У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

     08 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді Руснак А.П.

суддів Кірюхіної М.А.  

Адаменко О.Г.

при секретарі Бініашвілі Б.Ш.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом    Публічного  акціонерного  товариства «Банк» Фінанси  та Кредит» до  ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7  про стягнення  заборгованості  за  кредитним  договором,  

за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на  ухвалу  Центрального  районного  суду м.Сімферополя  АР  Крим від 12 жовтня 2010 року ,

ВСТАНОВИЛА:

29.06.2010 року  позивач   звернувся  до  суду   з  заявою  про  визначення   способу  виконання  рішення   суду  першої  інстанції  від 18.11.2009 року,  яка  мотивована  тим, що  у  ВДВС  Сімферопольського  РУЮ МУЮ АР  Крим  на  виконанні знаходиться  виконавчий  лист  №2-5642/09 про  солідарне   стягнення  з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7  на  користь  ПАТ «Банк» Фінанси  та Кредит»   заборгованості  за  кредитним  договором  у  розмірі  28868,55 грн. та  судових  витрат  по  справі  у  сумі 437 грн..

  У  ході  проведення  виконавчих дій виявлено  майно, що  належить  боржнику  ОСОБА_5: автомобіль  марки ВАЗ модель 210930-20,2006 року  випуску, який  передано   в заставу  ПАТ «Банк» Фінанси  та Кредит» в особі  філії «Кримське регіональне  управління» ПАТ «Банк» Фінанси  та Кредит», у  якості забезпечення  виконання  зобов’язань  за кредитним  договором №2203/07/АК-285 від 09.08.2007 року.

Боржник   від  виконання  рішення  у  добровільному  порядку   ухиляється, заборгованість за  виконавчим  документом  не  сплачує. З  огляду  на викладене  позивач ПАТ «Банк» Фінанси  та Кредит»   просить   встановити   спосіб   виконання  рішення   суду від 18.11.2009 року, звернути  стягнення   на  предмет  застави,  а  саме:  вищевказаний  автомобіль,  шляхом  реалізації   його  з  публічних  торгів,  а  у  разі  недостатності  суми  від  реалізації  заставленого  майна  для  погашення  заборгованості звернути   стягнення  на  інше  майно  та  доходи  боржника  ОСОБА_5.

Оскаржуваною  ухвалою Центрального  районного  суду м.Сімферополя  АР  Крим від 12 жовтня 2010 року заяву  ПАТ «Банк» Фінанси  та Кредит»   задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить   ухвалу суду   першої  інстанції   скасувати   та постановити  нову ухвалу, якою   відмовити  в  задоволенні   заяви  ПАТ «Банк» Фінанси  та Кредит»   про  встановлення  способу  виконання  рішення, посилаючись на  те, що  вона постановлена  по неповно  з’ясованим  обставинам  справи,  які  мають  суттєве  значення, з порушенням  норм  матеріального  та процесуального  права.  

Заслухавши суддю-доповідача,  пояснення представника ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», ОСОБА_5,  ОСОБА_6,  ОСОБА_7,  перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  обґрунтована і   підлягає задоволенню з наступних підстав.

       Задовольняючи заяву  ПАТ  «Банк «Фінанси та Кредит»  про встановлення способу виконання рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет застави, суд виходив з того, що зазначене рішення у добровільному порядку відповідачами виконане не було, і керувався ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження».

Проте з такими висновками погодитися не можна, оскільки вони зроблені з порушенням норм матеріального  права та вимог  процесуального закону.

Відповідно до статті 373 ЦПК України за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім’ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку  виконання рішення і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

      Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх  у добровільному порядку, визначений Законом України «Про виконавче провадження».

             Одним із заходів примусового виконання рішень відповідно до вимог ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» є  звернення стягнення на майно боржника.

    У цивільній справі за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до  ОСОБА_5,  ОСОБА_6,  ОСОБА_7 про     стягнення заборгованості за кредитним  договором  предметом позову було   стягнення заборгованості за цим кредитним договором, а підставою позову були  кредитний договір № 30114/-07-А від 18 вересня 2007 року, укладений між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_5  і     договори поруки № 1 та № 2,  укладені   09 серпня 2007 року між банком та ОСОБА_6 ,  а також  між банком та ОСОБА_7  

Рішення Центрального  районного суду м. Сімферополя  ухвалено  саме за наслідками розгляду вказаних позовних вимог.  

 З позовними вимогами про  стягнення  на заставлене майно  -  автомобіль марки ВАЗ модель 210930-20, що належить  боржнику ОСОБА_5,   та   відповідно до договору  застави,  укладеним між банком та ОСОБА_5, посвідченого приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу Жаровим Ю.О. 09 серпня 2007 року за реєстром № 1565, є предметом застави за кредитним  договором №2203/07/АК-285 від 09.08.2007 року,  банк до суду не звертався.

Згідно ч. 6 ст. 20 Закону України «Про заставу»  звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса,  якщо інше не передбачено законом  або договором застави.  

Оскільки судом рішення про задоволення позову банку  про звернення стягнення на предмет застави  не ухвалювалось,  передбачених законом підстав для встановлення цього способу виконання судового рішення в порядку ст. 373 ЦПК України немає.

Звернення  ж стягнення на майно боржника,    а саме  автомобіль марки   ВАЗ модель 210930-20, який є забезпеченням за кредитним договором  згідно договору застави,    є самостійним позовом, з яким позивач не позбавлений права звернутись до суду.  

Відповідно до п. 2 ч.1 ст.  312 ЦПК України  апеляційний суд  скасовує ухвалу   суду першої інстанції  і постановляє  ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено з порушенням  норм процесуального права.

    Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303,   312 -  314, 315,  317, 324, 325, 327 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

УХВАЛИЛА:

 Апеляційну скаргу  ОСОБА_5  задовольнити.

 Ухвалу Центрального  районного  суду м.Сімферополя  АР  Крим від 12 жовтня 2010 року скасувати і   постановити нову ухвалу про  відмову в задоволенні заяви  ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»   про  встановлення способу виконання рішення суду шляхом звернення стягнення на предмет застави.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і  може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти  днів  з  дня    набрання   законної   сили   ухвалою   апеляційного   суду.

 Судді