У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Дралла І.Г.
Суддів Пономаренко А.В.,
Білоусової В.В.
При секретарі Бугайовій В.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визначення розміру частки у праві спільній сумісній власності , зобов’язання вчинити певні дії, встановлення земельного сервітуту ,
за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Центрального районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 16 вересня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А :
У березні 2010 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6, який згодом уточнила і в остаточному варіанті просила визначити розмір часток співвласників земельної ділянки АДРЕСА_1 , встановивши , що позивачці та відповідачеві належить на праві власності по 1\2 частки даної земельної ділянки, а також встановити безстроковий сервітут на земельній ділянці площею 29 кв.м. за вказаною адресою , відведеної у користування ОСОБА_6, для проїзду на транспортному засобі до виділеної у користування позивачці земельної ділянки , а також зобов’язати ОСОБА_6 перенести навіс літерою « К» , розташований на цієї ділянці .
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 згідно державного акту на право власності на земельну ділянку від 02 жовтня 2007 року у рівних частинах належить на праві власності земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,0861 га.
Рішенням Центрального районного суду м.Сімферополя від 13 лютого 2001 року між сторонами визначений порядок користування зазначеною земельною ділянкою, зокрема , позивачці виділена ділянка площею 280,1 кв.м. і 1\2 частка земельної ділянки загального користування площею 164, 6 кв.м., а відповідачеві – земельна ділянка площею 415,9 кв.м. і 1\2 частка земельної ділянки загального користування площею 164, 6 кв.м., на яку рішенням вказаного суду від 22 вересня 2005 року за ОСОБА_6 визнано право власності .
На зазначеній земельній ділянці відповідач збудував двоповерховий житловий будинок і господарські споруди, а також незаконно , без відома та згоди позивачки, на земельній ділянці загального користування побудував гараж літерою « К» , який почти повністю закрив вхід на земельну ділянку ОСОБА_5 , залишивши прохід шириною менш 1 метра .
Рішенням Центрального районного суду АР Крим від 16 вересня 2010 року позов ОСОБА_5 задоволено частково.
Встановлено безстроковий земельний сервітут на частці земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_1 (кадастровий номер 0110100000:03:009:0406) площею 29,0 кв. м на частці земельної ділянки, що знаходиться у користуванні ОСОБА_6 для проїзду автомобілю до частки земельної ділянки, що знаходиться у користуванні ОСОБА_5 згідно додатку № 5 до висновку експертів ПП «Юг – експерт» № 64 від 30 вересня 2009 року.
Зобов’язано ОСОБА_6 перенести навіс літ. «К», який займає площу 29, 0 кв. м із частки земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_1 (кадастровий номер 0110100000:03:009:0406), на якій встановлюється земельний сервітут.
В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення суду в части відмови у задоволенні її позовних вимог про визначення розміру часток у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку змінити та задовольнити ці вимоги , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.
Доводами апеляційної скарги зазначено, що суд, відмовляючи у зазначених вимогах позивачки , не врахував положень земельного та цивільного законодавства та позбавив ОСОБА_5 можливості у наступному розпорядитися своєю часткою у спільній сумісній власності .
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з’явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав .
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу (далі-ЦПК) України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_5 про визначення розміру часток співвласників земельної ділянки, місцевий суд керувався вимогами частини 5 статті 89 Земельного кодексу України і виходив з неможливості розподілу цієї ділянки з виділенням розміру частки кожного співвласника , які є рівними.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.
Як встановлено судом першої інстанції і підтверджується матеріалами справи, відповідно до укладеного 08 квітня 1968 року відділом комунального господарства виконавчого комітету Сімферопольської міської ради з ОСОБА_6 і ОСОБА_5 договором № 14914 про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві приватної власності, позивачці та відповідачеві відведена у рівних частках земельна ділянка загальною площею 532 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 на праві безстрокового користування для будівництва житлового будинку.
Рішенням від 13 лютого 2001 року Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим , а також ухвалою цього суду від 26 травня 2005 року про виправлення описок у вказаному судовому рішенні, які набрали чинності, між сторонами визначений порядок користування земельною ділянкою за вищевказаною адресою, зокрема, ОСОБА_6 була виділена у користування ділянка № 3 площею 415, 9 кв. м, Ѕ частина ділянки загального користування № 1 площею 164,6 кв. м, а ОСОБА_5 - земельна ділянка № 2 площею 280, 1 кв. м та Ѕ зазначеної ділянки загального користування № 1.
Рішенням цього суду від 02 червня 2005 року і додатковим рішенням від 22 вересня 2009 року , що набрали законної сили , за ОСОБА_6 визнано право власності на житловий будинок і господарські споруди , який був збудований відповідачем замість знищеного пожежею у 1998 році житлового будинку , а також на земельну ділянку площею 415,9 кв м. і 1\2 частину ділянки загального користування площею 164, 6 кв.м., розташованих за адресою АДРЕСА_1 .
Згідно державного акту про право власності на земельну ділянку від 02 жовтня 2007 року сторонам на праві спільної сумісної власності належить земельна ділянка площею 0,0861 га , розташована за адресою АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд .
Суд також встановив, що ОСОБА_6 на відведеної йому частині земельної ділянки замість знищеного пожежею у 1998 році житлового будинку самочинно побудував навіс літ. «К», який розташований на відстані 1, 06 м від стіни сусіднього домоволодіння № 35 та перешкоджає у здійсненні права проїзду автомобіля до відведеної у користування ОСОБА_8 земельної ділянки , перенесення цього навісу на інше місце технічно можливо .
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що на земельній ділянці , що перебуває у користуванні позивачки, знаходяться вбиральня, сарай і літня кухня , оскільки на спірній земельній ділянці є один житловий будинок ОСОБА_6 , розподіл цієї ділянки на рівні частки є неможливим ( а.с.129).
Отже, при апеляційному перегляд справи встановлено, що між сторонами виникли правовідносини з приводу здійснення права спільної сумісної власності на земельну ділянку .
Відповідно до статті 89 Земельного кодексу України співвласники земельної ділянки , що перебуває у спільній сумісній власності , мають право на її поділ або виділення з неї окремої частки . Поділ земельної ділянки , яка є у спільній сумісній власності , з виділенням частки співвласника , може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними , якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом .
Крім того, правовий режим спільної сумісної власності визначається главою 26 Цивільного кодексу (далі-ЦК) України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування і розпорядження спільною власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток, співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.
Відповідно до частини 1 статті 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Положення норми статті 370 цього Кодексу стосуються права співвласників на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Таким чином , у розумінні наведених норм закону визначення ідеальної частки в праві спільної сумісної власності, яка є рівною для всіх її співвласників, без виділу частки або поділу спільного сумісного майна в натурі не має самостійного правового значення і є по суті визнанням юридичного факту, на якому можуть ґрунтуватися інші позовні вимоги.
Однак ухвалою суду від 01 червня 2010 року первісні позовні вимоги ОСОБА_5 про розділ земельної ділянки , виділ в натурі частки земельної ділянки, припинення права спільної сумісної власності і стягнення грошової компенсації за заявою представника позивачки залишені без розгляду ( а.с. 256).
Крім того, колегія суддів приймає до уваги, що вищезгаданими судовими рішеннями був визначений порядок користування позивачкою і відповідачем спірною земельною ділянкою та розмір ділянки , що перебуває у користуванні кожної із сторін, а також у власності ОСОБА_6 .
З огляду на наведене суд першої інстанції при вирішенні справи дійшов правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_5 щодо визначення розміру часток співвласників у спірній земельній ділянці , а доводи апеляційної скарги не спростовують такого висновку і не містять підстав для скасування оскарженого рішення місцевого суду.
За даних обставин, судова колегія вважає, що рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права , що , відповідно до частини 1 статті 308 ЦПК України, є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення рішення Центрального районного суду м.Сімферополя АР Крим від 16 вересня 2010 року без змін.
На підставі наведеного та керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частини 1 статті 308 , статтями 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити
Рішення Центрального районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 16 вересня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили у день проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді : Дралло І.Г. Пономаренко А.В. Білоусова В.В.