Справа № 2a-17 2007 рік

ПОСТАНОВА

11 квітня 2007 року                                                                                           місто Василівна

Василівський районний суд Запорізької області у складі:       головуючого судді Мовчана О.Г.

при секретареві      Звєрєвої Е.С.

за участю:    представника позивача                 адвоката Мінаєва М.М.

представника відповідача                                   Бойчун О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Василівка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення Василівської районної державної адміністрації про стягнення недоплаченої одноразової грошової допомоги інваліду війни, -

ВСТАНОВИВ:

До Василівського районного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1. до Управління праці та соціального захисту населення Василівської районної державної адміністрації (далі УПСЗН Василівської районної державної адміністрації), в якому зазначено, що він має правовий статус учасника бойових дій. Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року, йому щорічно до п'ятого травня повинна була виплачуватися одноразова грошова допомога в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Фактично за 2004, 2005 та 2006 роки призначена грошова допомога нараховувалася не в повному обсязі. Виплати було здійснено за 2004 рік - у сумі 120 грн., за 2005 та 2006 роки - по 250 грн. за рік, в той час, як на думку позивача, у 2004 році йому мали виплатити 1 423 грн. 45 коп. (284,69 грн. х 5), у 2005 році - 1660 грн. (332 грн. х 5), у 2006 році - 1795 грн. (359 грн. х 5), тобто позивач вважає, що всупереч вищенаведеному Закону «Про статус ветеранів» протягом 2004-2006 років, йому була недоплачена разова грошова допомога на загальну суму 4 258 грн. 45 коп., що підтверджується наступним розрахунком: (1423,45 грн. - 120 грн.) + (1660 грн. - 250 грн.) + (1795 грн. - 250 грн.) = 4 258 грн. 45 коп.

Позивач також посилається на положення Конституції України, якою встановлено, що при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ч.3 ст.22). Відповідно до ст.2 Закону України «Про статус ветеранів», права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни, а нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим законом, є недійсними.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, пославшись на підстави, зазначені у адміністративному позові та письмових поясненнях до позову, додатково пояснивши, що вважає, що позивачем не пропущено строк позовної давності, оскільки право на отримання грошової допомоги виникло у позивача до прийняття КАС

2

України, в зв'язку з чим суд повинен керуватися загальним трирічним строком позовної давності.

Представник відповідача заперечує проти задоволення адміністративного позову, посилаючись на те, що УПСЗН Василівської районної державної адміністрації виплатило щорічну разову грошову допомогу за роки, вказані відповідачем, відповідно до діючого законодавства. Крім того, представник відповідача пояснив, що наряду зі ст.22 Конституції України, є статті 23, 24 Конституції, які передбачають, що права одних людей, не повинні порушувати прав інших, не можуть бути привілеї за ознаками соціального походження або іншими ознаками. Тобто, якщо Управління, в порушення вищезгаданих статей Конституції та Бюджетного кодексу, виплатить допомогу позивачу в заявлених сумах, то інші соціальні виплати Управління вже буде не змозі виконати, в зв'язку з чим будуть порушені права інших громадян на соціальний захист.

Одночасно представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог з підстав пропуску позивачем строку позовної давності, в зв'язку з чим, також просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши надані ними матеріали, суд вважає за потрібне відмовити у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного:

·       судом встановлено, що позивач є учасником бойових дій, що підтверджено відповідним посвідченням;

·       згідно зі ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасники бойових дій мають право на отримання щорічної одноразової допомоги до 05 травня поточного року в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком;

·       відповідно до п.2 ст.99 КАС України встановлено річний строк звернення до суду з адміністративним позовом;

·       виходячи зі змісту п.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту;

·       враховуючи, що ОСОБА_1. звернувся до суду з даним позовом 21 серпня 2006 року, суд приходить до висновку про те, що позивач не довів поважності пропуску річного строку для звернення до суду з позовом щодо сплати сум за 2005 рік;

·       відповідно до ст.17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», щорічна грошова виплата разової грошової допомоги до 5 травня, в розмірах, передбачених ст.ст. 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення. Одночасно Законом України від 25 грудня 1998 року «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено, що порядок виплати разової грошової допомоги ветеранам війни визначається Кабінетом Міністрів України, який має щорічно у проекті Державного бюджету України передбачати цільові кошти, необхідні для виплати разової грошової допомоги ветеранам війни;

18 лютого 2004 року Кабінетом Міністрів України за № 177 прийнято Постанову «Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у якій, зокрема, зазначено, що з метою реалізації положень ст.17-1 вказаного Закону Міністерство фінансів України та Державне казначейство України забезпечують щороку до 10 квітня виділення коштів Міністерству праці та соціальної політики для виплати цієї разової грошової допомоги в розмірах, установлених законом про

3

державний бюджет на відповідний рік, і для подальшого перерахування їх місцевим органам праці та соціального захисту населення;

·       за змістом ст.21 Бюджетного кодексу України органи соціального захисту не мають власних коштів, а є лише розпорядниками бюджетних коштів. Кошти бюджету, які отримують фізичні особи, надаються їм тільки через розпорядника бюджетних коштів. Відповідно до ст.ст.87, 89 Бюджетного Кодексу України до видатків, які здійснюють з Державного бюджету України належать державні програми соціальної допомоги, зокрема, щорічна разова грошова допомога ветеранам війни (ст.87 БК України);

·       крім того, відповідно до п. 18 ст.77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» на цей рік зупинено дію ч.5 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій;

·       щорічна разова грошова допомога, щодо розміру якої виник спір, не є основним джерелом існування і не належить до конституційних прав людини та громадянина в сенсі положень розділу 2-го Конституції України;

·       також необхідно врахувати, що КАС України (ст.ст.2, 21 КАС) надає особі право оскаржити рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень і одночасно з цими вимогами заявити вимоги про відшкодування шкоди, завданої протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Тобто, підставою для вирішення питання про відшкодування матеріальної шкоди є встановлення судом протиправності та незаконності дій суб'єкта владних повноважень. Проте, в адміністративному позові не заявлено вимог щодо оскарження дій, рішень або бездіяльності, а йдеться тільки про стягнення суми;

·       таким чином, при розгляді справи встановлено, що органи соціального захисту при виплаті вищезазначених коштів діяли відповідно до законодавства, а тому не має передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Судові витрати, відповідно до положень ст.94 КАС України, підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.92,95, 124, 129 Конституції України, ст.ст.2, 13, 17, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст.ст.4, 51, 87 Бюджетного кодексу України, Законами України «Про державний бюджет» на 2004, 2005, 2006 роки, Законом України № 2335-IV від 20 грудня 2005 року, ст.ст.2, 11,71, 94, 161-163, 167 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення Василівської районної державної адміністрації про стягнення недоплаченої одноразової грошової допомоги інваліду війни -відмовити.

Судові витрати підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції повністю або частково.

4

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвали оскаржуване судове рішення.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цьoro строку. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.