№ 2-6530/10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2010 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого – судді Суркової В.П.,
при секретарі Владиченко І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Дельта» про визнання договору на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки недійсним,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулась до суду з позовом про визнання недійсним договору на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки.
В обґрунтування позову зазначила, що 13.10.2007 року між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Дельта» укладено договір на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки. Згідно з п. 1.3 договору банк надав їй кредит шляхом відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії на загальну суму 30 000 гривень та на день укладення цього договору встановив ліміт кредитної лінії на рахунку в сумі 3000 гривень. Вважає, що цей договір укладений всупереч вимог Закону «Про захист прав споживачів», а саме: не надана інформація про умови кредитування, орієнтовну та сукупну вартість кредиту шляхом надання їй складеного бюлетеня, довідки або повідомлення, в яких має бути обов’язково зазначено: особу та місцезнаходження кредитодавця; кредитні умови-мету, для якої споживчий кредит може бути використаний; форма його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відомостей між ними, в тому числі між зобов’язаннями споживач; тип відсоткової ставки, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуг з оформлення договору про надання кредиту; строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомостей про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. Крім того, у договорі не вказано про сукупну вартість кредиту, вартість всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов’язаннях позивача, які пов’язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, конкретного розміру сплати процентів, що підлягають до сплати у кожному платіжному періоді; реальну процентну ставку, яка точно дисконтує всі майбутні грошові платежі споживача за кредитом до чистої суми виданого кредиту.
Посилаючись на зазначене вважає, що договір укладений з використанням нечесної підприємницької практики і тому є недійсним.
Зазначає, що з моменту укладення договору відповідач неодноразово в односторонньому порядку змінював розмір ліміту кредитної лінії, але в порушення п. 1.3 договору її будь яким чином про це не повідомив. За період з 18.10.2007 року по 13.04.2008 року вона отримала кредит на загальну суму 9000 гривень, сплатив на користь відповідача 11877 гривень в рахунок погашення кредиту та процентів за ним, тобто повністю розрахувалась за договором.
За згаданих обставин просить визнати договір недійсним.
В судовому засіданні позивач підтримала позов, наполягає на його задоволенні.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечує. Посилання на відсутність інформації про сукупну вартість кредиту та вартість послуг з оформлення договору про надання кредиту знаходить неспроможними, оскільки ці відомості містяться у Тарифах на обслуговування платіжних карток, умовах надання кредитної картки та Правилах. Внаслідок неналежного виконання умов договору позивачем, заборгованість складає 7894,27 гривень.
Оспорюваний правочин укладений на засадах добровільності, рівності прав сторін, дії сторін були спрямовані на надання-отримання кредиту, підстав для визнання договору недійсним, які передбачені законом, немає.
На підставі викладеного просить про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши осіб, які беруть участь в справі, з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд знаходить позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 13 жовтня 2007 року сторони уклали договір № 002-07986-131007 на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки, відповідно до якого позивач отримала кредит шляхом відкриття на її ім’я відновлювальної відкличної кредитної лінії на загальну суму 30 000 гривень зі сплатою процентів за користування кредитною лінією за ставками, які зазначені в Тарифах. та на день укладення цього договору встановлений ліміт кредитної лінії на рахунку в сумі 4000 гривень (а.с.8-11).
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, а в силу ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно із п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, що приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.
Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
В силу п. 8 зазначеної постанови відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203, саме на момент вчинення правочину.
Відповідно до ст. 345 Господарського кодексу України кредитні операції банків полягають у розміщенні від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки та банківську діяльність.
Оцінюючи твердження позивача про необхідність визнання договору кредитування недійсним як такого, що суперечить вимогам законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення цих вимог, оскільки відповідно до наведених положень закону та роз’яснень Пленуму Верховного Суду зміст правочину, що оспорюється з мотивів його невідповідності вимогам закону, має суперечити положенням нормативно-правових актів України, тобто бути незаконним.
Твердження про те, що позивач не була обізнана про умови кредитування спростовують п. 5.1 оспорюваного договору, відповідно до якого підписанням цього договору держатель стверджує, що він ознайомлений з Правилами, Тарифами та погоджується вважати їх обов’язковим до застосування до відносин, які виникли на підставі цього договору.
Твердження про те, що відповідач неодноразово в односторонньому порядку змінював розмір ліміту кредитної лінії і про це її не повідомляв спростовують п. 1.3 договору, відповідно до якого банк самостійно не більше одного разу на місяць може змінювати розмір ліміту кредитної лінії в межах кредитної лінії, при цьому сторони погодили, що у даному випадку додаткова угода до договору про зміну ліміту кредитної лінії сторонами не складається. Інформація щодо зміни розміру кредитного ліміту та строків уведення в дію зазначається у щомісячній виписці та/або текстовим повідомленням в електронному вигляді на номер мобільного телефону.
Таким чином, суд не вбачає підстав для визнання договору кредитування недійсним з мотивів його невідповідності вимогам закону.
Доводи про необхідність визнання правочину недійсним як такого, що вчинений з використанням нечесної підприємницької діяльності, спростовуються змістом договору, відповідно до якого банк надає держателю кредит шляхом відкриття держателю відновлювальної відкличної кредитної лінії на загальну суму 30 000 гривень та на день укладення договору встановлює ліміт кредитної лінії на рахунку в сумі 4000 гривень, перелік операцій, що здійснюється банком за рахунком, права та обов’язки сторін, перелік та вартість послуг, які надаються банком при здійсненні розрахунково-касового обслуговування рахунку, відповідальність сторін, строки проведення переказів коштів з рахунку, інших умов розірвання договору тощо, визначаються умовами Платіжної системи, правилами, Тарифами, а також нормами чинного законодавства України.
Не вбачаючи в діях відповідача ознак нечесної підприємницької діяльності при укладенні договору, суд вважає за необхідне залишити вимоги про визнання правочину недійсним і з цих мотивів без задоволення.
Згідно із ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Виходячи з презумпції свободи договору та паритету сторін у визначенні умов договору та у відсутність передбачених законом підстав для визнання договору кредитування недійсним, суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині.
Керуючись ст. ст. 6, 203, 204, 207, 208, 215, 509, 627 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 11, 59, 60, 212-215 ЦПК України,
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Дельта» про визнання договору на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки недійсним відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області шляхом подання в суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя В.П. Суркова