У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Адаменко О.Г.
суддів Кірюхіної М.А.
Руснак А.П.
при секретарі Бініашвілі Б.Ш.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення суми, та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про визнання договору завдатку дійсним, та зобов’язання укладення договору купівлі-продажу,
за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 21 серпня 2010 року, -
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2009 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення суми, мотивуючи позовні вимоги тим, що 15 листопада 2008 року він домовився з відповідачкою ОСОБА_6, про укладення договору купівлі-продажу приміщення магазину «Євромережа», розташованого по вул. Поштовій у смт. Чорноморське. На виконання вказаної домовленості він передав відповідачці завдаток у розмірі 10 000 доларів США, що еквівалентно 77 000 грн., про що відповідачка на його ім’я видала відповідну розписку. У подальшому договору купівлі-продажу між ними укладено не було, відповідачка отримані гроші не повернула, в зв’язку з чим просить суд стягнути з відповідачки на його користь 77 000 грн, а також судові витрати по справі.
У липні 2010 року ОСОБА_6 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_5 про визнання дійсним договору завдатку та зобов’язання укласти договір купівлі-продажу зазначеного магазину, мотивуючи свої вимоги тим, що дійсно вона мала намір продати магазин, отримала від ОСОБА_5 10 000 доларів США, тобто 77 000 грн. у якості завдатку, про що видала розписку. На виконання вказаної угоди замовила у органах БТІ відповідні довідки для відчуження об’єкту нерухомості, провела відповідні оплати, однак у подальшому відповідач по невідомій їй причині відмовився від придбання магазину, в зв’язку з чим просить суд відповідно до частини 2 статті 220 ЦК України визнати дійсним договір завдатку, укладений між нею та ОСОБА_5, а також зобов’язати його укласти договір купівлі-продажу.
Рішенням Чорноморського районного суду АР Крим від 21 серпня 2010 року позов ОСОБА_5 задоволено в повному обсязі.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 суму авансу 77000 грн., а також судові витрати 890 гривень, а всього 77890 гривень 00 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 ставить питання про скасування рішення суду, посилаючись на те, що рішення незаконне і необґрунтоване, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вказує, що висновки суду не відповідають обставинам справи. Зокрема, посилається на те, що спір носить господарсько-правовий характер, ОСОБА_5 стверджує про наявність його порушених прав, які є правами фізичної особи-підприємця, то заявлені сторонами позовні вимоги підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивачки та відповідачки, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Ухвалюючи рішення про задоволення первісного позову та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що договір купівлі - продажу будівлі магазину не було укладено, то отриманий аванс за даний об’єкт нерухомості підлягає стягненню з відповідачки за первісним позовом, а правових підстав для визнання дійсним договору завдатку та зобов’язання відповідача за зустрічним позовом укласти договір купівлі - продажу даної нежилої будівлі відсутні.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають матеріалам справи і вимогам закону.
Згідно з із ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання та забезпечення його виконання. Якщо цього не встановлено, сплата вважається авансом
За змістом зазначеної норми грошова сума або рухоме майно вважається завдатком, якщо вони видані за наявності належно оформленого сторонами зобов'язання (договору). Коли ж договору з таким зобов'язанням не було, а був попередній договір про його укладення, передані у зв'язку з цим грошові кошти або рухоме майно стороні, яка мала бути кредитором у майбутньому договорі, другою стороною не вважається завдатком. Пов'язані з цим питання регулюються ст. 635 ЦК України.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, 15 листопада 2008 року сторони по справи досягли попередньої домовленості про продаж будівлі магазину «Євромережа» за адресою АДРЕСА_1, за який ОСОБА_6 отримала від ОСОБА_5 аванс у сумі, еквівалентній 10000 доларів США.( а.с.5).
Судом першої інстанції правильно встановлено, що сторони досягли попередньої домовленості про купівлю-продаж нежилої будівлі, але нотаріально посвідченого договору не уклали. За таких підстав, спірна сума за розпискою, хоча і названа сторонами завдатком, але за своєю правовою природою в даній ситуації с авансом, який відповідачка повинна повернути.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів також вважає правильними висновки суду про відсутність правових підстав для визнання дійсним договору завдатку, оскільки фактичні обставини справи свідчать про те, що передана сума за своєю правовою природою є авансом, а не завдатком.
Відповідно до ч.3, 4 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі, а правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Проте, як правильно зазначено судом першої інстанції, ОСОБА_5 відмовився від покупки будівлі магазину до укладення договору купівлі – продажу у встановленому законом порядку, і правові підстави для зобов’язання його укласти даний договір всупереч його внутрішній волі – відсутні.
Крім того, у матеріалах цивільної справи відсутні будь-які докази, що ОСОБА_6 є власницею будівлі магазину, що давало б їй право розпорядження даним нерухомим майном.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_6, що дана справа повинна розглядатися у суді господарської юрисдикції, оскільки з матеріалів справи не вбачається, що між сторонами виникли господарські правовідносини. Той факт, що предметом попередньої домовленості про купівлю – продаж є будівля магазину, а сторони є суб’єктами підприємницької діяльності само по собі не свідчить про те, що між ними виник спір з господарської діяльності.
Так, зі змісту як первісної позовної заяви, так і зі змісту зустрічної позовної заяви вбачається, що позови заявлені фізичними особами. Як пояснив представник позивача при апеляційному перегляді справи, будівля, за яку ОСОБА_6 отримано аванс, використовується як магазин не нею, а торгівельною компанією «Євромережа» за договором оренди. Представник відповідачки дані твердження не спростував.
Інших доводів апеляційна скарга не містить, і колегією суддів не встановлено неправильного застосування норм матеріального права або норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.
Таким чином, судова колегія вважає, що відповідач не надав доказів, які б могли спростувати висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції, який повно та всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку всім наявним в справі доказам, які надали сторони на засадах змагальності, та згідно зі ст.212 ЦПК України ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Згідно зі ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 304, 307, 308, 313 – 315, 317, 324, 325, 327 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.
Рішення Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 21 серпня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Судді