Справа № 22ц-5218/10 Головуючий в 1 інстанції: Чишій С.С.
Категорія 37 Доповідач: Веремчук Л.М.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________________________________________________
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
22 грудня 2010 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого-судді Мудренко Л.І.
суддів Веремчук Л.М., Русинчука М.М.
при секретарі Губарик К.А.
з участю : позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу квартири, визнання права власності на частину квартири та грошових заощаджень в порядку спадкування, визнання частково недійсним свідоцтва про державну реєстрацію права власності на квартиру, за апеляційною скаргою позивача на рішення Любомльського районного суду Волинської області від 04 жовтня 2010 року,
в с т а н о в и л а:
Рішенням Любомльського районного суду від 04 жовтня 2010 року в позові ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, покликаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким задовольнити її позов.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.
Відмовляючи ОСОБА_1 в позові, суд вказав, що вона, як спадкоємець своєї матері ОСОБА_6 не має права на спадщину Ѕ частини квартири АДРЕСА_1, оскільки спадкодавцеві на час смерті не належало це майно. Щодо половини грошового вкладу позивачка ОСОБА_1 не заявила позовних вимог про стягнення з відповідача ОСОБА_4 відповідних грошових сум, які знаходяться в установі банку.
Такий висновок суду відповідає встановленим обставинам справи, та нормам закону, які регулюють ці правовідносини.
Судом першої інстанції встановлено, і це відповідає матеріалам справи, що позивачка ОСОБА_1 являється спадкоємцем після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року матері ОСОБА_6
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Ч. 1 ст. 1280 ЦК України передбачає, якщо після спливу строків для прийняття спадщини і після розподілу її між спадкоємцями спадщину прийняли інші спадкоємці, вона підлягає перерозподілу між ними. Такі спадкоємці мають право вимагати передання їм у натурі частини майна, яке збереглося, або сплати грошової компенсації.
Відповідачка ОСОБА_4 набула право власності на квартиру згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Любомльською державною нотаріальною конторою 20 листопада 2007 року зареєстрованого за реєстровим номером 116. 2 квітня 2008 року спірну квартиру вона продала ОСОБА_3 Право власності на квартиру за ОСОБА_3 зареєстровано в електронному реєстрі.
Спадкодавець ОСОБА_6 за життя ставила питання про перерозподіл спадкового майна.
Рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 5 червня 2009 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 Визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, яке видане Любомльською державною нотаріальною конторою № 1169 від 20.11.2007 року ОСОБА_4, та визнано за ОСОБА_6 право на спадщину на Ѕ частку цієї квартири; частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, яке видане Любомльською державною нотаріальною конторою 25.03.2008 року № 762 ОСОБА_4, та визнано за ОСОБА_6 право на спадщину на Ѕ частину цієї суми, що становить 1147 грн. грошових заощаджень ОСОБА_7. В задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 відмолено.
Перерозподіл майна і передача Ѕ частки квартири у власність ОСОБА_6 не відповідали б вимогам ч. 1 ст. 1280 ЦК України, оскільки майно в натурі у спадкоємця ОСОБА_4 не збереглось. З цих підстав рішенням Любомльського районного суду від 05.06.2009 року відмовлено у задоволенні вимог ОСОБА_6 про визнання її права власності на частину квартири. Її права поновлено шляхом визнання її права на спадщину в цій частині, що давало їй право на сплату грошової компенсації, шляхом пред’явлення позову до ОСОБА_4 оскільки на час смерті матері позивачки майно перерозподілене не було, воно не може бути віднесено до складу спадщини, на яку має право позивач ОСОБА_1
Ст. 659 ЦК України передбачає, що продавець зобов'язаний попередити покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається (права наймача, право застави, право довічного користування тощо). У разі невиконання цієї вимоги покупець має право вимагати зниження ціни або розірвання договору купівлі-продажу, якщо він не знав і не міг знати про права третіх осіб на товар.
Місцевий суд дійшов вірного висновку, що на момент укладення 02.04.2008 року договору купівлі-продажу ОСОБА_4 була законним власником спірної квартири. Судовий спір з нею іншого спадкоємця ОСОБА_6 про продовження строку на прийняття спадщини вирішено судовим рішенням 23.04.2008 року. Тому, на момент укладення договору ОСОБА_4 не мала обов’язку повідомляти ОСОБА_3 про претензії ОСОБА_6 на квартиру, оскільки права останньої не були встановлені в судовому порядку.
Судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини по справі і дано правильну правову оцінку правовідносинам. Суд підставно відмовив позивачу у визнанні за нею права власності на Ѕ частку спірної квартири та визнання недійсними договору купівлі-продажу квартири і свідоцтва про реєстрацію права власності на неї за ОСОБА_3, оскільки позивач всупереч ст. 60 ЦПК України не надала доказів на підтвердження своїх позовних вимог.
Що стосується грошового вкладу, на який відкрилась спадщина після смерті ОСОБА_6, враховуючи ту обставину, що гроші не є майном, що має індивідуальні або родові ознаки і до нього не можуть застосовуватись положення ст. 1280 ЦК України, то позивач вправі звернутися до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення відповідних грошових сум.
За таких обставин місцевий суд підставно відмовив позивачу у задоволенні позову.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, оскільки вони були предметом дослідження в суді першої інстанції і суд їм дав правильну юридичну оцінку.
При таких обставинах справи та відповідно до зазначених норм закону, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Любомльського районного суду Волинської області від 04 жовтня 2010 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Судді :