Справа № 2-а-11212-2010
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 грудня 2010 року суддя Слов’янського міськрайонного суду Донецької області Неминущій Г.Л. розглянувши адміністративну справу в порядку скороченого провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Слов'янську Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання провести перерахунок та виплату щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни",-
В С Т А Н О В И В :
У Слов'янський міськрайонний суд Донецької області звернулась ОСОБА_1 з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Слов'янську Донецької області про визнання дій відповідача протиправними та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу "Дітям війни" у відповідності до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", як дитині війни за період з 1 січня 2009 року по 31 жовтня 2009 року у сумі 996,00 гривень; з 01 листопада 2009 року по 31 грудня 2009 року у сумі 244,28 гривень; за період з 01 січня 2010 року по 31 березня 2010 року у сумі 476,00 гривень; за період з 01 квітня 2010 року по 30 вересня 2010 року у сумі 972,00 гривень, а всього у сумі 2688,10 гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що він відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", віднесена до категорії "дітей війни" і має право на щомісячну соціальну допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Законами України "Про Державний бюджет України на 2007 і на 2008 роки" вносились зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у 2009-2010 роках виплачувалась не в повному обсягу. Рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року і від 22 травня 2008 року, зазначені зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" визнані такими, що не відповідають Конституції України. За період з 01 січня 2009 року по 31 жовтня 2009 року відповідач повинен сплатити їй зазначеної допомоги у сумі 996,00 грн., за період з 01 листопада 2009 року по 31 грудня 2009 року - у сумі 244,28 гривень; за період з 01 січня 2010 року по 31 березня 2010 року - у сумі 476,00 гривень; за період з 01 квітня 2010 року по 30 вересня 2010 року - у сумі 972,00 гривень. А всього їй не сплачено відповідачем гроші у сумі 2688, 10 гривень.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 183-2 КАС України справа розглядається в порядку скороченого провадження.
Позивач у судове засідання не з'явився, але надала суду заяву, просила справу розглянути у її відсутність, позовні вимоги просила задовольнити.
Відповідач до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить розписка у матеріалах справи, про причини своєї неявки суд не повідомив. Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкту владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини свого неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Представник третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог – Головне управління Державного Казначейства України в Донецькій області до суду не з’явився, про час дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, тому суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника третьої особи.
Суд, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги за заявою ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Слов'янському районі Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання провести перерахунок та виплату щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни" підлягають задоволенню з наступних підстав.
Так у ході судового засідання достовірно було встановлено що позивач ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно із статтею 1 Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни" дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Відповідно, позивач є дитиною війни в розумінні Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни". Це також підтверджується пенсійним посвідченням позивача НОМЕР_1.
Виходячи із того, що позивач ОСОБА_1 є дитиною війни в розумінні Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни", суд вважає, що на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України ,,Про соціальний захист дітей війни", в тому числі й право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Відповідачем не надано ніяких доказів, які б спростовували доводи позивача у відповідності до вимог ст. 71 ч. 2 КАС України, яка передбачає, що при оскарженні громадянином дій органів державної влади, саме останні повинні доказувати правомірність своїх дій.
У 2009-2010 роках положення ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", не змінювалось та не зупинялось, тому відповідач повинен був при нарахуванні та сплаті зазначеного виду соціальної допомоги керуватись положенням зазначеної норми закону. Так в своєму рішенні № 6-рп/2007 від 09.07.2007 р. Конституційний Суд України зазначив, що утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6 частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України (254к/96-ВР) вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.
Тому при вирішенні цього питання відповідач повинен керуватись нормами спеціального закону.Ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» з 01 січня 2009 року по дійсний час є діючою в наступній редакції: «дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком…».
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги про нарахування підвищення пенсії за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року включно та з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2010 року включно підлягають задоволенню, але нарахування за вказаний період часу соціальної допомоги позивачу, як "дитині війни" повинно проводитись з урахуванням фактично виплачених сум підвищення, встановленої для учасників війни, що виплачувалася позивачеві відповідно до внесених змін до Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни".
Окрім того, стосовно строку звернення до суду з адміністративним позовом суд зазначає, що він не є пропущеним з урахуванням того, що виплата підвищення до пенсії є однією зі складових пенсії в цілому та відповідно до ст. 87 ЗУ ,,Про пенсійне забезпечення ” від 05.11.1991р. суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе визнати дії Управління Пенсійного фонду України в м. Слов'янську Донецької області щодо не нарахування та не виплати підвищення до пенсії позивачу, як дитині війни, протиправними та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Слов'янську Донецької області зробити позивачу нарахування та виплату за рахунок коштів Державного Бюджету України недоотриману допомогу у розмірі 30 % від розміру мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року включно; з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2010 року включно. Однак, предметом спору по даній цивільній справі є зобов'язання відповідача вчинити певні дії, а саме здійснити нарахування та виплатити державну соціальну допомогу. Визначення розміру нарахування, у вказаних правовідносинах, є функцією по даній справі - відповідача. У зв'язку з цим, суд вважає, що в цій частині - визначення конкретної суми допомоги, позовні вимоги не підлягають задоволенню. На підставі вимог ст. 94 КАС України підлягають задоволенню вимоги позивача щодо повернення судового збору.
На підставі зазначеного та керуючись ст. 6 Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни ”, ч.1 ст. 28 Закону України ,,Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ”, Законом України ,,Про Державний бюджет України на 2009 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України, ст. 71 Закону України ,,Про Державний бюджет України на 2009 рік ”, Закон України ,,Про Державний бюджет України на 2010 рік ”, ст. ст. 2, 3, 6, 10, 11, 18, 94, 99, 100, 104, 105,158-163 КАС України,суд,-
П О С Т А Н О В И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Слов'янську Донецької області, за участю Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання провести перерахунок та виплату щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни"– задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України у м. Слов’янськ в Донецькій області по не нарахуванню та не виплаті державної соціальної допомоги ОСОБА_1 як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком – протиправними.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Слов’янськ Донецької області здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року включно, з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2010 року включно, з урахуванням проведених виплат.
Повернути за рахунок коштів Державного бюджету України понесені ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у сумі 54 грн. 40 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова підлягає негайному виконанню.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 – денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв»язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права , свободи, інтереси чи обов»язки.
Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.
Постанова складена та підписана у нарадчий кімнаті у єдиному екземплярі.
Суддя Слов’янського
міськрайонного суду Г.Л.Неминущій