Копія
Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-6172/2010р. Головуючий у I інстанції: Дранчук П. Ю.
Доповідач: Спірідонова Л. С.
РІШЕННЯ
Іменем України
«09» листопада 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
головуючого судді: Полежая В.Д.
суддів: Спірідонової Л.С.
Савченко С.О.
при секретарі Пітель Г.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 16 червня 2010 року.
ВСТАНОВИЛА:
15 грудня 2009 року ВАТ «Державний Ощадний банк України» в особі Долинського відділення Кіровоградського обласного управління звернулось з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором.
Зазначається, що ОСОБА_2 згідно договору кредиту № 171 від 12.11.2007 року отримав кредит в сумі 115 740 грн. шляхом перерахунку коштів за придбаний автомобіль на рахунок продавця Ват «ЛуАЗ».
Кредит видано терміном на 7 років з остаточним погашенням 12.11.2014 року.
Для забезпечення кредиту 12.11.2007 року сторони уклали договір застави, предметом якої став придбаний автомобіль.
Згідно договору поруки № 175 від 12.11.2007 року поручителем за кредитним договором є ОСОБА_3
Оскільки відповідач умови договору не виконує, в односторонньому порядку відмовився погашати борг після уточнення позовних вимог позивач остаточно просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість по кредиту в сумі 116 тис. 184 грн. 86 коп., судові витрати та розірвати кредитний договір.
Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 16.06.2010 року в задоволенні позову відмовлено.
Суд прийшов до висновку, що відповідач погасив кредит в повному обсязі.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду через порушення норм матеріального та процесуального права, ухваленням нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Зазначається, що довідка про погашення боргу, яку подав відповідач є недійсною, оскільки банком не видавалась, а факт оплати не підтверджується касовими документами.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду відповідно до вимог ст.. 303 ЦП України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню через порушення норм матеріального та процесуального права, ухваленням нового рішення по суті заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 12.11.2007 року між ВАТ «Державний Ощадний банк України» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 171 строком на 7 років з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 12.11.2014 року.
Сума кредиту складає 115 740 грн. з виплатою 19 відсотків річних за користування кредитом. Додатком договору передбачено строки та суми погашення кредиту.
Поручителем за даним договором є ОСОБА_3 про що свідчить договір поруки №175 від 12.11.2007 року.
Відмовивши в задоволенні позову суд першої інстанції як доказ погашення кредиту в повному обсязі прийняв довідку, видану за підписом керуючого Долинською філією Ощадбанку №3081 ОСОБА_4 датовану 13 січня 2009 року ( а. с. 73).
Відповідно до ст.. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. При цьому повинні враховуватись положення ст.. ст.. 58, 59 ЦПК України щодо належності та допустимості доказів, зокрема про те, що обставини справи, які за законом мають бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції як доказ погашення кредиту прийняв довідку, надану відповідачем та не прийняв до уваги докази, надані позивачем.
Заперечуючи факт видачі довідки банк надав витяг з журналу вихідної кореспонденції, за яким зазначена довідка ОСОБА_2 не видавалась, а за вказаним вихідним номером від 13.01.2009 року зареєстровано лист до комунального підприємства ( а. с. 72).
Крім того, на спростування факту повного погашення кредиту банк надав витяги з реєстру проплат ОСОБА_2 за період з 30 січня по 06 серпня 2009 року та за 11 листопада 2009 року, які свідчать про те, що в рахунок погашення кредиту проплати здійснювались і після 13 січня 2009 року, зокрема 30.01.2009 року – 2 468 грн., 27.02.2009 року – 2 456 грн., 31.03.2009 року – 2 587 грн., 30.04.2009 року – 2 541 грн., 29.05.2009 року – 2 472 грн., 11.07.2009 року – 1 654 грн., 06.08.2009 року – 900 грн., 11.11.2009 року – 413 27 грн. і 586 грн., а всього 19 тисяч 577 грн.
Зазначеним доказам суд ніякої оцінки не дав, в мотивувальній частині рішення про них не зазначив, що суперечить вимогам ст.. 213 ЦПК України про повноту, законність і обґрунтованість судового рішення.
Колегія суддів приймає до уваги, що згідно пункту 3.3.4 кредитного договору №171 від 12.11.2007 року позичальник зобов’язується здійснити погашення кредиту та сплату процентів за користування ним щомісячно ануїтетними платежами шляхом внесення готівки до каси банку або шляхом безготівкових перерахунків.
Таким чином, єдиним належним доказом внесення грошових коштів є касовий документ, який у відповідача відсутній.
В судовому засіданні він не заперечував, що кошти в касу не вносив, а передавав їх особисто керуючому філією банку ОСОБА_4, не оспорює він у суму боргу.
Як пояснив представник банку ОСОБА_4 з посади звільнено, по даному факту порушено кримінальну справу та ведеться слідство.
Виходячи з наведеного судова колегія вважає, що довідка не є належним доказом погашення кредиту, а тому позов підлягає задоволенню.
Правовідносини сторін регулюються ст.. ст.. 1049, 1050, 554 ЦК України за якою, зокрема, у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. При цьому поручитель відповідає перед кредитором у тому обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.
Крім того відповідно до ст.. 651 ч.2 ЦК України за даних обставин банк має право на задоволення своїх вимог щодо розірвання договору.
Порушення судом норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення.
Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.4, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 16 червня 2010 року скасувати, ухвалити нове рішення.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь відкритого акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» в рахунок погашення боргу за кредитним договором 116 184 грн. 86 коп.
Кредитний договір №171 від 12 листопада 2007 року укладений відкритим акціонерним товариством «Державний Ощадний банк України» з ОСОБА_2 розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь ВАТ «Державний Ощадний банк України» судові витрати за сплату судового збору в сумі 1045 грн. 53 коп., витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.
Головуючий суддя /підпис/
Судді/підписи/
Згідно з оригіналом:
Суддя апеляційного суду
Кіровоградської області Л. С. Спірідонова