Україна

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  КІРОВОГРАДСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № 22-6505/2010р.                                           Головуючий у I інстанції: Галаган О.В.  

Категорія:46                                                                                  Доповідач:  Спірідонова Л.С.

РІШЕННЯ

Іменем України

«03» листопада 2010р.                                     Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

                   Головуючого судді: Полежая В.Д.

                                                                 Суддів:                     Спірідонової Л.С.

                                                                                                   Савченко С.О.

                                                                  При секретарі         Пітель Г.М.

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 4 червня 2010р.

ВСТАНОВИЛА:

28 вересня 2007 року ОСОБА_2 звернулась з позовом до ОСОБА_3 про визнання спірного майна спільним майном подружжя і його поділ.

В обґрунтування своїх вимог зазначала, що відповідачем перебувала в зареєстрованому шлюбі з лютого 1994 до 17 травня 2005 року. В період спільного проживання придбали два житлових будинки в АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 і Земельну ділянку площею 0,06 га. Оскільки деяких причин оформити договори купівлі-продажу їм було вигідно спільно вирішили зробити це на фіктивного покупця ОСОБА_3., діючи за дорученням від продавців ОСОБА_5 і ОСОБА_6 27.06.1997 року придбав будинок АДРЕСА_1, а за дорученням від ОСОБА_7 20.11.1996 року придбав незакінчений будівництвом будинок АДРЕСА_2 і земельну ділянку розміром 0,06 га.

У 2005 році їй стало відомо, що покупцем його майна і відповідно власником стала мати відповідача ОСОБА_8.

Оскільки будинки і земля придбані за спільні кошти подружжя вважає, що у неї є право на Ѕ їх частини, а договори купівлі-продажу недійсними як такі, що укладені про людське око.

Крім того, за період спільного проживання ними було придбано два автомобіля, меблі, побутова техніка та інше майно, яке знаходиться у відповідача.

Оскільки автомобіль «Форд» знищено вважає за можливе отримати половину його вартості. Автомобіль «Субару Форестер» було придбано в кредит у березні 2005 року, за рахунок спільних коштів внесено перший внесок у сумі 46,733 грн. половина якого має бцти їй відшкодовано.

Після всіх змін та доповнень до позовної заяви просила:

-   договори купівлі-продажу житлових будинків по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, а також земельної ділянки площею 0,06 га від 20.11.2996 року і 27.06.1997 року визнати недійсними.  Дійсними покупцями визнати її та ОСОБА_3

-   визнати за нею право власності на Ѕ частину будинку та землі.

-   Визнати спільним майном подружжя меблі, побутову техніку та інше майно та розділити в натурі.

-   Стягнути компенсацію за автомобіль «Форд» в сумі 9.199 грн. 84 коп.

-   Стягнути половину першого внеску за автомобіль «Субару Форестер» в сумі 23 368 грн. 50 коп.

           ОСОБА_3 звернувся із зустрічним позовом про поділ спільного майна подружжя, яким є балконні рами, меблі, побутова техніка, що знаходиться в квартиріАДРЕСА_3, а також автомобіля «Форд», який просив залишити у його власності.

    Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 4 червня 2010 року вимоги сторін задоволено частково.

    В порядку поділу майна подружжя з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягнуто компенсацію за автомобіль «Форд» в сумі 4599 грн. 92 коп., автомобіль залишено у власності ОСОБА_3

    В решті позовних вимог сторонам відмовлено.

    В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду через порушення судом норм матеріального та процесуального права, ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог, що стосується придбання будинків і землі, а також першого внеску за автомобіль «Субару Форестер».

    Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

    З матеріалів справи вбачається, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 1.02.1994 року по 17.05.2005 року.

    Вирішуючи спір стосовно визнання недійсними договорів купівлі-продажу будинківАДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 і земельної ділянки судом першої інстанції було установлено, що сторонами договорах від 20.11.1996 року є ОСОБА_7, яка до участі у справі не притягувались, та ОСОБА_10, смерть якої наступила в 2006 році, а спадкоємцем її прав став відповідач по справі.

    За договором від 27.06.1997 році продавцями будинку були ОСОБА_11 та ОСОБА_5, які теж до участі у справі не притягувались.

    Покупцем за цим договором виступила ОСОБА_8

    Відповідач по всим договором виступав як представник, що діє за дорученням від імені продавців, тобто не є стороною в цих договорах.

    Судова колегія приймає до уваги, що позивачка не заперечує той факт, що їй було відомо про наявність обставин, за яких вона з відповідачем не бажали майно оформити на своє імя. Згоду на це вона дала сподіваючись, що в послідуючому це майно буде оформлено як майно подружжя.

    Підставою недійсності право чинів позивачка зазначає його фіктивність.

    Оскільки дані правовідносини виникли в 1996-1997 роках дані правовідносини регулюються ст. 58 ЦК України в редакції 1963 року за змістом якої угода, укладена про людське око, без наміру створити юридичні наслідки є недійсною незалежно від мети укладення.

    Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України №3 від 28.04.1978 року з послідуючими змінами «Про судову практику в справах про визначення угод недійсними», що був чинним на час вчинення право чинів, для визначення правочинну фіктивним необхідно встановити наявність умислу усіх сторін правочинну до числа яких відповідач не відноситься.

    Не було також встановлено, що угоди укладались з метою приховати іншу угоду, оскільки майно було передано покупцеві, зазначеному в договорі, та оформлено на її ім’я.

    Зазначенні положення закону викладені і в ст. 234 ЦК в редакції 2004 року і роз’ясненнях Пленуму ВСУ №9 6.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визначення право чинів недійсними».

    Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про необґрунтованість зазначених позовних вимог.

    Щодо вирішення питання про стягнення Ѕ частини, первинного внеску при покупцеві автомобіля «Субару Форестер» судова колегія зазначає слідуюче.

    Відмову в задоволенні позовних вимог суд обґрунтовував тим, що сімейні стосунки сторони припинили в 1994 році з посиланням на рішення суду про розірвання шлюбу від 12.04.2005 року, а також на додаткову угоду до договору купівлі-продажу автомобіля від 17.03.2005 року за якою пункт щодо першого внеску скасовано.

    Колегія суддів вважає, що висновки суду відносно цих обставин не відповідає фактичним обставинам справи.

    Так, відповідно до договору купівлі-продажу НОМЕР_2 від 17.03.2005 року відповідач придбав в ПП «ОСОБА_12.» автомобіль «Субару - Форестер» вартістю 155 789 грн.

    При цьому в п.1 Договору зазначено, що автомобіль передається після оплати 46737 грн.

    Ці ж умови викладені в п.2 Договору де в п.п.1 зазначена вартість товару – 155 789 грн., а в п.п. 2 – передоплата готівкою 46737 грн. в касу підприємства, а суму, що залишилася – 109052 грн. – після отримання автомобіля (т.1 а.с.74).

    В ході слухання справи у травні 2008 року відповідач подає суду додаток №1 до договору, що знаходиться в страховій справі, яким п.2.2 викладено в повній редакції за якою 4646737 грн. покупець утримує до кінця ремонту автомобіля. При цьому ОСОБА_3 посилається на договір страхування за яким автомобіль потребував ремонту.

    Судова колегія звертає увагу на те, що договір страхування автомобіля було укладено з ЗАТ «СК Український страховий альянс» 17.03.2005 року, тобто в день укладення договору купівлі-продажу. При цьому в п.11 Договору зазначено, що автомобіль повністю відмовлено.

    21.03.2005 року відповідач укладає кредитний договір за яким отримує 109.004 грн., а також укладається договір застави автомобіля власником якого зазначено ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_1 виданого йому 18.03.2005 року.

    При цьому в кредитному договорі ОСОБА_2 зазначена як дружина згода якої необхідна для укладення договору, а в п.7.2 абз.3 договору застави вказується на те, що вона дала згоду своєму чоловікові на передання у заставу автомобіля «Субару Форестер», що є предметом договору і придбаного ними за спільні кошти в період знаходження в зареєстрованому шлюбі (т.1 а.с.71-72).

    Таким чином, додаток п1 до договору купівлі-продажу фактично передбачає умови, необхідність виконання яких виключаться укладеними договорами застави та страхування та не спростовує факту внесення 46737 грн.

    Судова колегія критично оцінює довідку «Укрсиббанку» №191 від 24.10.2007 року про те, що ОСОБА_3 виступає позичальником автомобіля по кредиту на придбання автомобіля без першого внеску, оскільки в кредитному договору такі умови не передбачені, банк не є стороною в договорі купівлі-продажу, а виступає лише кредитором і заставодержателем на суму виданого кредиту, що становить 109,004 грн. 90 коп., тобто за мінусом 46737, що в сукупності становить вартість автомобіля, визначену договором купівлі-продажу.

    Посилання відповідача, на те, що договором страхування дійсна вартість автомобіля визначена в сумі 193 200 грн. не може бути прийнята до уваги, оскільки даний договір не є предметом спору як і загальна вартість автомобіля.

    Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що в судовому засіданні достовірно встановлено факт придбання автомобіля сторін в зареєстрованому шлюбі, кредит на його придбання та застава здійснено за письмової згоди позивачки як дружини відповідача, а тому вона набула права на отримання частини у вартості автомобіля «Субару -Форестер» і в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

    Невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи є підставою для скасування рішення суду в цій частині нового рішення.    

Керуючись ст.ст.307 ч.1 п.2,  309 ч.1 п.3,  313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 4 червня 2010р. в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення Ѕ частини першого внеску за договором купівлі-продажу автомобіля «Субару-Форестер» від 17.03.2005 року скасувати.

 Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в порядку поділу майна подружжя Ѕ частину внеску за договором купівлі-продажу автомобіля «Субару-Форестер» НОМЕР_2 від 17 березня 2005 року в сумі 23368 грн. коп..

            В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий суддя:

Судді: