РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Луніна С.В.
суддів Кірюхіної М.А.
Адаменко О.Г.
при секретарі Бініашвілі Б.Ш.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом комунального підприємства «Ремонтно–експлуатаційне підприємство житлового фонду Бахчисарайської міської ради» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за обслуговування будинку та прибудинкової території,
за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 21 липня 2010 року,
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2009 року комунальне підприємство «Ремонтно–експлуатаційне підприємство житлового фонду Бахчисарайської міської ради» звернулось до ОСОБА_5 з позовом про стягнення заборгованості в сумі 1988 грн.07 коп. за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території, мотивуючи свої вимоги тим, що з 01 жовтня 2006 року підприємство надає відповідачці послуги з утримання будинку і прибудинкової території, проте остання надані послуги не оплачує.
Рішенням Бахчисарайського районного суду АР Крим від 21 липня 2010 року зазначений позов задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_5 на користь комунального підприємства «Ремонтно – експлуатаційне підприємство житлового фонду Бахчисарайської міської ради» в погашення заборгованості за надані послуги з обслуговування будинку та прибудинкової території 2025, 77 грн., витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи – 30 грн., а в інший частині в задоволені позову відмовлено. З ОСОБА_5 стягнено судовий збір в дохід держави 51 грн.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в який просить його скасувати, посилаючись на те, що суд ухвалив рішення з порушенням норм матеріального права, та при неправильних висновках. Апелянт зазначає, що суд помилково застосував норми закону, які регулюють відносини договору найму, тоді як вона є власником 1/4 частки квартири, а не наймачем квартири. Також посилається на те, що суд, застосувавши тарифи, затверджені у 2008 році, не врахував що рішення виконавчого комітету Бахчисарайської міської ради, яким вони затверджені, скасовані у 2010 році, а тому діють тарифи, затверджені у 2006 році. Крім того, вказує, що позивачем не доведено обсяг, кількість, час та ціни на фактично надані послуги з утримання будинку, але суд на це уваги не звернув. Також ОСОБА_5 зазначає, що позивач не має державного сертифікату на право надавати такі послуги, та між позивачем та нею не укладався договір про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та їх доведеності. При цьому визнав встановленим, що відповідачка не виконала свої зобов’язання щодо оплати послуг, наданих позивачем, у зв’язку з чим утворилася заборгованість, яку необхідно стягнути з неї на користь позивача.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог та їх доведеності, але вважає, що суд припустився помилки при визначенні суми, що підлягає стягненню з відповідачки.
Відповідно до частини 2 статті 10 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду” власники квартир багатоквартирних будинків зобов’язані приймати участь в загальних витратах, пов’язаних з утримання будинку і прибудинкової території.
Згідно зі статтями 19, 20 і 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено обов’язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов’язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов’язком виконавця – надання житлово-комунальних послуг вчасно та відповідної якості згідно з законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Обов’язок власника квартири укласти договір на надання житлово-комунальних послуг та оплачувати надані послуги передбачено також п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року №572 «Про приватизацію державного житлового фонду» (у редакції 2006 року).
При апеляційному перегляді справи встановлено, що ОСОБА_5 є власником ј частки квартири АДРЕСА_1
Позивач – комунальне підприємство «Ремонтно–експлуатаційне підприємство житлового фонду Бахчисарайської міської ради», на балансі якого знаходиться жилий будинок, де розташована квартира позивачки, надає їй послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, які останньою не оплачувалися.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» одним з видів комунальних послуг є послуги з утримання будинків і споруд, прибудинкової території (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо). Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.
Рішенням Бахчисарайського виконавчого комітету № 396 від 23.12.2008 року, яке на час розгляду справи є чинним, затверджені тарифи на надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території для КП «РЕП ЖФ БГС», які для житла зі зручностями без ліфтів складає 1,04 грн. з одного квадратного метра (а.с.39).
Як правильно встановлено судом першої інстанції, рішенням Бахчисарайської міської ради № 45 від 22.08.2006 року в господарче ведення КП «РЕП ЖФ БМР» від ЖЕК м. Бахчисарай передано житлові будинки відповідно до списку № 1, де значиться й АДРЕСА_1 в якій проживає відповідачка. Цим рішенням позивача КП «РЕП ЖФ БМР» визначено як виконавця певних житлово-комунальних послуг (а.с. 65).
З розрахунку з абонентом за особовим рахунком № 0003309, відкритим на ім’я відповідачки, вбачається, що за період з вересня 2006 року до березня 2010 року нарахована вартість послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, оплата послуг не проводилась, заборгованість складає 2379,90 грн.(а.с.4). Даний розрахунок відповідачкою належними доказами не спростований.
Доводи апеляційної скарги про неправильне застосування норм матеріального закону, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідачка як власниця квартири є споживачем наданих послуг з утримання будинку, а тому застосування судом першої інстанції Закону України «Про житлово – комунальні послуги» є правильним.
Посилання відповідачки на те, що між нею і позивачем відсутні договірні зобов’язання, оскільки договір про надання послуг не укладався, і позивачем не доведено факту її ухилення від його підписання, що є підставою для звільнення від оплати витрат на утримання будинку і прибудинкової території, колегія суддів вважає необґрунтованим та відхиляє.
Відповідно до змісту положень п. 1 ч. 3 ст. 20, п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач може відмовитися від укладення договору на надання житлово-комунальних послуг лише в разі відмови від користування такими послугами, а не через непогодження сторонами умов такого договору.
Відповідачкою на засадах змагальності не доведено, що обслуговування будинку та прибудинкової території здійснюється іншим підприємством, ніж позивачем, що вона має договірні відносини з обслуговування будинку та прибудинкової території з іншою обслуговуючою організацію і в такий чи інший спосіб виконує покладений на неї законом обов’язок про участь в утриманні будинку та прибудинкової території у встановлені строки.
Доводи відповідачки про неякісне надання послуг не підтвержені належними доказами (ст.ст. 57-59 ЦПК України).
Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що при нарахуванні оплати за послуги з утримання будинку та прибудинкової території, слід приймати до уваги тарифи, затверджені до 2006 року у зв’язку із скасуванням рішення виконавчого комітету Бахчисарайської міської ради за № 163 – б від 08 вересня 2006 року та № 396 від 23 грудня 2008 року з огляду на наступне.
Рішеннями виконавчого комітету Бахчисарайської міської ради за № 163 – б від 08 вересня 2006 року та № 396 від 23 грудня 2008 року затверджені тарифи на житлово - комунальні послуги, що надаються КП «РЕП ЖФ Бахчисарайської міської ради». За протестом прокурора Бахчисарайського району рішення № 396 від 23 грудня 2008 року викладено в новій редакції, однак рішення виконавчого комітету від 16 лютого 2010 року за № 40 – г, яким внесені ці зміни, скасовано постановою Бахчисарайського районного суду АР Крим від 06 липня 2010 року. Таким чином, рішення виконавчого комітету Бахчисарайської міської ради за № 396 від 23 грудня 2008 року є чинним, а відтак нарахування плати за утримання будинку та прибудинкової території за тарифами, затвердженими даним рішенням, є правильним.
Що стосується доводів апелянта про, нібито, скасування виконавчим комітетом 16 лютого 2010 року свого ж рішення № 163 – б від 08 вересня 2006 року, якими затверджені тарифи на 2006 – 2008 роки, то зі змісту рішення виконавчого комітету Бахчисарайської міської ради за № 40 – а від 16 лютого 2010 року не вбачається, що рішення скасоване, оскільки у ньому йдеться лише про зобов’язання КП «ЖЕО» надати розрахунки тарифів на кожний будинок.
Доводи апелянта про відсутність у позивача сертифікату на право надання даного виду послуг колегія суддів також відхиляє, як такі, що не ґрунтуються на законі.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги відповідачки щодо її відповідальності за оплату наданих позивачем послуг пропорційно її частці у квартирі, оскільки позивачкою всупереч вимогам ст. 10, 11, 60 ЦПК України не були надані докази про це суду першої інстанції, а поважних причин для прийняття їх на стадії апеляційного перегляду відповідачкою не наведено.
Разом з тим, колегія суддів приймає до уваги наступне. Зі змісту позовної заяви вбачається, що позовні вимоги пред’явлено на суму 1988, 07 грн., і у подальшому позивач у відповідності до ст.31 ЦПК України із заявою про збільшення позовних вимог не звертався.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів вважає зменшити суму стягнення до 1988, 07 грн. відповідно до пред’явлених позовних вимог.
Відповідно до п. 3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права є підставою для зміни рішення.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду , зменшивши суму, що підлягає стягненню з відповідачки до суми 1988, 07 грн., про стягнення якої просив позивач.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 309, 315, 317, 324, 325, 327 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - задовольнити частково.
Рішення Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 21 липня 2010 року змінити, зменшивши суму, стягнуту з ОСОБА_5 на користь комунального підприємства «Ремонтно–експлуатаційне підприємство житлового фонду Бахчисарайської міської ради» до 1988, 07 грн.
Це ж рішення суду в іншій частині - залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.
Судді