Справа № 2а-658/10
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 листопада 2010 р. Гайсинський районний суд Вінницької області в складі головуючого – судді С.М. Дєдова розглянувши в скороченому провадженні в м. Гайсині адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Гайсинському районі про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії,-
Встановив:
22.10.2010 р. до суду заявлено позов, вимоги якого мотивовано тим, що позивачка як інвалід третьої групи внаслідок Чорнобильської катастрофи має право відповідно до Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”(далі Закон) на одержання державної пенсії у розмірі не менше шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, проте відповідачем такі пенсії їй виплачувались і виплачуються в неповному обсязі, на її вимогу здійснити їх перерахунок відповідно до чинного законодавства та провести відповідні виплати їй було відмовлено, що порушує законне її право; просила визнати бездіяльність відповідача в частині відмови в перерахунку її державної та додаткової пенсії за шкоду здоров’ю протиправними, зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплату їй пенсій в розмірі, передбаченому ст.ст. 50, 54 Закону (6,5 мінімальних пенсій за віком) з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 22.04.2010 р. по 22.10.2010 р. з урахуванням проведених виплат та щомісячно здійснювати нарахування і виплату їй пенсій в розмірі, передбаченому ст.ст. 50, 54 Закону (6,5 мінімальних пенсій за віком),- з дня звернення до суду і по день припинення такого права.
Відповідач письмово просив у позові відмовити через помилкове застосування позивачкою ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для визначення розміру мінімальної пенсії за віком з огляду на поширення її лише на правовідносини щодо визначення мінімального розміру призначеної за цим законом пенсії, порядок обчислення та виплати передбачених Законом пенсій наразі не врегульований.
З урахуванням позицій сторін та досліджених доказів суд визнає, що позов підлягає повному задоволенню з таких міркувань.
Доведено, що ОСОБА_1 є інвалідом третьої групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, відноситься до першої категорії осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи і має право відповідно до Закону на одержання щомісячної державної пенсії у розмірі не менше шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, такі пенсії відповідачем їй у межах шестимісячного строку позовної давності і на час вирішення справи в суді виплачувались і виплачуються в неповному обсязі, хоча за Законом обмежені бути не можуть.
Дані правовідносини регламентуються:
- ст. 50 та ст. 54 Закону (в редакції Закону до 31.12.2007 р.), за якими, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами за конституційними нормами, позивачка має право на отримання державної пенсії в усіх випадках не нижчої шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю у розмірі п’ятдесяти відсотків мінімальної пенсії за віком;
- ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», згідно з якою мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
- Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, що має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції згідно з яким положення пунктів 24-34 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо визначення розміру пенсій громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачених Законом визнано неконституційними;
- ч. 2 та ч. 3 ст. 22 Конституції України, за змістом яких конституційні права гарантуються і не можуть бути скасовані, а держава повинна утримуватись від прийняття будь-яких актів, які б призводили до скасування чи звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод;
- п.19 Постанови Пленуму Верховного суду України №8 від 13.06.2007 року "Про незалежність судової влади", згідно з яким не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, що скасовують конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод;
- ч. 7 ст. 9 КАС України у взаємозв'язку зі ст.ст. 180, 181 СК України, за якими захист порушеного права особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, з дня звернення до суду до дня припинення такого права має здійснюватися аналогічно випадкам протиправної бездіяльності батьків у ненаданні законного утримання дитині, така позиція відповідає змісту ч.3 ст. 162 КАС України про право суду визначити спосіб гарантованого захисту прав людини і громадянина від порушень зі сторони суб'єктів владних повноважень, вона повністю узгоджується з приписами ст. 13 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" щодо права кожного на ефективний засіб юридичного захисту.
Оскільки, ОСОБА_1, як інваліду третьої групи та постраждалій від Чорнобильської катастрофи передбачено отримання державної пенсії у розмірі не меншому шести мінімальних пенсій за віком і додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідачем такі пенсії позивачці у межах шестимісячного строку позовної давності виплачувались і виплачуються в неповному обсязі у розмірі меншому за 6,5 мінімальних пенсій за віком, то задля захисту законних прав позивачки, суд визнає за необхідне визнати бездіяльність відповідача протиправною в частині ненарахування та невиплати державної пенсії і додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю в повному обсязі, зобов'язати його перерахувати та виплатити позивачці державну пенсію і додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю в розмірі 6,5 мінімальних пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за шість місяців до дня звернення до суду,- з 22.04.2010 р. по 22.10.2010 р. - з урахуванням проведених виплат, щомісячно здійснювати нарахування і виплату їй державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю в розмірі, передбаченому ст.ст. 50, 54 Закону - 6,5 мінімальних пенсій за віком - починаючи з дня звернення до суду і по день припинення такого права; зазначена правова позиція в повній мірі реалізовує право позивачки на ефективний засіб юридичного захисту, тому що позбавляє її необхідності регулярно в межах строку позовної давності звертатися до суду у разі захисту ним порушеного права лише за минулий час.
Заперечення відповідача про відповідність його дій і бездіяльності закону спростовуються викладеними вище висновками, приписами ч.2 ст.3 Конституції України про відповідальність держави перед людиною за порушення її прав, у тому числі через виконання судом передбачених ч. 1 ст. 2 КАС України завдань, та ч. 4 ст. 9 КАС України щодо обов'язку суду застосовувати правовий акт вищої юридичної сили; твердження відповідача про неможливість застосування щодо спірних правовідносин ч. 1 ст. 28 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з огляду на викладену в ч. 3 ст. 28 цього Закону заборону є помилковим через відсутність в ній обмежень для розрахунку пенсії передбаченої Законом для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а тому в цілому його заперечення до уваги суд не бере.
Заперечення підтверджують також тривалість, сталість і безстроковість протиправної бездіяльності відповідача і саме ці її ознаки визначили зміст обраного судом способу гарантованого (ефективного) захисту порушеного права особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, зобов'язанням відповідача щомісячно виконувати Закон до дня припинення права, при цьому, зважаючи на можливість майбутніх законодавчих змін підстав і порядку встановлення розміру мінімальної пенсії за віком, відповідач має нараховувати і виплачувати позивачці державну пенсію в розмірі не нижчому шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з визначеного чинним законодавством на час виконання цієї постанови її розміру.
Судові витрати необхідно компенсувати за рахунок держави, оскільки сторони у справі звільнені від їх сплати.
Висновки суду, крім правових позицій сторін, підтверджуються ще й таким:
- копією посвідчення серії НОМЕР_1, з якого видно, що ОСОБА_1 відноситься до першої категорії осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи (а.с.6);
- довідкою серії МСЕ №058720, з якої видно, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ-ої групи, захворювання пов’язане з Чорнобильською катастрофою (а.с.7);
- довідкою УПФУ в Гайсинському районі, з якої видно, що ОСОБА_1 у межах шестимісячного строку позовної давності державна пенсія та додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров’ю виплачувалась і виплачується в неповному обсязі у розмірі меншому за 6,5 мінімальних пенсій за віком (а.с.11).
Керуючись ст.ст.4, 11, 70, 71, 183-2 КАС України, суд, -
Постановив:
Позов задовольнити повністю.
Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Гайсинському районі протиправною в частині ненарахування і невиплати ОСОБА_1 державної пенсії в розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду здоров’ю в розмірі п’ятдесяти відсотків мінімальної пенсії за віком, передбачених ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Гайсинському районі перерахувати та виплатити ОСОБА_1 державну пенсію в розмірі шести мінімальних пенсій за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за шість місяців до дня звернення до суду - з 22.04.2010 р. по 22.10.2010 р. - з урахуванням проведених виплат.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Гайсинському районі перерахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю в розмірі п’ятдесяти відсотків мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за шість місяців до дня звернення до суду - з 22.04.2010 р. по 22.10.2010 р. - з урахуванням проведених виплат.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Гайсинському районі Вінницької області щомісячно виплачувати ОСОБА_1 державну пенсію в розмірі, передбаченому ст. 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”,- не нижчому шести мінімальних пенсій за віком, - із встановленого чинним законодавством на час виконання цієї постанови розміру мінімальної пенсії за віком, починаючи з 22.10.2010 р.,- дня звернення до суду, - і по день припинення такого права позивачки.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Гайсинському районі Вінницької області щомісячно виплачувати ОСОБА_1 додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю в розмірі, передбаченому ст. 50 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”,- 50% мінімальних пенсій за віком, - із встановленого чинним законодавством на час виконання цієї постанови розміру мінімальної пенсії за віком, починаючи з 22.10.2010 р.,- дня звернення до суду, - і по день припинення такого права позивачки.
Судові витрати компенсувати за рахунок державного бюджету України.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Гайсинський районний суд протягом десяти днів.
Суддя: