Справа № 2- а-9134-2010
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 грудня 2010 року Суддя Слов’янського міськрайонного суду Донецької області Мінаєв І.М. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у м. Слов’янську Донецької області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», -
В С Т А Н О В И В:
У Слов’янський міськрайонний суд Донецької області звернувся ОСОБА_1 з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в м. Слов’янську про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги ,,Дітям війни”, обґрунтувавши свої вимоги тим, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до ст. 1 Закону України № 2195-ІV від 18 листопада 2004 року ,,Про соціальний захист дітей війни”, є дитиною війни. Згідно зі ст. 6 зазначеного Закону з 01 січня 2006 року їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії.
На підставі вимог статті 183-2 КАС України дана справа розглядається в порядку скороченого провадження без проведення судового засіданні та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, набуваю висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
При розгляді справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1. Згідно із статтею 1 Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни” дитиною війни є особа, який є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Відповідно, позивач є дитиною війни в розумінні Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни”. Відповідач не заперечує того факту, що ОСОБА_1 є дитиною війни в розумінні Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни”.
Виходячи із того, що позивач ОСОБА_1 є дитиною війни в розумінні Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни”, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України ,,Про соціальний захист дітей війни”, в тому числі й право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Статтею 71 Закону України ,,Про Державний бюджет України на 2007 рік” дія статті 6 Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни” зупинена на 2007 рік.
Однак рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення статті 71 Закону України ,,Про Державний бюджет України на 2007 рік”, якими була зупинена дія статті 6 Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни”, визнані такими, що не відповідають Конституції. Законом України ,,Про Конституційний Суд України” від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР, а саме ст. 73 вказаного Закону передбачено, що у разі, коли нормативно-правові акти або їх окремі положення визначаються такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), то вони оголошуються не чинними та втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України відповідного рішення. У зв’язку з наведеним вважаю, що вимоги, щодо зобов’язання нарахувати та виплатити вказану у позові соціальну допомогу за 2007 рік підлягають задоволенню за період часу з 09 липня 2007 року (день прийняття рішення Конституційним Судом України) по 31 грудня 2007 року включно.
Законом України ,,Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року внесено зміни до Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни”, у тому числі після внесення відповідних змін статтею 6 вказаного Закону передбачалося, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання; державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Однак Конституційний Суд України дійшов до переконання, що Законами про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх. Так, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року вказані вище зміни до Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни”, які внесені Законом України ,Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року визнані такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними). З урахуванням наведеного, вимоги позивача щодо нарахування соціальної допомоги , як дитині війни за 2008 рік підлягають задоволенню лише з 22.05.2008 року ( день прийняття рішення Конституційним Судом України) по 31 грудня 2008 року включно. Але нарахування за вказаний період часу соціальної допомоги позивачу, як дитині війни повинно проводитися з вирахуванням надбавки, встановленої для учасників війни, що виплачувалася позивачеві відповідно до внесених змін до Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни” ( які були внесені Законом України ,,Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року), у разі отримання такої надбавки позивачем за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно.
Позовні вимоги про нарахування підвищення пенсії за 2009 р. також підлягають задоволенню, оскільки ЗУ ,,Про державний бюджет України на 2009 рік” дію ст.6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” не зупинено. Але нарахування за вказаний період часу соціальної допомоги позивачу, як дитині війни повинно проводитися з вирахуванням надбавки, встановленої для учасників війни, що виплачувалася позивачеві відповідно до внесених змін до Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни”.
Позовні вимоги про нарахування підвищення пенсії за 2010 р. з 01.01.2010р. року також підлягають задоволенню, оскільки Законом України ,,Про державний бюджет України на 2010 рік” дію ст.6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” не зупинено.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно частини 1 ст. 2 КАСУ, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів юридичних осіб у сфері публічно правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб’єктів при здійснені ними владних управлінських функцій на основі законодавства в тому числі на виконання делегований функцій. В межах КАСУ захисту підлягає порушене право позивача, внаслідок чого зобов’язання УПФУ в подальшому робити доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як “Дитині війни” є безпідставним, оскільки встановлює обов’язок на майбутнє без врахування змін чинного законодавства, яке може мати місце та без наявності спірних правовідносин.
Враховуючи наведене, слід зобов’язати УПФУ в м. Слов’янську здійснити нарахування та виплату за рахунок коштів Державного Бюджету України, ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»: за періоди: з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року; за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року; з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 р. по 24 листопада 2010 року.
Стосовно конкретного визначення позивачем суми нарахування, зазначаю, що предмет спору є зобов’язання відповідача вчинити певні дії, а саме здійснити нарахування, а не стягнення певної суми. Визначення розміру нарахування у спірних правовідносинах є функцією суб’єкта владних повноважень( відповідача у справі), внаслідок чого у цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 70 грн. за надання правової допомоги задоволенню не підлягають, оскільки Постановою КМ України від 27.04.2006р. №590 „Про граничні розміри компенсації витрат, пов”язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави” передбачає можливість відшкодування витрат, пов”язаних з наданням правової допомоги у відповідних розмірах лише у разі участі адвоката або іншого фахівця в галузі права безпосередньо в судовому розгляді справи та в судових засідання. В даному випадку адвокат участі в судових засіданнях не приймав, а тому вимоги не можуть бути задоволені.
На підставі вимог ст. 94 КАС України також підлягають задоволенню вимоги позивача щодо повернення судового збору.
Керуючись ст.ст. 2-15,104-107,158,159,160,161,163,183-1 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, Законом України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, суд , -
П О С Т А Н О В И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України у м. Слов’янську Донецької області здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»: за періоди: з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року; за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року; з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 р. по 24 листопада 2010 року.
Повернути за рахунок коштів Державного бюджету України ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 03 грн. 40 коп..
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийнятті постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова постановлена та підписана в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
Суддя Слов’янського
міськрайонного суду І.М.Мінаєв