Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-12607/ 2010р. Головуючий у I інстанції: Карпенко О.Л.
Категорія:53 Доповідач: Спірідонова Л.С.
УХВАЛА
Іменем України
«02» листопада 2010р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
Головуючого судді: Полежая В.Д.
Суддів: Спірідонової Л.С.
Савченко С.О.
При секретарі Пітель Г.М.
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою Новоукраїнського районного споживчого товариства на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 20 січня 2010р.
ВСТАНОВИЛА:
9 червня 2009 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до Новоукраїнського районного споживчого товариства про стягнення заробітної плати.
Зазначала, що з 27.03.2001 року працювала на посаді директора госпрозрахункового відокремленого підрозділу «Віка» об’єднання торгово-роздрібних підприємств №3 (надалі ОТРП №3).
Після реорганізації підприємства у листопаді 2002 року воно було приєднано до ОТРП №2, а в січні 2003 року до Райспоживтовариства.
2.01.2003 року її було переведено на посаду директора ГВП «Віка» ОТРП №2, а 31.07.2008 року – на посаду продавця магазину №17 с. Куликова Балка.
Важчає, що відповідачем порушувались норми трудового законодавства, оскільки заробітна плата виплачувалась їй в меншому розмірі ніж встановлений законодавством України мінімальний розмір заробітної плати за відповідні періоди. Крім того, Галузевою угодою між правлінням Укоопспілка та президією ЦК працівників споживчої кооперації, на 2004-2005 р. 2005-2006 роки та 2007-2009 роки встановлено мінімальну тарифну ставку робітника 1 розряду в розмірі не менше 120 процентів розміру мінімальної заробітної плати.
Оскільки заробітна плата виплачувалась їй не в повному обсязі після уточнення позовних вимог просила стягнути на її користь недоплачену заробітну плату за період з 27 березня 2001 року по 20 травня 2009 року в сумі 18355 грн.
Рішенням Новоукраїнського районного суду від 20 січня 2010 року позовні вимоги задоволено частково.
З Новоукраїнського районного товариства на користь ОСОБА_2 стягнуто 13264 грн. 35 коп. заробітної плати без урахування податків та інших обов’язкових платежів.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду через порушення норм матеріального та процесуального права, ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Зазначається, що позивачка працювала директором ГВП «Віка», яка свою діяльність здійснювала самостійно, мала свій розрахунковий рахунок в банку, була платником податків і зборів, мало окремий баланс, штамп і печатку, працювало на власних обігових коштах.
Вся виробнича діяльність, в т.ч. нарахування заробітної плати і її виплата проводилась нею самостійно.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, загальних у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що згідно записам в трудовій книжці позивачку 27.03.2001 року було зараховано на посаду директора госпрозрахункового виробничого підрозділу «Віка» (надалі ГВП) об’єднання торгово роздрібних підприємств №3 (надалі ОТРП). В послідуючому ОТРП №3 було приєднано до ОТРП №2, а 26.02.2008 року ОТРП №2 реорганізовано шляхом приєднання до Новоукраїнського районного споживчого товариства. Зазначені підрозділи юридичними особами не були.
Внаслідок цього ОСОБА_3 2.01.2003 року було переведено на посаду ГВП «Віка» ОТРП №2, а з 1.07.2008 року – зараховано на посаду продавця магазину №17 с. Куликова Балка (а.с.8).
Вирішуючи спір, суд першої інстанції вірно застосував норми права, зокрема ст.ст. 94,95, КЗпП України, ст. 10 Закону України «Про оплату праці» щодо мінімального розміру заробітної плати.
Суть позовних вимог полягає в тому, що з вини відповідача з моменту прийому на роботу в 2001 році позивачці заробітна плата в повному обсязі не виплачувалась оскільки була меншою, ніж встановлений Законами України на відповідні періоди мінімальний розмір, що суперечить трудовому законодавству та Галузевих угод між правлінням Іннобспілки і президії ЦК профспілки споживчої кооперації за відповідні періоди.
Як доказ цього, позивачка подала копії індивідуальних відомостей про за страховану особу, що подавались Новоукраїнським РСТ Пенсійному фонду України та помісячний розрахунок за 2001-2009 роки зроблений особисто ОСОБА_2
При цьому судова колегія приймає до уваги, що розрахункові відомості заробітної плати, згідно з якими повинна нараховуватись сума заборгованості і які є первинними бухгалтерськими документами суду сторонами не подавались.
Разом з тим відповідачем за кожен рік суду надано виписки з особового розрахунку позивачки про щомісячну заробітну плату, які співпадають з даними розрахунку зробленими нею на підставі персоніфікованого обліку, а тому доводи апеляційної скарги щодо недоведеності обставин на які посилається ОСОБА_2 є безпідставними.
Крім того, при ухваленні рішення судом першої інстанції відповідно до табелів обліку робочого часу враховано періоди роботи з неповним робочим днем.
При встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільно-процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права.
Рішення суду узгоджується з наявними у справі доказами і відповідає вимогам закону, а тому колегія суддів не знайшла підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст.307, 308, 313 - 315 ЦПК України
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу відхилити.
Рішення Новоукраїнського районного суду від 20 січня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.
Головуючий:
Судді: