У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

     24 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді Луніна С.В.,

суддів Кірюхіної М.А.  

Адаменко О.Г.

при секретарі  Бініашвілі Б.Ш.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом   ОСОБА_5 та  ОСОБА_6,  ОСОБА_7  про стягнення   суми  за  договором  позики   та  неустойки

за апеляційними скаргами  ОСОБА_6,  ОСОБА_7  на  рішення   Центрального районного  суду м.Сімферополя  АР  Крим від 14 жовтня 2010 року,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2010 року  ОСОБА_5, уточнивши   позовні  вимоги , звернувся   до  суду  з позовом  до  ОСОБА_6,  ОСОБА_7  про стягнення   суми  за  договором  позики  у  розмірі 2610267 грн.   та  неустойки     у  розмірі 336115 грн. 80 коп.,  а  всього 2946382 грн. 80 коп.,  а також  судових    витрат    у  сумі 1730 грн.

 Позовні  вимоги  мотивовані  тим, що 26.05.2008  року   він  позичив   ОСОБА_6 370000 доларів США,  що  підтверджується   письмовою  розпискою. Останній  зобов’язався  повернути борг   у  строк  до 01.10.2008 року, проте   взяті  на  себе  зобов’язання  не виконав.    Лише після  його  звернення       до  суду   ОСОБА_6  частково   погасив   заборгованість, повернувши  йому  40000 доларів   США.  Залишок    заборгованості   у  розмірі  2610267 грн.,  що  еквівалентно  330 0000 доларів   США    із розрахунку  1  долар   США = 7,9099  грн. за курсом  НБУ,     просить  стягнути  з відповідачів.

 Крім того, позивач   просить  стягнути   з відповідачів   неустойку  у  вигляді 10%   річних   від простроченої   суми , яка  на  час   звернення   до  суду  складає 336115 грн. 80  коп., оскільки   сторони   при  укладенні  договору   позики   домовились  про  це.  

Оскаржуваним рішенням  Центрального районного  суду м.Сімферополя  АР  Крим від 14 жовтня 2010 року позов  ОСОБА_5  задоволено.  Стягнуто   солідарно   з ОСОБА_6, ОСОБА_7  на  користь  ОСОБА_5 заборгованість  за договором   позики  у  загальному  розмірі 2946382 грн. 80 коп..

Стягнуто  порівну   з ОСОБА_6, ОСОБА_7 на  користь  ОСОБА_5  судові  витрати,  а  саме: судовий  збір -1700 грн., витрати  на  інформаційно-технічне  забезпечення   розгляду   справи – 30 грн.,  а   всього 1730 грн.,  по – 865 грн.  з  кожного.                  

            В апеляційних скаргах   відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7   ставлять питання про скасування рішення суду і просять ухвалити нове рішення,  яким  відмовити  у задоволенні  позову, посилаючись на те, що рішення незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вважають, що судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи.    

Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.  

Ухвалюючи рішення про   задоволення позову, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та їх доведеності. При цьому  визнав встановленим,   що ОСОБА_6 не виконав свої обов’язки за договором позики,  укладеним    між ним та ОСОБА_5,  який    має право вимагати    повернення боргу  з  боржника та його дружини солідарно,   оскільки   отримана  грошова сума  використані для будівництва об’єкту нерухомості,   право  власності на який  зареєстровано  за дружиною  боржника  - ОСОБА_7

    З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають матеріалам справи і вимогам закону.

    Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики  одна сторона ( позикодавець)  передає у власність   другій стороні (позичальникові)  грошові кошти або інші речі,  визначені родовими  ознаками,  а позичальник зобов’язується  повернути позикодавцеві таку ж  суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.  Договір позики є укладеним  з моменту передання грошей або інших речей,  визначених родовими  ознаками.

За статтею 1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, – незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

  Відповідно до   ст. 1048 ЦК України   позикодавець  має  право  на  одержання  від  позичальника процентів від суми позики,  якщо інше не встановлено договором або законом.  Розмір  і  порядок  одержання  процентів  встановлюються договором.  Якщо  договором  не встановлений розмір процентів,  їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного  банку України.      У разі   відсутності   іншої   домовленості  сторін  проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що  наявність  договору позики    підтверджується   розпискою  ОСОБА_6   від 26 травня   2008 року про отримання у  ОСОБА_5  грошей у сумі 370000 доларів США  у борг строком  до 01 жовтня 2008 року. Крім того,  ОСОБА_6   зобов’язався  сплатити ОСОБА_5 неустойку у розмірі 10 відсотків  річних від простроченої суми у разі неповернення боргу у  строк до 01  жовтня 2008 року.  ( а.с.55). З вказаної суми ОСОБА_6 повернено  ОСОБА_5   40000 доларів США,  що  не оспорюють сторони по справі. Залишок боргу  складає  330000 доларів США, що   становить суму за курсом НБУ на день розгляду справи – 2610267 грн.,  а сума неустойки – 336115, 80 грн.

    За таких обставин, виходячи з правил ст. ст. 1046, 1047, 1049 ЦК України та встановивши, що зобов’язання за договором позики  відповідачем не було виконано, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову.

Згідно із ч.4 ст. 65 СК України договір,  укладений одним з подружжя в інтересах сім’ї,   створює  обов’язки для другого з подружжя,  якщо майно,  одержане  за договором,  використане в інтересах  сім’ї,  відповідно до ст.  541  ЦК України солідарний обов’язок або солідарна  вимога  виникають у випадках,  встановлених  законом або договором, зокрема у разі неподільності предмета зобов’язання.

Оскільки за договором позики позикодавець передає позичальникові грошові кошти у власність,  які згідно з вимогами ст.  60 СК України стали об’єктом спільної сумісної власності подружжя  ОСОБА_6,    шлюб між якими зареєстровано 05 червня 1982 року,  колегія суддів вважає  правильними висновки суду першої інстанції  про  солідарну відповідальність подружжя ОСОБА_6  за даним боргом.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційних скарг  відповідачів про  невірну оцінку судом першої інстанції  висновків  почеркознавчих експертиз,   оскільки   при перевірці  та оцінці всіх висновків експертиз,  проведених по справі,  судом з’ясовано  додержання вимог законодавства при призначенні експертизи,  відсутність обставин, що виключають участь експертів,  достатність наданих експертам об’єктів дослідження,  повноту відповідей, їх відповідність іншим фактичним даним, обґрунтованість висновків та їх узгодженість з іншими матеріалами справи.

Так,  прийнятий до уваги судом першої інстанції  висновок експерта від 01 липня 2010   року про    виконання рукописного тексту  та підпису    на розписці від 26 травня 2008 року ОСОБА_6  не суперечить іншим доказам,  зокрема поясненням    відповідача у суді першої інстанції про отримання   ним від ОСОБА_5    суми  370000 доларів  США в борг.

Критичну оцінку висновку експерта від  15 вересня 2010 року, дану судом першої інстанції, колегія суддів вважає   обґрунтованою.  

 Що стосується  доводів апеляційної скарги   відповідачки ОСОБА_7  про недоведеність використання   отриманих від позивача сум  на потреби сім’ї,   то колегія  їх відхиляє, оскільки    відповідно  до   ст. 60 СК України    вважається,  що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального  користування,  є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя,  а  тому сума грошей, передана  ОСОБА_6 у власність за договором позики в період знаходження його у шлюбі з ОСОБА_7,  стала об’єктом їх спільної власності,   а відтак  створює для них й солідарний  обов’язок  по її поверненню.

Зважаючи на вищенаведене,  колегія  суддів дійшла висновку, що суд повно з'ясував обставини справи,  дав належну оцінку всім наявним в справі доказам згідно зі ст.212 ЦПК України і ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 304, 305, 307, 308,  314, 315, 325, 327   Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

УХВАЛИЛА:

            Апеляційні скарги ОСОБА_6,  ОСОБА_7    відхилити.

            Рішення  Центрального районного  суду м.Сімферополя  АР  Крим від 14 жовтня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і  може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти  днів  з  дня    набрання   законної   сили   ухвалою   апеляційного   суду.

 Судді