У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Руснак А.П.
суддів Адаменко О.Г.
Кірюхіної М.А.
при секретарі Бініашвілі Б.Ш.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі апеляційну скаргу Лівадійської селищної ради на ухвалу Київського районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 07 травня 2010 року, за заявою ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про зміну способу та порядку виконання судового рішення, по цивільній справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5 і ОСОБА_6 про стягнення суми боргу, -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 07.04.2010 року задоволено позов ОСОБА_7 до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про стягнення боргу у сумі по 50 000 грн. з кожного, судом також було вирішено питання про розподіл судових витрат по справі.
19 квітня 2010 року судом видано виконавчі листи.
29 квітня 2010 року Ялтинським відділом державної виконавчої служби відкриті виконавчі провадження по виконанню судового рішення по стягненню з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 боргу у сумі по 50 000 грн. з кожного, а також судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
29 квітня 2010 року до Ялтинського ВДВС надійшли пояснення від ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які приєднані до матеріалів виконавчого провадження, про те, що вони згодні виконати у добровільному порядку рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 07.04.2010 року, однак у зв’язку із відсутністю грошей для повернення боргу, згодні передати стягувачу в якості погашення заборгованості житлові будинки, які належать їм на праві приватної власності.
В той же день, 29 квітня 2010 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулися до суду із заявою про зміну способу та порядку виконання судового рішення шляхом звернення стягнення на належні їм житлові будинки на користь стягувача та передачу їх у приватну власність останньої.
Оскаржуваною ухвалою Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 07 травня 2010 року заяви ОСОБА_6 та ОСОБА_5 задоволено. Змінено спосіб та порядок виконання рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 07 квітня 2010 року. Звернено стягнення на житлові будинки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 «і», літ. «И» та адресою: АДРЕСА_2 «з», літ. «В» на користь ОСОБА_7. Житлові будинки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 «і», літ. «И» та адресою: АДРЕСА_1 «з», літ. «В» передані у приватну власність ОСОБА_7.
В апеляційній скарзі Лівадійська селищна рада ставить питання про скасування ухвали суду, посилаючись на те, що ухвала незаконна і необґрунтована, постановлена з порушенням норм процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Вказує на те, що вирішуючи питання про передачу у власність ОСОБА_7 житлових будинків, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 «і», літ. «И» та за адресою: АДРЕСА_2 «з», літ «В», тобто у межах земель, власником яких є Лівадійська селищна Рада, суд першої інстанції фактично вирішив питання про право на вказані земельні ділянки Лівадійської селищної Ради, яка не брала участі у справі.
Також зазначає, що Лівадійська селищна рада не надавала ОСОБА_5 та ОСОБА_6 земельні ділянки для будівництва зазначених будівель, навпаки, земельна ділянка під зазначеними самочинними будівлями надана в оренду іншій особі.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, тому судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін, повідомлених про час та місце розгляду згідно з вимогами ст. 74 - 76 ЦПК України, і не заявивших клопотання про відкладення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи заяви ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про зміну способу та порядку виконання рішення, суд першої інстанції виходив з того, що зазначені заяви засновані на процесуальному законі - ст. 373 ЦПК України.
Проте з такими висновками суду першої інстанції не може погодитися колегія суддів, оскільки вони не відповідають вимогам чинного законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що за виконавчим листом № 2 – 4316/2010, виданим на підставі рішення Київського районного суду м.Сімферополя АР Крим від 07 квітня 2010 року про стягнення з ОСОБА_5 та з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 по 50530 грн. з кожного, відкриті виконавчі провадження. Постанови державного виконавця ВДВС Ялтинського МУЮ АР Крим про відкриття виконавчого провадження від 29 квітня 2010 року направлені боржникам, їм запропоновано в строк до 07 травня 2010 року виконати рішення добровільно(а.с.35-36).
В цей же день, 29 квітня 2010 року, боржники звернулися до начальника ВДВС Ялтинського МУЮ АР Крим із заявами про передачу стягувачу належних їм на праві власності жилих будинків № 1 «і» та 1 «з» в м.Ялта, смт.Курпати, Алупкінське шосе( а.с.37, 38).
Відповідно до положень ст. 373 ЦПК України за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою або за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Між тим, у матеріалах справи відсутні будь – які докази, які б свідчили про наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення суду про стягнення з кожного з відповідачів по 50530 грн.
Заяви про зміну та порядку способу виконання рішення подані до суду в день відкриття виконавчих проваджень, таким чином державним виконавцем взагалі не перевірялись дані про наявність чи відсутність у боржників грошових коштів у гривнях або іноземній валюті, інших цінностей, в тому числі коштів на рахунках та вкладах боржників в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунках в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів, на які в першу чергу відповідно до положень ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» звертається стягнення.
Звернення стягнення на будинок врегульовано ст. 62 Закону України „Про виконавче провадження", якою встановлено, що звернення на таке майно проводиться у разі відсутності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна, а також встановлено спеціальний порядок його відчуження шляхом продажу з прилюдних торгів.
На порушення вимог вказаного Закону суд фактично замінив дії посадових осіб державної виконавчої служби та вирішив питання про перехід права власності на нерухоме майно, яке не було предметом даного спору.
Враховуючи викладене, колегія суддів суд дійшла висновку, що заява ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про зміну способу та порядку виконання рішення не підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 312 ЦПК України апеляційний суд скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено з порушенням норм процесуального права.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 304, 305, 312 - 314, 315, 317, 324, 325, 327 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Лівадійської селищної ради - задовольнити.
Ухвалу Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 07 травня 2010 року скасувати з постановленням нової ухвали про відмову в задоволенні заяв ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про зміну способу та порядку виконання рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 07 квітня 2010 року.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Судді