П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 жовтня 2010 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді Якименко Л.Г.
при секретарі Чабан Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС ОР ОДДЗ ВДАІ УДАІ УМВС України Павліва Івана Євгеновича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 24.08.2009 року інспектором ДПС Павлівим І.Є. у відношенні позивача, як власника транспортного засобу, було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення за ст.1 ст.122 КУпАП, та на підставі ст.14-1 КУпАП на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Лише 18.09.2009 року позивач дізнався по існування вказаної постанови, у зв’язку з чим просив суд поновити йому пропущений строк звернення до суду для оскарження вказаної постанови, скасувати постанову та закрити справу про адміністративне правопорушення, оскільки прилад «Візир», яким було зафіксовано порушення, не є автоматичним засобом фіксації, тому зроблене за допомогою нього фото не може бути доказом по справі, інших доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення відповідачем не надано.
Позивач в судове засідання не з’явився, надав суду письмову заяву, згідно якої позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив розглядати справу без його участі.
Відповідач в судове засідання не з’явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомляв. Зі згоди позивача суд ухвалює провести розгляд справи у відсутність відповідача, що відповідає положенням ч.4 ст. 128 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
В судовому засіданні встановлено, що 24.08.2009 року інспектором ДПС Павлів І.Є. у відношенні позивача, як власника транспортного засобу, складено постанову по справі про адміністративне правопорушення ВО №014779 за ч. 1 ст. 122 КУпАП, згідно якої 24.08.2009 року о 11 год. 32 хв. в с. Теофілівка Козівського району Тернопольської області на 115 км автодороги Стрий – Тернопіль – Кіровоград – Знам’янка керуючи автомобілем Тойота, державний номерний знак НОМЕР_1, перевищив швидкість на 25 км/г, рухався зі швидкістю 85 км/г, чим порушив п. 12.4 ПДР України. Вказаною постановою на позивача, як на власника автомобіля Тойота, державний номерний знак НОМЕР_1, на підставі ст.14-1 КУпАП накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень.
Постанову від 24.08.2009 року позивач отримав рекомендованим листом лише 18.09.2009 року, у зв’язку з чим суд вважає за необхідне визнати поважною причину пропущення строку звернення до суду позивачем та поновити пропущений з поважних причин процесуальний строк розгляду адміністративної справи.
До постанови надано три фотознімки, на яких відповідно вказано – «24.08.09, 11:32:52, Скорость v90 км/ч», «24.08.09, 11:32:52, Скорость v85 км/ч», «24.08.09, 11:32:53, Скорость v85 км/ч» та зафіксовано передню частину автомобіля з державним номерним знаком НОМЕР_1
У постанові по справі про адміністративне правопорушення не зазначено яким приладом вимірювалася швидкість руху автомобіля позивача. Виходячи з наданих фотографій суд робить висновок, що вони зроблені за допомогою вимірювача швидкості «Візир».
Ст. 254 КУпАП передбачає, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол, за виключенням випадків передбачених статтею 258 цього Кодексу.
Відповідно до ч.6 ст.258 КУпАП, у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Як виходить з технічних характеристик вимірювача швидкості «Візир», викладених в методичних рекомендаціях до нього, він не працює в автоматичному режимі, а для його функціонування обов’язково необхідно втручання людини, тому вимірювач швидкості «Візир» не можна віднести до працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, передбачених ст. 258 КУпАП. Через що у інспектора ДПС не було підстав, передбачених КУпАП для винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення без складання протоколу та участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Крім того, фотознімок зроблений вимірювачем швидкості «Візир» не може бути належним доказом того, що позивачем було перевищено, встановлене п.12.4 ПДР України, обмеження швидкості руху до 60 км/г, оскільки з нього не видно де саме було зафіксовано швидкість руху у 85 км/г – в межах населеного пункту, чи поза його межами.
Взагалі технічні засоби, які застосовується під час вимірювань і мають нормовані метрологічні характеристики, що визначаються ст. 1 закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» засобами вимірювальної техніки, у випадку, якщо вони підпадають під державний метрологічний нагляд, відповідно до ч. 2 ст. 11 цього закону дозволяється застосовувати лише за умови, якщо вони, відповідаючи встановленим для цих засобів вимогам точності, пройшли повірку або державну метрологічну атестацію.
Відповідач не надав до суду будь-яких документів щодо сертифікації приладу марки «Візир» на предмет відповідності його стандартам, які діють в Україні, відповідно ст.ст. 15, 18 Декрету КМ № 46-93 від 10.05.1993 «Про стандартизацію і сертифікацію», які б дозволили визначити метрологічні характеристики засобу цього типу. Цим виключається можливість встановити передбаченим статтею 26 закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» порядком використаний прилад на відповідність обов'язковим вимогам нормативних документів з метрології та можливість контролю його відповідності затвердженим типам такого роду засобів, ввезених на територію України.
Наведене в сукупності з відсутністю документів про дані державної повірки використаного засобу вимірювальної техніки та встановлену періодичність такої повірки, що була б проведена передбаченим статтею 28 закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» порядком, надає суду підстави для висновку про те, що відсутні характеристики похибок (невизначеності вимірювань), і згідно з ст. 10 цього закону дані використаного інспектором ДПС ДАІ приладу марки «Візир» належить визнати недопустимим засобом доказування для швидкості автомобіля, на водія якого накладено адміністративне стягнення.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне скасувати постанову серії ВО №014779 по справі про адміністративне правопорушення від 24.08.2009 року, складену інспектором ДПС ОР ОДДЗ ВДАІ УДАІ УМВС України Павлівим Іваном Євгеновичем у відношенні ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122 КУпАП і накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень та закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення.
Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 254, 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність», Декрету КМ №46-93 від 10.05.1993 «Про стандартизацію і сертифікацію», суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позов ОСОБА_1 до інспектора ДПС ОР ОДДЗ ВДАІ УДАІ УМВС України Павліва Івана Євгеновича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, – задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк звернення з даним позовом до суду.
Скасувати постанову серії ВО №014779 по справі про адміністративне правопорушення від 24.08.2009 року, складену інспектором ДПС ОР ОДДЗ ВДАІ УДАІ УМВС України Павлівим Іваном Євгеновичем у відношенні ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122 КУпАП і накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень та закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя: