Справа №2-а-285
П О С Т А Н О В А
Іменем України
19 жовтня 2010 року
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області
в складі : головуючої судді Сенько Л.Ю.
при секретарі Колесник Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в письмовому провадженні в місті Жмеринка справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у м. Жмеринці про стягнення недоплаченої державної соціальної допомоги, суд -
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернулася з цим позовом до суду в якому вказала, що вона за правовим статусом є дитиною війни і згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання щомісячної соціальної допомоги у вигляді надбавки до пенсії, в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Посилаючись на те, що виплата вказаної соціальної допомоги у 2006-2010 роках її не виплачувалася та в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Жмеринці відмовили у здійсненні відповідного перерахунку, просила відновити її пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів; визнати дії посадових осіб управління Пенсійного Фонду України у м. Жмеринці по відмові в здійсненні йому – позивачу перерахунку пенсії, відповідно до ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не правомірними; зобов’язати управління Пенсійного Фонду України у м. Жмеринці провести перерахунок надбавки до її пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії по віку згідно ст.ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» , виходячи із розміру прожиткового мінімуму для осіб , які втратили працездатність з 01.01.2006 року і на подальший термін , та виплатити різницю між нарахованою та отриманою раніше сумою надбавки.
В судове засідання позивач не з’явилася, просила справу розглянути у її відсутність .
Представник відповідача в судове засідання не з’явився , надав до суду заяву, в якій зазначив , що з позовними вимогами позивача не погоджується та просив справу розглянути у його відсутність.
Дослідивши докази, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Ухвалою суду від 19.10.2010 року задоволена заява позивача про поновлення пропущеного строку для звернення до суду.
Відповідно до статті 1 Закону України № 2195- IV від 18.11.2004 р. "Про соціальний захист дітей війни" позивач є дитиною війни – особою, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років. Зазначена обставина підтверджується копією паспорту (а.с. 6-8).
Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" встановлено державну соціальну підтримку дітей війни, а саме: дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Зазначена соціальна допомога повинна виплачуватися щомісячно з 1 січня 2006 року.
Законом України від 19 січня 2006 року № 3367-IV було внесені такі зміни до Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік»; виключено пункт 17 ст. 77; стаття 110 викладена в такій редакції: установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтю 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Вказані положення Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» не були визнані неконституційними.
Порядок запровадження у 2006 році пільг, передбачених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Кабінетом Міністрів України визначений не був.
Таким чином у 2006 році відповідач не мав підстав проводити виплату підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Що стосується виплат підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 2007 року , то слід зазначити наступне.
Відповідач протягом 2007 року таку допомогу позивачу не виплачував взагалі, а починаючи з 01 січня 2008 року по теперішній час виплачує у неповному обсязі: з січня 2008 року в сумі 47 гривень, з 22 травня 2008 року - 48 гривень 10 копійок, з 1 липня 2008 року – 48 гривень 20 копійок та з 1 жовтня 2008 року - 49 гривень 80 копійок. Таке стверджується довідкою УПФУ від 04.10.2010 року (а.с. 12).
Згідно ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Та відповідно до п. 12 ст. 71 цього Закону з метою приведення окремих норм законів у відповідність з цим Законом зупинена на 2007 рік дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Рішенням Конституційного Суду від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 п. 12 ст. 71, яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст. 111 цього Закону (наряду з іншими положеннями Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік») визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Пунктом 41 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 р. № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" змінена і містить норму, що до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Однак ці зміни, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
У 2009-2010 роках зазначена стаття жодним Законом України не була змінена чи скасована.
Таким чином, ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є діючою.
Положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Рішень Конституційним Судом України. Рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв`язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними, є обов`язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими.
Згідно зі ст. 152 Конституції України та ст. 73 Закону України від 16.10.1996 р. № 422/96-ВР «Про Конституційний Суд України» із змінами та доповненнями, якщо закони та інші нормативні акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Щодо визначення розміру мінімальної пенсії за віком, що використовується для визначення розміру підвищення до пенсії дитині війни, суд виходить з наступного:
У ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визначено, що законодавство України про соціальний захист дітей війни складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів України; державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
У відповідності із ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003, № 1058-IV мінімальна пенсія – це державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом, причому виключно Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначається мінімальний розмір пенсії за
віком (ч. 2 ст. 5 цього Закону). Так, відповідно до ч. 1 ст. 28 зазначеного Закону мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Прожитковий мінімум у відповідності до п. 5-3 ч. 2 ст. 38 Бюджетного Кодексу України визначається виключно Законом України про Державний бюджет. У відповідності із зазначеними нормами саме Законами України про державний бюджет на відповідні роки визначено прожитковий мінімум, в тому числі для осіб, які втратили працездатність.
З 1 січня 2010 року прожитковий мінімуму на осіб, що втратили працездатність становить - 695 грн., а з 1 квітня - 706 грн. на 2010 рік ( Закон № 1646-VI від 20.10.2009).
Отже, з огляду на вищенаведене, позивачу, як дитині війні належало виплачувати щомісячну державну соціальну допомогу з урахуванням положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та встановленого Законом № 1646-VI від 20.10.2009 прожиткового мінімуму на осіб, що втратили працездатність.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 р. № 8 “Про незалежність судової влади” (абзац 1 п. 19) визначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.
У Конституції України Україну проголошено демократичною, соціальною, правовою державою (ст. 1), визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (ст. 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (ст. 21), Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, звуження їх змісту і обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається (ст. 22). Громадяни мають право на соціальний захист, яке гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. (ст. 46)
Таким чином, утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист, а тому відповідно до ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 19, ч. 1 ст. 68 Конституції України, вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами.
Статтею 64 Конституції України встановлено, що Конституційні права та свободи не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України, та зазначено вичерпний перелік таких випадків, а саме: в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень, та визначено ряд прав і свобод, які не можуть бути обмежені за жодних обставин.
Крім того, на підставі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Така правова позиція неодноразово була висловлена у Рішеннях Конституційного Суду України: № 5-рп/2002 від 20.03.2002 р. (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), № 20-рп/2004 від 01.12.2004 р. (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій), № 8-рп/2005 від 11.10.2005 р. (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання), № 6-рп/2007 від 09.07.2007 р. (справа про соціальні гарантії громадян), № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), № 26-рп/2008 від 27.11.2008 р. (справа про збалансованість бюджету).
На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що при визначені розміру щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни необхідно керуватися статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, а не підзаконним нормативно-правовим актом, яким є Постанова Кабінету Міністрів від 28.05.2008 р. № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
Частина 2 статті 152 Конституції України закріпила, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Відповідно до ст. 69 Закону України «Про Конституційний Суд України», рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання. Невиконання рішень та недодержання висновків Конституційного Суду України тягнуть за собою відповідальність згідно з законом (ст. 70).
Тому є достатньо підстав визнати, що підвищення до пенсії позивачу як дитині війни повинно бути у розмірі, не меншому, ніж 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, та може бути обмежено лише за наявності підстав, встановлених статтею 64 Конституції України.
Відповідно до ст..11 КАСУ суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб про захист яких вони просять.
Враховуючи, що обидві сторони звільненні від сплати судових витрат, судовий збір слід віднести на рахунок держави.
Відповідно до положень статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету. При зверненні до суду з цим позовом позивач сплатила 3 гривні 40 копійок судового збору (державного мита) (а.с.1).
Керуючись ст.ст. 1, 3, 8, 21, 22, 46, 48, 64, ч. 2 ст. 19, ст. 152 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 6 Закону України № 2195-IV від 18.11.2004 р. “Про соціальний захист дітей війни”, ст. 28 Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 р., № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р., № 26-рп/2008 від 27.11.2008 р., ч. 1 ст. 2, ст.ст. 9, 10, 11, 94, 99, 100, 159, 161, 162, 163, 183-2, ч. 2 ст. 186, ст. 254 КАС України,
п о с т а н о в и в:
Позов задовольнити частково.
Визнати дії посадових осіб управління Пенсійного Фонду України у м. Жмеринці по відмові в здійсненні ОСОБА_1 перерахунку пенсії, відповідно до ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не правомірними.
Зобов’язати управління Пенсійного Фонду України у м. Жмеринці провести перерахунок надбавки до пенсії ОСОБА_1 , як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії по віку згідно ст.ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» , виходячи із розміру прожиткового мінімуму для осіб , які втратили працездатність з 09.07.2010 по 31.12.2007року , з 22.05.2008 по 19.10.2010 року та виплатити їй різницю між нарахованою та отриманою раніше сумою надбавки; зобов’язати управління Пенсійного Фонду України у м. Жмеринці обраховувати надбавку до її пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії по віку згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням положень ст.28 закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року із розрахунку прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян з наступним перерахунком її згідно змін чинного законодавства і встановлення нових розмірів прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян.
В іншій частині позову відмовити.
Компенсувати ОСОБА_1 за рахунок держави 3 гривні 40 копійок судового збору (державного мита).
Постанова може бути оскаржена сторонами протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Київського апеляційного адміністративного суду через Жмеринський міськрайонний суд.
С У Д Д Я :