Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22-6531/2010 року Головуючий у 1-й інстанції – Регеша В.О.
Категорія - 51 Доповідач - Спірідонова Л.С.
УХВАЛА
Іменем України
19 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
Головуючого судді - Полежая В.Д.
Суддів - Спірідонової Л.С.; Савченко С.О.
при секретарі - Салабай М.В.
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 липня 2010 року, -
ВСТАНОВИЛА:
14 липня 2009 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до відокремленого підрозділу «Кременчуцький судноплавний шлюз» Державного підприємства водних шляхів «Укрводшлях» про визнання недійсним наказу про звільнення та запису в трудовій книжці, зміну дати та формулювання причин звільнення, видачу трудової книжки, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди.
Зазначала, що працювала на підприємстві робітником зеленого будівництва Кременчуцького судноплавного шлюзу з травня 2005 року. У жовтні 2006 року її було звільнено з роботи за ініціативою адміністрації, але рішенням суду поновлено на роботі. Наказ з цього приводу видано 21.05.2009 року.
22.05.2009 року у відділі кадрів їй вручили направлення на медогляд, у зв’язку з чим вона пішла до лікарні.
В понеділок 25.05.2009 року вона написала заяву про звільнення за станом здоров’я та отримала обхідний лист, в банку закрила картковий рахунок за яким отримувала заробітну плату.
26.05.2009 року – прийшла на роботу, де їй було запропоновано написати заяву про звільнення за власним бажанням, що вона й зробила.
З 27.05 по 05.06.2009 року вона перебувала на лікарняному, а коли вийшла на роботу, то знову написала заяву за результатами медичного огляду. Незважаючи на це, наказом № 80-К від 20.07.2009 року її було звільнено за прогули.
Даний наказ вважає незаконним, оскільки до роботи її не було допущено. Крім того в день звільнення їй не було видано трудову книжку.
Вважає, що порушення її законних прав призвело до моральних страждань, що виражається в психологічних та душевних переживаннях, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя.
Просила визнати незаконним наказ про звільнення за п. 4 ст. 40 КЗпП України; визнати недійсним запис в трудовій книжці за п. 4 ст. 40 КЗпП України; змінити дату та формулювання причин звільнення, вважати звільненою її 09.06.2009 року за п. 4.1 ст. 38 КЗпП України з внесенням відповідного запису до трудової книжки, зобов’язати відповідача повернути її належно оформлену трудову книжку, стягнути середній заробіток за весь час затримки видачі трудової книжки, стягнути моральну шкоду в сумі 3750 грн.
Рішенням Світловодського міськрайонного суду від 02 липня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
Суд прийшов до висновку про недоведеність обставин, на які посилається позивачка та доведеність факту здійснення нею прогулів.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду через порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для задоволення скарги відсутні виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 01.05.2005 року була прийнята на роботу на посаду старшого наглядача гідроспоруд, а 17.05.2006 року переведена на посаду робітника зеленого будівництва.
05 жовтня 2006 року її було звільнено з роботи за п. 3 ст.40 КЗпП України.
Рішенням Світловодського міськрайонного суду від 05 травня 2009 року її поновлено на роботі.
Після набрання рішення законної сили, наказом начальника відокремленого підрозділу «Кременчуцький судноплавний шлюз» № 42-К від 21.05.2009 року позивачку поновлено на роботі, що засвідчено о 9 год. 22 хв. Актом державного виконавця відділу ДВС Світловодського МРУЮ від 22.05.2010 року (а.с.5,6).
В цей же день ОСОБА_1 видано направлення на медичний огляд комісією МСЕК з висвітленням питань стосовно протипоказань по її стану здоров’я, по підйому ваги (до скількох кілограмів) та переохолодження, оскільки остання заявляла, що є інвалідом третьої групи.
Факт направлення на медогляд і не допуск її до роботи після видачі наказу, позивачкою не оскаржується.
25 травня 2009 року ОСОБА_1 на ім’я начальника підрозділу подає заяву про звільнення з роботи за станом здоров’я, потім ще одну заяву про звільнення за власним бажанням, а також заяву про надання часткової щорічної відпустки з 25.05. по 08.06.2009 року.
Всі три заяви належним чином зареєстровані (а.с. 9, 10, 11).
Пізніше ОСОБА_1 надає листок непрацездатності, за яким з 27.05 по 05.06.2009 року вона хворіла, а 06.06.2009 року мала приступити до роботи (а.с.52).
Слідуючим робочим днем є 8 червня, а 9 червня 2009 року позивачка подає заяву, в якій зазначає, що групу інвалідності з неї знято але, зважаючи на медичний висновок, просила звільнити її за станом здоров’я (а.с. 12).
09.06.2009 року старшим гідротехніком підрозділу, в безпосередньому підпорядкуванні якого знаходилась позивачка, на ім’я начальника подано доповідну записку про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці, в робочі дні 22, 25 і 26 травня 2009 року, що відображено в табелі обліку робочого часу та відмову надати письмові пояснення (а.с. 80).
Факт відсутності на роботі позивачка не заперечує, мотивуючи тим, що написала заяву про звільнення за власним бажанням.
Наказом № 80-К від 10.07.2009 року, позивачку звільнено за прогули, що мали місце 22, 25, і 26 травня 2009 року по п. 4 ст. 40 КЗпП України.
При цьому вимоги ст. 43 КЗпП України було дотримано, про що свідчать повідомлення профкому про засідання, які направлялись ОСОБА_1 11.06., 15.06 та 25.06.2009 року (а.с. 64, 70-71, 72-73, 75-78).
Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що позивачка заперечує факт скоєня прогулів, посилаючись на те, що за законом у неї було три дні для проходження медичного огляду, але зрозумівши, що працювати не зможе вже 25.05.2009 року подала заяву про звільнення за власним бажанням.
Відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір укладений на невизначений строк, може бути розірвано власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин) без поважних причин.
Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом.
З урахуванням вимог Кодексу законів про працю України, у справах, в яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.
Вирішуючи спір суд прийшов до висновку, що скоєня позивачкою прогулів підтверджено належними доказами, наданими відповідачем.
Колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 і не заперечує факт відсутності на роботі, пояснивши це, зокрема тим, що 22.05.2009 року вона розпочала медогляд та на вимогу суду не надала для огляду амбулаторну карту. Суд дав критичну оцінку цьому доказу та правомірно зазначив, що дирекції підрозділу вона надала належно оформлений медичний висновок лише 9 червня де перший запис датований 27.05.2009 року.
Доводи апеляційної скарги стосовно поданих 25.05.2009 року заяв про звільнення не можуть свідчити про відсутність позивачки на роботі з поважних причин, оскільки це суперечить нормам трудового законодавства.
Так, згідно ч.1 ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.
Судом встановлено, що 25.05.2009 року позивачкою подано три заяви, дві з яких про звільнення та надання з цієї дати щорічної відпустки. Не впевнившись в тому, що ці заяви розглянуті, ОСОБА_1 на робочому місці не з’являлася, доказів того, що в ці дні, зокрема 25 та 26.05.2009 року вона проходила медогляд чи не проходила з поважних причин, не надала.
Судова колегія також вважає, що є необґрунтованими доводи позовної заяви та апеляційної скарги стосовно несвоєчасної видачі їй трудової книжки.
Відповідно до ч.1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку.
З матеріалів справи вбачається, що наказ про звільнення було видано 10 липня і в цей день позивачка за отриманням трудової книжки не з’явилася. Через її відсутність на роботі і небажання бути присутньою на засіданні профкому 09.07.2009 року, ознайомити ОСОБА_1 з наказом про звільнення адміністрація змоги не мала, а тому в наступний робочий день 13.07.2009 року на її адресу було направлено відповідний лист, де пропонувалось ознайомитись з наказом та отримати трудову книжку (а.с. 64).
Про те, що позивачка отримала трудову книжку 14.07.2009 року свідчить запис у відповідному реєстрі (а.с. 62).
Таким чином, твердження про затримку видачі трудової книжки є безпідставними і такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.
При встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільно-процесуального права, правильно застосовані норми матеріального права.
Рішення суду узгоджується з наявними у справі доказами і відповідає вимогам закону, а тому колегія суддів не знайшла підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів ,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу відхилити.
Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 липня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя: підпис
Судді: підписи
Згідно з оригіналом:
Суддя апеляційного суду
Кіровоградської області Л.С. Спірідонова