Справа №22ц-11636 2010 р.     Головуючий в 1-й інстанції Стамбула М.І.

Категорія:     67     Доповідач – Кутурланова О.В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

    2010 року грудня місяця «13» дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

    Головуючого:       Орловської Н.В.

    Суддів:     Майданіка В.В., Кутурланової О.В.              

    при секретарі :     Склярському П.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою прокурора Дніпровського району м. Херсона на рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 30 листопада 2007 року у справі за заявою ОСОБА_1, зацікавлена особа – ВГІРФО УМВС України в Херсонській області про встановлення факту постійного проживання на території України, -

В С Т А Н О В И Л А :

15 листопада 2007 року заявник ОСОБА_1 звернувся з заявою про встановлення факту проживання на території України з 1989 року постійно, посилаючись на те, що згідно з Міжурядовою угодою від 02 квітня 1981 року про направлення та прийом в’єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємствах та в організаціях СРСР він з 1989 року почав працювати на Одеському виробничому взуттєвому об’єднанні ім. Жовтневої революції , нині ВАТ «Альбатрос».

З 1990 року у зв’язку з завершенням терміну Міжурядової угоди був звільнений з вказаного підприємства, але залишився працювати в м. Одесі.

05 липня 2002 року ВГІРФО ГУМВС України в Одеській області видало йому тимчасове посвідчення на постійне проживання в Україні.

В квітні 2006 року переїхав до м. Херсона, де проживає у гуртожитку за адресою АДРЕСА_1

Встановлення факту постійного проживання на території України необхідно йому для отримання громадянства за територіальною ознакою згідно ст.8 Закону України «Про громадянство».

Рішенням Дніпровського районного суду Херсонської області від 30 листопада 2007 року заяву ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено факт проживання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на території України з 1989 року постійно.

Не погоджуючись з рішенням суду, прокурор Дніпровського району м. Херсона в інтересах держави подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив його скасувати і ухвалити нове, яким у задоволенні заяви відмовити.

Письмові заперечення на апеляційну скаргу не надходили.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.303  ЦПК України, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи заявлену ОСОБА_1 вимогу суд виходив з того, що він підтвердив належними доказами своє проживання на території України  з 1989 року постійно і цей факт має юридичне значення, оскільки з ним пов’язано набуття громадянства України за територіальним походженням.

Проте до такого висновку суд прийшов, допустивши порушення норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення порушеного заявником питання.

Так, за змістом ст. 256 ЦПК України, в судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або порушення особистих чи майнових прав фізичної особи, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

ОСОБА_1 просив суд встановити факт постійного проживання на території України з 1989 року, від якого відповідно до ст. 8 Закону України «Про громадянство України» залежить вирішення питання про набуття громадянства України за територіальним походженням особою, яка на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991р.) постійно проживала на території України і є іноземцем, який подав зобов’язання припинити іноземне громадянство.

Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затверджений Указом Президента України від 27.03.2001р. № 215/2001 в редакції Указу Президента України від 27 червня 2006 року № 588/2006, передбачає, що для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до п.1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України» особа, яка постійно проживала до 24 серпня 1991 року на території , що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили під час постійного проживання особи до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша статті 8 Закону), подає до відповідного органу заяву про набуття громадянства України за територіальним походженням, зобов'язання припинити іноземне громадянство - для іноземців, а також документ, що підтверджує факт постійного проживання особи на зазначених територіях.

При цьому при вирішенні питання про обґрунтованість заявленої вимоги суду, крім перевірки та встановлення факту постійного проживання особи на території України станом на 24.08.1991 року, необхідно встановити той факт, що заявник подав до компетентного органу зобов’язання припинити іноземне громадянство – письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданств) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав його тимчасове посвідчення громадянина України (абзац 12 ст.1 Закону України «Про громадянство України» ).

ОСОБА_1, будучи громадянином В’єтнаму не надав суду належних доказів про те, що він звернувся до органів МВС за місцем проживання з відповідною заявою – зобов’язання про припинення громадянства В’єтнаму і суд зазначену обставину при розгляді даної справи не досліджував і не встановив, а тому його висновки про те, що факт проживання на території України має для заявника юридичне значення і про те що цей факт у зазначений заявником період часу підлягає встановленню судом є передчасним.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені заявленої вимоги з наведених вище підстав.

На підставі викладеного, ст.8 Закону України «Про громадянство України», керуючись ст. ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу прокурора Дніпровського району м. Херсона задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 30 листопада 2007 року скасувати і ухвалити нове.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про встановлення факту постійного проживання на території України з 1989 року.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж часу може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: