополя АР Крим від 05 жовтня 2010 року   залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і  може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів  з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.

Судді