Справа №2-13 50/2007р. РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2007 року Центрально-Міський районний суд міста Горлівки Донецької області у складі:

головуючого судді - Реутової В.І.

при секретарі           - Кобець О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Горлівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Виконкому Горлівської міської ради про визначення часток у спільній сумісній власності та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із заявою, в якій зазначає, що згідно зі свідоцтвом про право власності на житло, виданим відділом приватизації державного житлового фонду виконкому Горлівської міської ради квартира АДРЕСА_1 належить позивачеві, її доньці - ОСОБА_2 та онуці - ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності. Виходячи з принципу рівності часток кожному з них повинно приєднуватися по 1/3 частині вказаної квартири. Однак у свідоцтві про право власності на житло № 2420 від 21 вересня 1995 року не визначені частки кожного з членів приватизації у праві спільної сумісної власності на зазначену квартиру, що перешкоджає позивачу розпорядитися належною їй 1/3 частиною, через що нотаріус відмовляється вчиняти будь-які нотаріальні дії щодо належного позивачеві майна. Тому, позивач просить суд постановити рішення, яким визначити частки у спільній сумісній власності на квартиру АДРЕСА_1, визнавши право власності за ОСОБА_1 на 1/3 частину, за ОСОБА_2 на 1/3 частину та за ОСОБА_3 на 1/3 частину зазначеної квартири.

В судовому засіданні позивач позов підтримала та просила визначити частки у спільній сумісній власності на квартиру АДРЕСА_1, визнавши право власності за ОСОБА_1 на 1/3 частину, за ОСОБА_2 на 1/3 частину та за ОСОБА_3 на 1/3 частину зазначеної квартири.

Представник відповідача Виконкому Горлівської міської ради у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином. Надав суду письмове клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнає.

Відповідач ОСОБА_2. - представник неповнолітньої ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, посилаючись на те, що вона не заперечує проти того, що 1/3 частина спірної квартири належить її матері ОСОБА_1., і тому не має підстав для виділу часток в судовому порядку. Вважає, що частки повинні визначатися в судовому порядку лише при наявності між сторонами спору про це.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та надавши їм оцінку в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі, а ст. 370 ЦК України передбачено, що у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної

власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Так, в судовому засіданні було встановлено, що дійсно відповідно до Свідоцтва про право власності на житло від 21.09.1995 року, виданого відділом приватизації державного житлового фонду виконкому міської Ради народних депутатів на підставі рішення № 346 від 20.09.1995 року позивачу - ОСОБА_1, її доньці - ОСОБА_2 та онуці - ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1. Тому слід визнати за кожним з них частку в спільній сумісній власності на вказану квартиру у розмірі 1/3 частини зазначеної квартири на кожного.

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує право власності.

Оскільки не визначення у Свідоцтві про право власності на житло часток кожного з членів приватизації квартири АДРЕСА_1 перешкоджає позивачу у здійсненні нею свого права розпорядження належною їй частиною квартири, то слід визнати за кожним із сторін право власності на належні їм частки.

Стаття 48 Закону України "Про власність" встановлює, що власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Захист права власності здійснюється судом.

Таким чином, слід визначити частки у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 по 1/3 частині за ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, визнавши за кожною з них право власності на належні їм частки.

Керуючись ст.ст. 10,11, 209, 212, 214, 215, 224-226 ЦПК України, на підставі ст. 368-370, 392,1268,1270 ЦК України, ст. 48 Закону України "Про власність", суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Визначити частки в спільній сумісній власності на квартиру АДРЕСА_1 у наступних розмірах:

·        за ОСОБА_1 - 1/3 частка,

·        за ОСОБА_2 - 1/3 частка

·        за ОСОБА_3 - 1/3 частка.

Визнати право власності за ОСОБА_1 на 1/3 частину, за ОСОБА_2 на 1/3 частину та за ОСОБА_3 на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Центрально-Міський районний суд міста Горлівки шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили, якщо після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів з дня проголошення) заяви не було подано, а також, якщо суду було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.