АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-5961 2010року Головуючий у 1-й інстанції Кавун Т.В.
Категорія 45
Доповідач: Спірідонова Л.С.
У ХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2010 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі :
Головуючого : Кіселика С А ,
суддів : Франко В.А., Спірідонової Л.С.,
при секретарі : Пітель Г.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивачів ОСОБА_1 на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 01 червня 2010 року, -
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2009 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, в особі представника за дорученням ОСОБА_1 звернулись до суду з позовом до приватного сільськогосподарського підприємства «Золотий колос» про припинення (розірвання) договорів оренди землі та визнання їх недійсними з моменту укладення.
В обґрунтування своїх вимог зазначали, що на праві приватної власності їм належать земельні ділянки, отримані в свій час в результаті паювання землі. 17 серпня 2008 року вони уклали договори оренди з ПСП «Золотий колос» строком на 5 років.
Вважають, що договори підлягають розірванню оскільки має місце погіршення стану орендованих земельних ділянок через невиконання орендарем умов договору, оскільки ці ділянки він не прийняв і не приступив до їх використання. При укладенні договорів не було досягнуто згоди щодо істотних умов, зокрема про місце розташування земельних ділянок, розмір та види орендної плати, спосіб її тримання та невірно зазначена грошова оцінка землі, своєчасно не проведена її переоцінка.
Відповідно до цього невірно обраховується розмір орендної плати, заборгованість по якій за 2008 рік склала 1335 грн., а за 2009 рік 6 305 грн.
Крім того, в позові зазначається, що договори укладені без наміру використання земельних ділянок, а тому є недійсним з підстав передбачених ст. ст. 203, 215 ЦК України.
При цьому слід враховувати, що на момент укладення договорів ПСП не існувало і печатка є фіктивною, а тому ПП не могло бути орендодавцем.
Після змін та доповнень позовних вимог просили ухвалити рішення про припинення договорів оренди шляхом розірвання, а також визнати всі договори оренди недійсними, як такі, що вчинені з істотним порушенням діючого законодавства.
Рішенням Маловисківського районного суду від 01.06.2010 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Суд прийшов до висновку про необґрунтованість заявлених вимог, які суперечать наданим суду доказам.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду, а також скасування ухвали суду від 20.11.2009 року про перегляд заочного рішення за заявою відповідача та залишення заочного рішення без змін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду відповідно до ст.303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції колегія суддів приходить до висновку, що підстави для задоволення скарги відсутні, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що позивачі відповідно до Державних актів на право приватної власності на землю є власниками земельних ділянок різного розміру і відповідно, різної вартості.
17 серпня 2008 року (а не 2006 року, як це вказано в апеляційній скарзі) позивачі уклали договори оренди землі з приватним підприємством «Золотий колос». Судом першої інстанції з'ясовувалось питання щодо вірної назви підприємства. Перевірено цю обставину і судом апеляційної інстанції та встановлено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців повне найменування юридичної особи та скорочене у разі його наявності – приватне підприємство «Золотий колос», ПСП «Золотий колос».
Стосовно доводів апеляційної скарги судова колегія зазначає слідуюче.
На думку представника позивачів надані ним докази є безпідставними як для припинення договорів шляхом розірвання, так і для визнання їх недійсними, оскільки його основні умови суперечать нормам Закону України «Про оренду землі».
Проте з такими доводами апелянта погодитись не можна.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції належним чином не визначився зі змістом позовних вимог, характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, відмовляючи в задоволенні позову мав на увазі як вимоги про розірвання договорів так і визнання їх недійсними.
Діючи в межах своїх повноважень відповідно до ст.307 ЦПК України, колегія суддів уточнила у представників позивачів їх вимоги та встановила, що вони наполягають на скасуванні рішення суду, визнанні договорів оренди не дійсними , виходячи з усіх підстав вказаних в позовній заяві, зокрема і тих, що стосуються умов договорів стосовно грошової оцінки землі та орендної плати.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою-третьою, п’ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.
Підстави для визнання договорів недійсними визначені статтями 215, 218-235 ЦК України і статтею 15 Закону України «Про оренду землі», але такі підстави повинні мати місце саме на час укладання договору.
Згідно частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин нестворює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.
Разом з тим, загальні підстави для розірвання договору визначені статтею 651 ЦК України, а статтею 32 ЗУ «Про оренду землі визначені також підстави припинення договору оренди шляхом його розірвання.
За загальним правилом розірваним може бути дійсний договір, умови якого виконуються однією із його сторін після укладання правочину.
Статтями 653 ЦК України та ЗУ «Про оренду землі» визначення наслідки припинення або розірвання договору.
З огляду на викладене, як підстави для визнання договору недійсним, так і правові наслідки недійсності правочину за юридичною природою суттєво відрізняються від підстав розірвання договору і відповідно правових наслідків його розірвання.
В судовому засіданні відповідач зазначав, що укладання договору оренди не суперечить нормам Земельного кодексу України, підприємство використовує земельні ділянки за цільовим призначенням, в повній мірі розраховується з позивачами по орендній платі та виконує всі істотні умови договору.
На підтвердження своїх доводів підприємство надало відповідні документи, зокрема, акти про виконання сільхозробіт, відповідно до яких воно має в обробітку 981 га земельних ділянок, з яких 966 га у 2009 році засіяно посівами кукурудзи і 15 га молодого саду.
Позивачами не надано доказів стосовно невиплати чи недоплати орендної плат, відсутні посилання на суми боргу кожного з позивачів.
При цьому судова колегія звертає увагу на те, що договори укладались у серпні 2008 року, а в суд позивачі звернулись уже у травні 2009 року, відповідно підставами для перегляду умов договору, зокрема грошової оцінки землі, у сторін не було.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, що беруть участь у справі.
Судом першої інстанції свої висновки зроблено на підставі наданих сторонами доказів та відповідно до заявлених сторонами доказів.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду .
Не дивлячись на те, що суд не визначився з підставами позову (розірвання чи недійсність), цей недолік було усунуто судом апеляційної інстанції, а згідно ч. 2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Вимоги апеляційної скарги про скасування ухвали суду від 20 листопада 2009 року про перегляд заочного рішення від 17 серпня 2009 року та його скасування є безпідставними, оскільки це передбачено ст. ст. 231-232 ЦПК України, а з процесуальних підстав не оскаржується.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу – відхилити.
Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 01 червня 200 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: